ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" вересня 2025 р. справа № 300/2418/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, Аварійно-рятувальний загін ДСНС), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо не нарахування та не невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січня 2008 року;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 13.01.2023 року, з урахуванням абзаців 3. 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. виходячи з суми індексації у березні 2018 року, розрахованої, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, у розмірі 4435,70 грн. в місяць;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.01.2023 року відповідно до приписів абзаців 3, 4. 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у розмірі 4435,70 грн. в місяць та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Після його звільнення із служби, позивач виявив, що відповідачем не було нараховано йому фіксовану суму індексації щомісяця за період з 01.03.2018 по 13.01.2023. Позивач зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено нарахування та виплату "індексації-різниці" за наявності для цього відповідних підстав. Зважаючи на те, що його грошове забезпечення підвищилося у розмірі, що не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то у нього наявне право на нарахування і виплату йому "індексації-різниці" за періоди, коли підвищення розміру доходу не перевищувало суму індексації. Крім того, зважаючи на те, що він є військовослужбовцем, просить зобов'язати відповідача здійснити спірні нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки такий порядок виплати передбачений законодавством. Крім того, позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив нарахування і виплату індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. З огляду на це, просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 1-17).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про нарахування індексації-різниці з 19.07.2022 по 13.01.2023 (а.с. 20-24).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 29), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
30.04.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку. Позивач зазначив, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 01 січня 2016 року по 13 січня 2023 року. До 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (надалі, також - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України. Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022. Позивач зазначив, що строк звернення до суду з 19.07.2022 по 13.01.2023 було ним пропущено в силу того, що він не міг знати про порушене право в силу складності нормативного регулювання спірних правовідносин (а.с. 30).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 повернено позовну заяву позивачу в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 13.01.2023 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.01.2023 року в частині періоду з 19.07.2022 по 13.01.2023 (а.с. 32-36).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 39-41).
04.06.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що доводи позивача про необхідність застосування до індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базового місяця - січня 2008 року є безпідставними, оскільки даний показник залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не може бути прив'язано до якогось конкретного місяця. Також відповідач зазначає, що індекс споживчих цін, відповідно до якого визначається можливість проведення індексації, з березня 2018 по жовтень 2018 не перевищувала порогу індексації у розмірі 103%, то право на нарахування індексації у позивача виникло з грудня 2018 року. Крім того, звертає увагу суду, що розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року зріс на 27,45 грн, порівняно з лютим 2018, що є більшим за суму можливої індексації (17,81 грн), та, відповідно позбавляє позивача права на нарахування і виплату йому індексації-різниці. Зважаючи на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 51-57).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 59), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 59), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області в період з 01.01.2016 по 13.01.2023.
З 13.01.2023 позивача було виключено із списків особового складу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області та знято з усіх видів забезпечення, що підтверджується копією витягу із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 13 від 13.01.2023 (а.с. 11).
27.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по день звільнення з проходження військової служби (а.с. 7).
У відповідь на дане звернення відповідач надіслав позивачу лист № 546004-349/5460 від 04.02.2025, у якому зазначив, що індексація грошового забезпечення не може бути виплачена позивачу, оскільки кошторисними призначеннями на поточний рік не передбачено нарахування і виплату індексації грошового забезпечення колишнім службовцям (а.с. 8).
11.02.2025 позивач звернувся до Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по день звільнення з проходження військової служби, а також просив надати документи щодо періоду перебування на грошовому забезпеченні та довідок про нараховане йому грошове забезпечення за лютий-березень 2018 року (а.с. 9).
У відповідь на дане звернення Головне управління ДСНС України в Івано-Франківській області надіслало позивачу лист № 54-772/5417 від 13.02.2025, в якому повідомило позивача, що у нього відсутні підстави для нарахування і виплати йому грошового забезпечення, оскільки Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення, в якому позивач проходив військову службу є окремою юридичною особою та саме даний суб'єкт уповноважений здійснити нарахування індексації грошового забезпечення позивача та надати запитувану ним інформацію та довідки. На виконання вимог закону, направило звернення до відповідача (а.с. 10).
Відповідач, у відповідь на отримане від Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області звернення позивача надіслало останньому лист № 546004-508/5460 від 19.02.2025, до якого долучило довідки та розрахункові листи за грошовим забезпеченням позивача (а.с. 12-14).
