ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" вересня 2025 р. справа № 300/3924/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про скасування акта форми Н-1/П від 12.05.2025,
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про скасування акта форми Н-1/П від 12.05.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним актом визнано смерть селищного голови Солотвинської селищної ради ОСОБА_2 нещасним випадком, який пов'язано з виробництвом. Однак, на думку позивача, смерть потерпілого відбулась через падіння, яке сталось внаслідок загального захворювання за відсутності впливу на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що могло призвести до травмування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
19.06.2025 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
25.07.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що оскаржуваний акт прийнято комісією із повторного розслідування нещасного випадку у відповідності до наявних матеріалів, з урахуванням випадку раптової смерті на робочому місці, згідно вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
28.07.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - ОСОБА_1 , в яких проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав відсутності порушень під час прийняття оскаржуваного акта.
29.07.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - Солотвинської селищної ради, в яких проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного акта.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Згідно повідомлення про нещасний випадок, 30.08.2024 в приміщені Солотвинської селищної ради по АДРЕСА_1 , стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з селищним головою ОСОБА_2 (т.1 а.с.74).
Для проведення спеціального розслідування нещасного випадку, на підставі пунктів 14, 15 Порядку №337, відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 03.09.20224 за №693/ПЗ створено комісію (т.1 а.с.76,77).
Відповідно до підпункту 7 пункту 52 Порядку № 337, комісією встановлено, що даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, та складено акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 30.08.2024 з селищним головою ОСОБА_2 за формою Н-1/П, затверджений начальником Південного-Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 04.10.2024 (т.1 а.с.63-72).
Водночас, наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №58/ПЗ від 21.01.2025, призначено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2024 о 09 год. 25 хв. з селищним головою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 (т.1 а.с.104,105).
За наслідками проведеного повторного спеціального розслідування нещасного випадку, складено акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2024 о 09 год. 25 хв. з селищним головою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Піцуряком Манолієм Васильовичем за формою Н-1/П, затверджений начальником Південного-Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 15.05.2025 (т.2 а.с.96-120).
Згідно розділу 7 акта від 12.05.2025 за формою Н-1/П повторного спеціального розслідування нещасного випадку, провівши аналіз зібраних в процесі спеціального розслідування матеріалів, стан здоров'я потерпілого та характер роботи потерпілого, що полягав в постійній емоційній напрузі, у спеціальної комісії відсутні правові підстави для визнання нещасного випадку пов'язаним із виробництвом.
Водночас, спеціальна комісія шляхом проведення голосування більшістю голосів вирішила, що відповідно підпункту 7 "раптове погіршення стану здоров'я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджується медичним висновком" пункт 52 Порядку, даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.
Вважаючи такий акт протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від23.09.1999№1105-XIV (далі Закон №1105-XIV), нещасний випадок обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю працівника або настала його смерть.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону №1105-XIV, факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
За правилами статті 171 КЗпП України, роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України "Про охорону праці» від14.10.1992№2694-XII (далі Закон №2694-XII), визначено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 №172 (далі - Положення), Міжрегіональне управління здійснює контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків.
Відповідно до абзацу першого підпункту 27 пункту 4 Положення Міжрегіональне управління проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі Порядок №337).
Відповідно до пункту 3 Порядку №337 під нещасним випадком розуміють обмежену в часі подію або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.
Згідно пункту 8 Порядку №337 у разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров'я, заяви потерпілого, членів його сім'ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов'язаний протягом двох годин повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев'ятому цього пункту (в тому числі і Міжрегіональному управлінню), з використанням засобів зв'язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2.
Для випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню, у повідомленні про нещасний випадок, що надається територіальному органові Держпраці, роботодавцем зазначаються кандидатури представників підприємства (установи, організації) та уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) (із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, посади, контактних телефонів) для включення їх до складу спеціальної комісії.
Відповідно до пункту 10 Порядку №337 спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки;
випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов'язків;
гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків;
нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника;
нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого;
випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків;
нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;
нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Відповідно до пункту 14 Порядку №337 Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).
Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім'ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об'єднань профспілок).
До складу спеціальної комісії входять:
посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії);
представник робочого органу Фонду;
представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній;
керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця;
представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);
представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб'єднання;
представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;
лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння);
посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).
Пунктом 31 Порядку №337 передбачено, що спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів.
Згідно пункту 32 Порядку №337, потерпілий, члени його сім'ї або уповноважена ними особа не входять до складу комісії, але мають право одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування, ознайомлюватися з матеріалами розслідування, отримувати витяги та копії з них, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), надавати відповідні пояснення, а також з метою сприяння об'єктивному та своєчасному розслідуванню надавати відповідну інформацію, документи та висновки або сприяти їх отриманню від відповідних органів, установ і закладів тощо.
За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку складається Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) за формою Н-1.
Пунктом 33 Порядку №337 визначено, що комісія (спеціальна комісія) зобов'язана розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 7, 8 такого акта - обов'язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 7, 8 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід'ємною частиною).
Пунктом 34 Порядку №337 визначено, що рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов'язаними чи не пов'язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.
Пункт 57 Порядку №337 передбачає, що рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім'ї або уповноваженою ними особою, територіальним органом Пенсійного фонду України, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).
Пункт 58 Порядку №337 визначає, що протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім'ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв'язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.
За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).
Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов'язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку.
Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії).
Як зазначалось судом вище, згідно повідомлення про нещасний випадок, 30.08.2024 в приміщені Солотвинської селищної ради по АДРЕСА_1 , стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з селищним головою ОСОБА_2 (т.1 а.с.74).
Для проведення спеціального розслідування нещасного випадку, на підставі пунктів 14, 15 Порядку №337, відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 03.09.20224 за №693/ПЗ створено комісію (т.1 а.с.76,77).
Відповідно до підпункту 7 пункту 52 Порядку № 337, комісією встановлено, що даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, та складено акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 30.08.2024 з селищним головою ОСОБА_2 за формою Н-1/П, затверджений начальником Південного-Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 04.10.2024 (т.1 а.с.63-72).
Водночас, наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №58/ПЗ від 21.01.2025, призначено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2024 о 09 год. 25 хв. з селищним головою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 (т.1 а.с.104,105).
За наслідками проведеного повторного спеціального розслідування нещасного випадку, складено акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2024 о 09 год. 25 хв. з селищним головою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 за формою Н-1/П, затверджений начальником Південного-Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 15.05.2025 (т.2 а.с.96-120).
Спеціальна комісія шляхом проведення голосування більшістю голосів вирішила, що відповідно підпункту 7 "раптове погіршення стану здоров'я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджується медичним висновком" пункт 52 Порядку, даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує на невідповідність саме висновків спеціальної комісії, згідно яких смерть селищного голови Солотвинської селищної ради ОСОБА_2 визнано нещасним випадком, який пов'язано з виробництвом.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 травня 2024 року (справа №227/2301/21, провадження № 14-37цс24) виснувала: "Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, щодо виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом. Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний / не пов'язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення. Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом".
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень при складанні оскаржуваного акту, а також процедури його прийняття та обґрунтованості висновку, позаяк, висновок комісії прийнято більшістю голосів.
В той же час, встановлення доведеності факту пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом не належить до компетенції адміністративного суду.
В свою чергу, позивачем не наведено жодних порушень допущених комісією під час проведення повторного розслідування нещасного випадку та під час складення оскаржуваного акта.
Як наслідок, суд доходить висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного акта, позивачем не надано суду доказів протилежного.
Як наслідок, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04357041, вул. В. Чорновола, 7-А, с-ще Солотвин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77753), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про скасування акта форми Н-1/П від 12.05.2025 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.