з питань визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
12 вересня 2025 року Справа № 280/8296/23 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий Ігор Вікторович, розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення повного розрахунку та виплати всіх належних виплат при звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у порядку, визначеному Розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки з 07.10.2019 по 2022 рік (60діб) та компенсацію за невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення: 2019 рік - 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2021 рік -14 календарних днів, 2022 рік -14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу при переїзді на нове місце служби у розмірі місячного грошового забезпечення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі №280/8296/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023у справі №280/8296/23 - повернуто скаржнику.
Відтак, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 набрало законної сили 21.02.2024.
21.03.2024 видано виконавчий лист.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2025 змінено спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії: з зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки з 07.10.2019 по 2022 рік (60діб) та компенсацію за невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення: 2019 рік - 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2021 рік -14 календарних днів, 2022 рік -14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на стягнення з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахованої компенсації за невикористані щорічні основні відпустки у розмірі 54 318,90грн (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 90 копійок) та компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 50 967,64грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 64 копійки) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 з зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», на стягнення з Військової частини НОМЕР_2 нарахованої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 1340,00грн на користь ОСОБА_1 .
04.09.2025 (вх.№44378) на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить суд:
1. Застосувати заходи судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 у порядку статті 383 КАС України.
2. Визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в частині:
- нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошовою забезпечення за кожний повний календарний рік служби у порядку, визначеному Розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги при переїзді на нове місце служби у розмірі місячного грошового забезпечення.
3. Визнати противоправним нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік. яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», і не відповідає вимогам цього наказу.
4. Направити відповідачу - Військовій частині НОМЕР_2 окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою суду від 05.09.2025 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
09.09.2025 (вх.№44977) до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника Військової частини НОМЕР_2 , у якій останній заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України. В обґрунтування заперечень проти задоволення заяви, зокрема, зазначено, що за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 280/8296/23 відкриті виконавчі провадження та інформації про їх завершення Автоматизована система виконавчого провадження не містить. Таким чином, примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними. Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, не вважається за можливе встановити, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату. Додатково відзначено, що військова частина НОМЕР_2 , як суб'єкт владних повноважень не ухиляється від виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23. Так, командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ від 11.03.2024 року № 716 на виконання якого фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 замовлено відповідні кошти у розпорядника грошових коштів вищого рівня. Таким чином військовою частиною НОМЕР_2 вжито всіх можливих дій щодо виконання судового рішення, однак зазначене рішення не виконується у повному обсязі з не залежних від військової частини НОМЕР_2 обставин, у зв'язку із відсутністю фінансування з боку Міністерства оборони України. Разом із тим, зазначено, що діючим законодавством України не обмежується мінімальний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року у справі №280/8296/23 військову частину НОМЕР_2 було зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2023 рік без зазначення її розміру, оскільки останній встановлюється виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. З урахуванням наведеного вказано, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік ОСОБА_1 розраховано у відповідності до вимог чинного законодавства, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вказана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Як передбачає частина перша статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).
Щодо заяви позивача в частині визнання противоправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , суд звертає увагу не таке.
Судом з матеріалів справи встановлено, що з метою виконання судового рішення командиром військової частини НОМЕР_2 винесено наказ від 11.03.2024 №716 «Про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 », яким доручено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у порядку, визначеному Розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки з 07.10.2019 по 2022 рік (60діб) та компенсацію за невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення: 2019 рік - 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2021 рік -14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно»;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- підйомну допомогу при переїзді на нове місце служби у розмірі місячного грошового забезпечення.
З долученої до заяви копії Довідки-розрахунку №10/1022 від 09.09.2025, складеної Військовою частиною НОМЕР_2 , зокрема вбачається, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 Військовою частиною НОМЕР_2 проведено нарахування ОСОБА_1 :
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 1340,00грн;
- компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 54 318,90грн;
- компенсації за невикористану додаткову відпустку у розмірі 50 967,64грн;
- компенсацію за речове майно у розмірі 58 464,49грн;
- підйомну допомогу при переїзді на нове місце служби у розмірі 16988,79грн.;
- компенсацію одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 135 797,25грн. Разом в сумі 317877,07грн.
Натомість матеріали заяви не містять доказів виплати ОСОБА_1 , нарахованих на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/8296/23 сум.
Водночас, з наданих представником відповідача пояснень встановлено, що в частині виплати нарахованої суми заборгованості рішення суду буде виконано після находження бюджетних асигнувань.
Таким чином, не повне виконання рішення суду фактично зумовлено лише відсутністю виділення відповідачу додаткових асигнувань на відповідні цілі.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав вважати, що відповідач наразі ухиляється від виконання судового рішення, оскільки виконання відбувається в порядку черговості виконання рішень судів, в умовах відсутності бюджетного фінансування, в період дії воєнного стану в Україні, коли фінансові ресурси держави закумульовані на потребах оборони країни.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем вживаються залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення суду, а тому підстави для визнання противоправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 повністю відсутні.
Крім того суд звертає увагу, що задля примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23 позивач звернувся до Новомомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
27.05.2024 заступником начальника відділу Новомомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянуто заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчих листів по справі № 280/8296/23 та винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 75087804, ВП № 75088167, ВП № 75088579, ВП № 75089073.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 по справі № 9901/235/20 зазначила, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Водночас, судом встановлено, що заявником до вищевказаної заяви не додано належних, достатніх, юридично спроможних доказів на підтвердження того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Тобто, позивачем не окреслено та не надано беззаперечних доказів, які б підтверджували необхідність наразі для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 280/8296/23.
На підставі вищевикладеного, проаналізувавши матеріали справи та враховуючи, що виконавчі провадження ВП № 75087804, ВП № 75088167, ВП № 75088579, ВП № 75089073 з виконання рішення по даній справі не завершені, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду.
Щодо заяви позивача в частині визнання противоправним нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Відповідно до приписів пункту 7 Розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 установлено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Із наведених вище положень законодавства вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.
Відповідна правова позиція є усталеною на рівні правозастосовної практики та відображена, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 по справі № 814/238/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 83800027).
Слід зазначити, що умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, визначені Окремим дорученням Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2023 рік».
Так, пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: 1. смерть військовослужбовця, та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; 2. поранення військовослужбовця отримане при виконанні завдань під час воєнного стану; 3. у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), повязаного із захистом Батьківщини; 4. порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); 5. захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; 6. безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; 7. сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
З наведених позивачем у заяві обставин, судом встановлено, що останній фактично не погоджується із розміром нарахованої йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у сумі 1340,00грн, оскільки такий не відповідає розміру його місячного грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23, розмір належної позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік судом не визначався.
Водночас, як вбачається з наданих представником військової частини НОМЕР_2 пояснень, нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік здійснено виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за 2023 рік, що відповідає приписам Порядку №260.
Суд погоджується із наведеними представником військової частини НОМЕР_2 поясненнями та зазначає, що діючим законодавством України мінімальний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не обмежується.
При цьому, суд зауважує, що пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 чітко визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Враховуючи, що при розгляді даної адміністративної справи розмір належної позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік судом не визначався, та з огляду на те, що розмір такої допомоги встановлюється виходячи із наявного фонду грошового забезпечення, що і було зроблено військовою частиною НОМЕР_2 на виконання судового рішення, у суду відсутні підстави вважати противоправним нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку № 260 у сумі 1340,00грн.
Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів та ненадання відповідних доказів вчинення відповідачем протиправних дій при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №280/8296/23, а також в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для застосування статей 249, 383 КАС України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 241, 248, 256, 383 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України по справі №280/8296/23 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Садовий