ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" вересня 2025 р. справа № 640/33064/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 15.11.2021 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі, також - відповідач, Головне управління ПФУ в м. Києві, орган пенсійного фонду), в якому просила визнати рішення відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком протиправним та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21.06.2021 звернулася до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. ОСОБА_1 вказує, що листом відповідача від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011 останній в призначенні пенсії було відмовлено. Така відмова мотивована відсутністю у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії. В той же час, ОСОБА_1 переконана, що у останньої наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії, а органом пенсійного фонду протиправно не взято до уваги документи надані позивачем на підтвердження страхового стажу. Зокрема, позивач наголошує, що оригінал трудової книжки ОСОБА_1 було вкрадено із місця роботи, тому за місцем роботи останньої було видано дублікат трудової книжки та відновлено записи в ній. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не взято до уваги і документи про освіту та народження дитини на підтвердження страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, вважаючи протиправним рішення Головного управління ПФУ в м. Києві, щодо відмови у призначенні пенсії, позивач, звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з цією позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.30).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 13.12.2021 №2600-0903-7/199618, який надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва 22.12.2021 (а.с.33). Головне управління ПФУ в м. Києві заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
За доводами Головного управління ПФУ в м. Києві, відповідно до частин 1 та 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років. Водночас, відповідач наголошує, що згідно з наданими позивачем документами страховий стаж останньої становить 01 рік 01 місяць 11 днів, при цьому до страхового стажу враховано період з 01.09.1996 по 11.04.1997 за даними реєстру застрахованих осіб. Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також Інструкція №58) у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З огляду на викладене, орган пенсійного фонду вважає, що правомірно не врахував до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1980 по 06.03.1995, оскільки такі періоди в трудовій книжці не завірені печаткою.
Окрім цього, Головне управління ПФУ в м. Києві вказує, що до страхового стажу позивача також не зараховано: період навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980, оскільки ім'я яке зазначено в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним; період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ім'я не відповідає паспортним даним.
З урахування зазначеного, відповідач просив у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У подальшому Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (надалі, також Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (надалі, також - Порядок №399).
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399 справу №640/33064/21 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до судового розгляду адміністративну справу №640/33064/21. Постановлено розгляд справи розпочати спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.50-52).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.08.2025 витребував в Головного управління ПФУ в м. Києві належним чином оформлені копії письмових доказів:
1) заяви ОСОБА_1 від 21.06.2021 з всіма доданими до неї документами;
2) оскаржуваного рішення оформленого листом від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011;
3) всіх документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у зарахуванні позивачу часу навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980 та періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу (а.с.56-57).
На виконання ухвали суду від 21.08.2025 Головне управління ПФУ в м. Києві 08.09.2025, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, направило до суду копії документів з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.59-74).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.06.2021 звернулася до головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (зворотній бік а.с.72).
У відповідності до відомостей дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.03.1998, позивач:
- у період з 01.09.1980 по 31.08.1981 працювала вчителем трудового навчання в середній залізничній школі №14 (записи дублікату трудової книжки №№1-2);
- у період з 01.09.1981 по 10.09.1985 працювала вчителем початкових класів в середній школі №76 м. Ростов-на-Дону (записи дублікату трудової книжки №№3-4);
- у період з 14.09.1985 по 29.08.1990 працювала вчителем І-ІІІ класів середньої школи Міністерства закордонних справ СРСР (записи дублікату трудової книжки №№5-7);
- у період з 11.01.1991 по 09.11.1994 працювала вчителем початкових класів середньої школи №176 (записи дублікату трудової книжки №№8-11);
- у період з 10.11.1994 по 06.03.1995 працювала вчителем початкових класів середньої школи №300 (записи дублікату трудової книжки №№12-13);
- у період з 01.09.1996 по 11.04.1997 працювала вчителем початкових класів середньої школи №244 міста Києва (записи дублікату трудової книжки №№14-15);
- у період з 01.02.2018 по 01.08.2018 працювала комплектувальником товару в Дочірньому підприємстві "Топ-інструмент" (записи дублікату трудової книжки №№16-17) (а.с.8-14).
Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 25.06.2021 №262340011642 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.74).
Головне управління ПФУ в м. Києві листом від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011 повідомило ОСОБА_1 , що у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу останній відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Орган пенсійного фонду зазначив, що згідно з наявними документами страховий стаж позивача становить 01 рік 01 місяць 11 днів, при цьому до страхового стажу враховано період з 01.09.1996 по 11.04.1997 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, до страхового стажу не зараховано періоди з 01.09.1980 по 06.03.1980 оскільки дані періоди роботи в трудовій книжці не завірені печаткою, період навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980, оскільки ім'я, яке зазначено в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ім'я не відповідає паспортним даним (а.с.27-зворотній бік а.с.27).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління ПФУ в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі, також Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.
Як свідчить лист Головного управління ПФУ в м. Києві від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача становить 01 рік 01 місяць 11 днів (а.с.27-зворотній бік а.с.27).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, обчислення страхового стажу особи за період роботи по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 - згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №1058-ІV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі, також Закон №2464-VI) визначено:
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1).
