12 вересня 2025 року Справа № 280/4398/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Олександрівським районним відділом у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 13.07.2018, мешкає: АДРЕСА_1 з урахуванням положень пункту “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Олександрівським районним відділом у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 13.07.2018, мешкає: АДРЕСА_1 з урахуванням положень пункту “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та забезпечити внесення зазначених даних до персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що При оформленні пенсії до ПФУ ним надані все необхідні документи, оформлені відповідно до вимог вказаних Законів та «Порядку» (наказ керівництва ГУНП в Запорізькій області, медичні документи, тощо). Однак, в порушення зазначених вимог закону відсоток грошового забезпечення йому призначено у розмірі 50%, а не 55 %, що вплинуло на розмір призначеної та виплаченої пенсії. Вивченням пенсійної справи виявлено, що в ній наявний наказ керівника ГУНП В Запорізької області про моє звільнення за хворобою відповідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», який є чинним, копії медичної документації щодо наявності захворювання (виписка МСЕК № 127 від 04.11.2016), а також всі інші документи належним чином оформлені документи. 29.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з врахуванням наданих документів та виплати підвищення пенсії відповідно до вимог, викладених у цій заяві. Однак, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області йому відмовлено у перерахуванні та підвищення пенсії, у зв'язку із не зазначенням у наданому при призначені пенсії, наказі по особовому складу від 29.09.2016 № 329 о.с., про його звільнення у відставку. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді 02.06.2025 відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
До суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскільки позивач звільнений зі служби не у відставку, а у запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до норм чинного законодавства він не має права на перерахунок пенсії з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, яка призначається лише особам, звільненим у відставку за віком або станом здоров'я. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 12.09.2025 виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження по адміністративній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
29.09.2016 ОСОБА_1 згідно наказу по особовому складу його звільнено з посади старшого інспектора Енергодарського відділення поліції Кам'янсько -Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу).
На підставі наданих документів 13.10.2016 йому призначено пенсію за вислуго років тривалістю 23 календарних років у розмірі 50 % грошового забезпечення (50% - за законом, та 9 % за вислугу понад 20-річний термін). В подальшому перераховано на 62 % грошового забезпечення.
29.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з врахуванням наданих документів та виплати підвищення пенсії відповідно до вимог, викладених у цій заяві.
Однак, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області йому відмовлено у перерахуванні та підвищення пенсії, у зв'язку із не зазначенням у наданому при призначені пенсії, наказі по особовому складу від 29.09.2016 № 329 о.с., про його звільнення у відставку.
Позивач не погодився з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до преамбули вказаного Закону, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що підставою для призначення пенсії у розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до п. «а» частини 1 статті 13 Закону №2262, є звільнення особи саме у відставку або за станом здоров'я.
Водночас, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України. Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви (встановленого зразка) про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Пунктом 7 Порядку визначено перелік документів необхідних для призначення пенсії. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Відповідно до пункту 12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Крім цього, пунктом 7 вказаної Постанови визначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, серед іншого, військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом.
З матеріалів справи слідує, що позивач 29.01.2025 звернувся із заявою про перерахунок і подальшу щомісячну виплату пенсії з урахуванням 5% внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, тобто в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення.
Однак, в подальшому, відповідач листом від відмовив у такому перерахунку.
Верховною Радою України прийнято Закон України від 02 липня 2015року №580 «Про Національну поліцію», який вступив в законну силу 07 листопада 2015 року (далі - Закон), норми якого передбачають створення Національної поліції України, ліквідацію органів міліції та втрату чинності Закону України «Про міліцію».
Нормами Закону не були поширені гарантії соціального захисту на колишніх працівників міліції та членів їх сімей, у тому числі членів сімей працівників міліції, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження служби в міліції, громадян України з числа колишніх працівників міліції, які були звільнені зі служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штату, та члени їхніх сімей, осіб, які звільнені зі служби в міліції і визнані інвалідами І групи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків під час служби в міліції, або захворювання, одержаного під час проходження служби в міліції тощо.
З метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей 23 грудня 2015року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» (М900-УІІІ) (далі - Закон N 900-VIII), яким внесені зміни до Закону №2262. А саме: доповнено та змінено статтю 43, якою передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. А статтю 63 цього ж Закону доповнено частиною третьою, в якій вказано, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Закон №900-VIII від 23.12.2015 набрав чинності з 29.12.2015, тобто, на думку суду з цієї дати пенсіонери МВС (міліції) набувають права на перерахунок пенсії з врахуванням грошового забезпечення у розмірах встановлених для поліцейських.
За змістом ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі України «Про Національну поліцію».
Питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення №85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок №85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85.
Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку №85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117. Порядку №85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.
Отже, суд вважає, що юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку №85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу, хоча формулювання непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у пункті 2 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» - непридатність до служби в поліції.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» затвердив Порядок №45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 по справі №500/1813/21.
Як вже зазначалось Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим, зокрема, зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Чинне законодавство України не передбачає звільнення у відставку працівників Національної поліції. Відповідно до вказаного Закону: «…особам, звільненим, зокрема, зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення…».
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, та те, що оскільки юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку №85, та зафіксовано у відповідному документі - висновку МСЕК та перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії, є протиправним, про що свідчать наявні у матеріалах пенсійної справи (виписка МСЕК № 127 від 04.11.2016, наказ по особовому складу від 29.09.2016 № 329 о.с), що відповідає вимогам статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Будь-які розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності до подальшої служби через хворобу.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) N 303-A, пункт 29).
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
За приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача, а саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькі області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 27.11.2024 (у межах шестимісячного строку звернення відповідно до заявлених позовних вимог) пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку сплачено судовий збір в розмірі 1211, 20 грн
Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 242,24 грн.
За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 242, 24 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 27.11.2024 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 968, 96 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова