ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" вересня 2025 р. справа № 300/3542/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2023 року по 2024 рік;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 року по 2024 рік в сумі 22405,58 гривень за 28 календарних днів.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 16.07.2024 року по день фактичного розрахунку (а.с. 1-19).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з березня 2005 по липень 2024 року. У встановленому законом порядку йому було надано статус учасника бойових дій, однак він не перебував у додатковій відпустці із збереженням грошового забезпечення як учасник бойових дій. Грошова компенсація за невикористання даної відпустки йому також не виплачувалася. Однак позивач вважає, що відповідно до норм закону має право на отримання грошової компенсації за те, що ним не було використано таку відпустку під час проходження служби. Крім того, зважаючи на те, що відповідач не провів остаточні розрахунки з позивачем, то у нього виникло право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 21-22).
09.06.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не є щорічною відпусткою з огляду на що на неї не поширюються норми законодавства, що стосуються щорічних відпусток. Крім того, відповідач вказує що дана відпустка не переноситься на наступні періоди, та, у випадку її не використання працівником під час проходження служби, грошова компенсація даної відпустки не здійснюється, що випливає з правової позиції Верховного суду. А з огляду на те, що вимога про виплату грошової компенсації за дану додаткову відпустку не підлягає задоволенню, то відповідачем було виплачено всі належні позивачу кошти при звільненні, у зв'язку з чим вимога про виплату середнього заробітку за час затримки при звільненні не може бути задоволена (а.с. 26-31).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 32), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 32), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ та органах Національної поліції з березня 2005 по липень 2024 року.
З 15 вересня по 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою № 9586-д від 30.12.2023 року (а.с. 11).
20.10.2023 ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій, відповідно до рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України № 9/ІІ/ІХ/10 від 20.10.2023 року (а.с. 10).
З 15.07.2024 позивача було виключено із списків особового складу ГУНП в Івано-Франківській області та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 9).
06.01.2025 відповідач видав грошовий атестат ОСОБА_1 та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за останні 2 роки перед місяцем звільнення (а.с. 16-17).
16.04.2025 представник позивача адвокат Маринчак Олег Степанович звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію щодо того, чи нараховувалися позивачу матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, чи використовувалися позивачем додаткові відпустки для учасника бойових дій за 2023 та 2024 роки та чи було виплачено позивачу нараховані матеріальну допомогу та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку (а.с. 12).
16.04.2025 на поданий представником позивача адвокатський запит відповідач відповів листом № 01-04/25. У своїй відповіді відповідач зазначив про ненарахування матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки кошторисом відповідача не було заплановано нарахування даних виплат у липні 2024 року. Натомість, щодо днів додаткової відпустки для учасників бойових дій, відповідач вказав, що даний вид відпустки не належить до щорічних відпусток з огляду на що на неї не поширюються норми законодавства, що стосуються щорічних відпусток. Крім того, відповідач вказує що дана відпустка не переноситься на наступні періоди, та, у випадку її не використання працівником під час проходження служби, грошова компенсація даної відпустки не здійснюється (а.с. 13-14).
На підтвердження інформації про те, що позивачу не надавалася додаткова відпустка як учаснику бойових дій відповідач видав довідку № 45832-2025 від 24.04.2025 (а.с. 15).
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, з метою зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій та у зв'язку з цим - нарахування і виплату середнього заробітку за час прострочення виплати належних грошових коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України № 580-VIII від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" (надалі, також - Закон № 580-VIII), оскільки позивач проходив службу в органах національної поліції.
Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
За приписами статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Отже, Законом визначено право поліцейських на отримання також додаткових відпусток, зокрема соціальних відпусток та інших видів визначених законодавством про відпустки.
За змістом статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за № 3551-ХІІ (надалі, також - Закон № 3551-ХІІ) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (надалі, також - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 за № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 6 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі, також - Порядок № 260).
Даний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Водночас, положеннями абзаців сьомого і восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. До того ж, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд звертає увагу, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 04.04.2018 у справі № 805/5111/15-а, від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20, від 29.04.2021 у справі № 200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20.
Верховний Суд указав, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Таким чином, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Отже, у випадку звільнення поліцейських, які є учасниками бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Таке застосування згаданих положень в спірних правовідносинах забезпечуватиме правову визначеність як складову принципу верховенства права та гарантовані статтями 43, 45 Конституції України трудові права особи, і як наслідок, право особи на компенсацію Державою невикористаного права на відпустку без будь-яких обмежень як складову, гарантованого статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на "мирне володіння майном".
Така правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
Як встановлено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та є учасником бойових дій, що підтверджується наданими копіями рішення про надання статусу учасника бойових дій та посвідчення учасника бойових дій.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2023 та 2024 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
З матеріалів справи встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачу не виплачувалася грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію. З 24.02.2022 року в Україні проводиться загальна мобілізація, відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
З огляду на це, оскільки відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку для учасників бойових дій, однак ним не було вчинено таких дій, то суд робить висновок, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за період 2023-2024 років, з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день звільнення з проходження служби.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача коштів за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи із дня звільнення по день фактичного розрахунку, суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому права позивача в цій частині не є порушеними.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій при звільненні, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 18).
У зв'язку з цим позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за період 2023-2024 років, з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день звільнення з проходження служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за період 2023-2024 років, з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день звільнення з проходження служби.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.