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7).
Статтею 14-1 Закону №2464-VІ визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Такі обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (надалі, також Положення №10-1).
За приписами частини 1 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини 3 статті 16 Закону № 2464-Vl).
Частиною 1 статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону №2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначає Положення №10-1.
Пунктом 4 розділу І "Загальні положення" Положення №10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1).
У відповідності до пункту 1 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення №8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Водночас слід звернути увагу, що такий реєстр почав функціонувати з 01 липня 2000 року.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
На момент внесення у трудову книжку позивача запису про спірний період роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.3. Інструкції №58 встановлено, зо записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
За змістом пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 (надалі, також Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи - власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Листом Головного управління ПФУ в м. Києві від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011 ОСОБА_1 повідомило, що до страхового стажу останньої не зараховано періоди з 01.09.1980 по 06.03.1980 оскільки дані періоди роботи в трудовій книжці не завірені печаткою (а.с.27), стосовно чого суд зазначає таке.
ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що оригінал трудової книжки останньої було викрадено із місця роботи, у зв'язку із чим позивачу за місцем роботи було видано дублікат трудової книжки (а.с.2).
Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідно до пунктів 2.11-2.12 вказаної Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд звертає увагу, що в дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 від 18.03.1998, у верхньому правому куті першої сторінки міститься напис "Дублікат".
В розділ "Відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посиланням на статтю, пункт закону)" графа 3 дублікату трудової книжки позивача спочатку міститься запис такого змісту: "До прийняття на роботу в СШ №244 Мінського району м. Києва загальний трудовий стаж складає: 14 років 1 місяць 16 днів", після чого внесено записи №№1-13.
Суд наголошує, що в записах №№1-13 дублікату трудової книжки у графі 4 зазначені найменування, дати і номери документів, на підставі яких внесено відповідні записи у дублікаті, зокрема відповідні накази, довідки з місяця роботи та ксерокопія трудової книжки.
Запис №15 дублікату трудової книжки про звільнення з посади вчителя початкових класів середньої школи №244 м. Києва, працівниками якої було внесено записи до дублікату трудової книжки, засвідчений підписом директора школи та скріплений відтиском печатки навчального закладу.
Таким чином, суд вважає, що записи в трудовій книжці позивачки відповідають вищенаведеним вимогам пунктів 5.1-5.3 Інструкції №58.
В той же час, суд звертає увагу, що розділ 5 "Дублікат трудової книжки" Інструкції №58 не містить вимоги, щодо засвідчення записів дублікату трудової книжки внесених про періоди роботи особи до оформлення такого дублікату відтиском печатки попередніх роботодавців особи.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у дублікаті трудової книжки, з підстав того, що записи у ній не засвідчені відтиском печатки.
Крім того, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, відображену у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019, у справі №593/283/17, в яких звернув увагу на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження спірних періодів роботи надано копії довідок та витягів з наказів, зокрема:
- довідку економічного ліцею від 11.06.1997 на підтвердження періоду роботи з 01.09.1980 по 31.08.1981 вчителем в середній залізничній школі №14 (а.с.17);
- довідку №26 від 06.06.1997 видану середньою школою №76 на підтвердження періоду роботи з 01.09.1981 по 10.09.1985 вчителем початкових класів в середній школі №76 м. Ростов-на-Дону (а.с.18);
- виписки із наказів Міністерства закордонних справ СССР від 01.10.1985 №1793, від 26.05.1988 №1699, від 11.02.1988 №501 видані начальником архіву внутрішньої політики російської федерації на підтвердження періоду роботи з 14.09.1985 по 29.08.1990 вчителем І-ІІІ класів середньої школи Міністерства закордонних справ СРСР (а.с.19-22);
- довідку від 23.02.1998 №49, видану загальноосвітньою середньою школою №176, на підтвердження періоду роботи з 11.01.1991 по 09.11.1994 вчителем початкових класів середньої школи №176 (а.с.23);
- довідку від 23.02.1998 №30, видану загальноосвітньою середньою школою №300, на підтвердження періоду роботи з 10.11.1994 по 06.03.1995 вчителем початкових класів середньої школи №300 (а.с.24).
Таким чином, записи у дублікаті трудової книжки позивача про періоди роботи, а саме з 01.09.1980 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 10.09.1985, з 14.09.1985 по 29.08.1990, з 11.01.1991 по 09.11.1994 та з 10.11.1994 по 06.03.1995 виконані належним чином, у відповідності до Інструкції №58, означені періоди роботи підтверджуються додатковими документами, а відтак, на переконання суду підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980, з підстав невідповідності імені, яке зазначено в свідоцтві про шлюб паспортним даним, суд зазначає таке
Відповідно до пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суду не зрозумілі доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980, з підстав невідповідності імені, яке зазначено в свідоцтві про шлюб паспортним даним.