Відповідно до даних довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , у лютому 2018 року йому було нараховано грошове забезпечення у розмірі 9788,25 грн, натомість сума виплаченого розміру грошового забезпечення становить 7859,54 грн; у березні 2018 року йому було нараховано грошове забезпечення у розмірі 9815,70 грн, натомість сума виплаченого розміру грошового забезпечення становить 7881,64 грн (а.с. 13).
Відповідно до даних розрахункових листів, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складалося із:
посадового окладу - 1000,00 грн;
окладу за військовим званням - 130,00 грн;
надбавки за вислугу років - 395,50 грн;
надбавки за особливі умови - 762,75 грн;
прогресівка - 7500,00 грн;
В підсумку розмір грошового забезпечення у лютому 2018 становив 9788,25 грн.
У березні 2018 грошове забезпечення позивача складалося із:
посадового окладу - 4650,00 грн;
окладу за військовим званням - 1410,00 грн;
надбавки за вислугу років - 2727,00 грн;
надбавки за особливі умови - 878,70 грн;
прогресівка - 150,00 грн;
В підсумку розмір грошового забезпечення у березні 2018 становив 9815,70 грн.
Відповідно до даних даної довідки, нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не здійснювалося (а.с. 14).
Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог, провадження щодо яких відкрито.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, з метою зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації та індексації-різниці його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 2 статті 9 Закону України № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (надалі, також - Закон України № 1281-ХІІ).
У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою - другою статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 (надалі, також - Порядок № 1078) (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо позовної вимоги про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 для обчислення індексу споживчих цін суд звертає увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 (надалі, також - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Матеріалами справи, зокрема довідкою, наданою у відповідь на запит позивача та у відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено, що індексація позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалася та не виплачувалася.
Суд наголошує, що відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Таким чином, невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Крім того, аналізуючи наведені правові норми слід зазначити, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
У подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі, також - Постанова № 704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за спірний період січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації, відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, позовні вимоги про визнання протиправними дій належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з метою належного способу відновлення порушеного права зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.
Щодо позовної вимоги про виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, виходячи із суми індексації у березні 2018 року, суд звертає увагу на наступне.
09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі, також - Постанова № 1013).
Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо "фіксованої" суми індексації, то суд зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1 , відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
Проаналізувавши надану відповідачем довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву, суд встановив, що відповідач не нараховував позивачу даний вид індексації. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
Як встановлено судом попередньо, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складалося із:
посадового окладу - 1000,00 грн;
окладу за військовим званням - 130,00 грн;
надбавки за вислугу років - 395,50 грн;
надбавки за особливі умови - 762,75 грн;
прогресівка - 7500,00 грн;
В підсумку розмір грошового забезпечення у лютому 2018 становив 9788,25 грн.
У березні 2018 грошове забезпечення позивача складалося із:
посадового окладу - 4650,00 грн;
окладу за військовим званням - 1410,00 грн;
надбавки за вислугу років - 2727,00 грн;
надбавки за особливі умови - 878,70 грн;
прогресівка - 150,00 грн;
В підсумку розмір грошового забезпечення у березні 2018 становив 9815,70 грн.
Таким чином, грошовий дохід позивача у березні 2018 порівняно із лютим 2018 збільшився на 27,45 грн (9815,70 грн - 9788,25 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 потрібно помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків.
1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:
4463,15 грн - 27,45 грн = 4435,70 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4435,70 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078.
Даний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 та постанові від 07.12.2023 у справі № 360/381/23.
Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно в сумі 4435,70 грн за місяць, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Щодо позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд вказує таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. № 17 (17-2005-п) (надалі, також - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5, 6 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відтак, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Враховуючи те, що при вирішенні даних спірних правовідносин судом лише визнано наявність права у позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплати оспорюваних сум грошового забезпечення позивачу ще не здійснено.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року, у зразковій справі № 560/2120/20, в якому зазначено про те, що вимоги здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що позивач звернувся до суду із заявою, що стосується належного нарахування його заробітної плати, у зв'язку з чим є звільненим від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року в неповному обсязі, з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 18.07.2022 року в сумі 4435,70 грн за місяць, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 08588725, вул. Богдана Хмельницького, буд. 92А, м. Івано-Франківськ, 76006).
Суддя Главач І.А.