Зокрема, суд зазначає, що в паспорті громадянина України позивача серії НОМЕР_2 від 24.12.2004 вказане ім'я " ОСОБА_1 " (а.с.4), у свідоцтві про шлюб ДИ НОМЕР_3 від 27.02.1987 вказано ім'я позивача до шлюбу " ОСОБА_2 ", після укладення шлюбу прізвище " ОСОБА_3 " (а.с.25). Таким чином суд не бачить розбіжності між прізвищем зазначеним у паспорті громадянина України ОСОБА_1 та свідоцтві про шлюб.
При цьому, за змістом пункту 2.17 Інструкції №58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Підпунктами "б" та "в" пункту 2.19 Інструкції №58 встановлено, що до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції.
Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періоди навчання, то відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд звертає увагу, що в дублікаті трудової книжки ОСОБА_4 відсутній запис про період навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980.
Жодна із сторін не надала суду копії дипломів, довідки чи будь які інші докази на підтвердження періоду навчання позивача з 01.09.1976 по 05.07.1980.
Суд, ухвалою від 21.08.2025 витребував у Головного управління ПФУ в м. Києві належним чином оформлені копії письмових доказів, зокрема: заяви ОСОБА_1 від 21.06.2021 з всіма доданими до неї документами; всіх документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у зарахуванні позивачу часу навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980 до страхового стажу (а.с.56-57).
В той же час, серед поданих відповідачем на виконання ухвали суду копій письмових доказів відсутня копія диплому ОСОБА_1 та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у зарахуванні позивачу часу навчання з 01.09.1976 по 05.07.1980 до страхового стажу.
Із наявних матеріалів справи суд не може встановити чи справді позивач у період з 01.09.1976 по 05.07.1980 навчалася, чи вірно визначений період навчання, не можливо встановити навчальний заклад (вищий, середній спеціальний навчальний заклад, училище, курси з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, навчання в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі чи інше) у якому навчалася позивач, встановити відповідність такого навчального закладу вимогам пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави зараховувати період з 01.09.1976 по 05.07.1980 до страхового стажу позивача, як період навчання.
При цьому, суд наголошує, що такі висновки суду не свідчать про те, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1976 по 05.07.1980 не навчалась у вищому, середньому спеціальному навчальному закладі, училищі, на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі чи клінічній ординатурі, та що такий період не підлягає зарахуванню до страхового стажу, а зумовлені виключно відсутністю доказів, які б свідчили про навчання позивача.
Суду також не зрозумілі й доводи відповідача, стосовного не зарахування до страхового стажу позивача періоду для догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 "оскільки ім'я не відповідає паспортним даним" (а.с.27).
Зі змісту листа Головного управління ПФУ в м. Києві не можливо встановити, яке ім'я не відповідає паспортним даним, ім'я матері (позивача) чи ім'я дитини, як саме/в якій частині ім'я не відповідає паспортним даним.
При цьому, суд наголошує що в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд ухвалою від 21.08.2025 витребував у Головного управління ПФУ в м. Києві належним чином оформлені копії письмових доказів, зокрема: всіх документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у зарахуванні позивачу періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу (а.с.56-57).
В той же час, відповідач на виконання коментованої ухвали суду не надав жодних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у зарахуванні позивачу періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Водночас, згідно з випискою із наказу №501 від 11.02.1988 виданого Міністерством закордонних справ СССР, позивач у період з 06.07.1987 по 21.10.1987 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, з 22.10.1987 по 27.08.1988 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею одного року (а.с.22).
Тобто період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинається із періодом роботи позивача з 14.09.1985 по 29.08.1990.
Суд зазначає, що Законом №1788-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами не передбачено одночасне зарахування до страхового стажу особи періоду роботи та періоду догляду за дитиною, які перетинаються між собою. На переконання суду, у разі такого збігу до страхового стажу зараховується лише один з цих періодів - або період роботи, або період догляду за дитиною (якщо воно підлягає зарахуванню відповідно до законодавства).
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для зараховування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Беручи до уваги викладене вище по тексту судового рішення, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Так, позивач у позовній заяві просить суд рішення відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком визнати протиправним та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Водночас, позивач не просить суд зарахувати до страхового стажу останньої періоди роботи з 01.09.1980 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 10.09.1985, з 14.09.1985 по 29.08.1990, з 11.01.1991 по 09.11.1994, з 10.11.1994 по 06.03.1995.
Також, суд зазначає, що із наявних матеріалів справи не можливо точно встановити страховий стаж ОСОБА_1 .
У відповідності до частина 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1980 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 10.09.1985, з 14.09.1985 по 29.08.1990, з 11.01.1991 по 09.11.1994, з 10.11.1994 по 06.03.1995 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 923,00 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція ПН 215600426655 від 12.11.2021 (а.с.1).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 461,50 гривня, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформлене листом від 02.07.2021 №2600-0211-8/107011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1980 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 10.09.1985, з 14.09.1985 по 29.08.1990, з 11.01.1991 по 09.11.1994, з 10.11.1994 по 06.03.1995 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) частину сплаченої суми судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 50 (п'ятдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 42098368.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.