12 вересня 2025 року Справа № 280/6111/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
16.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.03.2023 № 084450006910 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території Республіки Казахстан з 06.01.1984 по 18.05.1992 в АТ Соколовсько-Сарбському гірничо-збагачувальному виробничому об'єднанні у Качагарському ГЗК;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 29.03.2023.
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок за період його роботи з 06.01.1984 по 18.05.1992 в АТ Соколовсько-Сарбському гірничо-збагачувальному виробничому об'єднанні у Качагарському ГЗК в Республіці Казахстан. Спірним рішенням відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що зазначені довідки було направлено на перевірку до органів пенсійного фонду Республіки Казахстан. В подальшому у відповідь на адвокатський запит представника позивача було повідомлено, що станом на липень 2025 року відповідь на запит про перевірку органами пенсійного фонду Республіки Казахстан не надавалась. Підтвердження відомостей у довідках можливо лише шляхом надання первинних документів, на підставі яких їх було виготовлено. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
21.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6111/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Пояснення від третьої особи надійшли до суду 29.07.2025 за вх. №38023, в яких зазначено про відсутність підстав для врахування довідок про заробітну плату №07/2654, №07/2655 від 10.12.2021, яка видана АО «Качыр руда» (Республіка Казахстан), оскільки вони мають бути підтверджені первинними документами.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.07.2025 за вх. №38585. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що заяву позивача про перерахунок пенсії від 29.03.2023 розглянуто за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 31.03.2023 № 084450006910 про відмову у перерахунку пенсії з огляду на те, що надані довідки про заробітну плату № 07/2654, № 07/2655 від 10.12.2021, яка видана АО "Качыр руда" (Республіка Казахстан), які не підтверджені первинними документами. Таким чином, у задоволенні перерахунку відмовлено до надходження акту перевірки зазначених довідок. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 30.10.2024 за № 0800-0215-10/98831 направлено запит до Керівника Єдиного накопичувального Пенсійного фонду Республіки Казахстан щодо здійснення перевірки довідок про заробітну плату № 07/2654, 07/2655 від 10.12.2021 року, виданих АТ "Соколівсько-Сарбайським гірничо-збагачувальним виробничим об'єднанням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період роботи з 01.01.1984 по 31.05.1992 в Качарському ГЗК, у зв'язку з доцільністю включення сум заробітної плати для розрахунку пенсії. Після надходження відповіді на такий запит перегляд пенсійної справи після результатів перевірки зазначених довідок буде здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вважає такі дії правомірними, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивач 29.03.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком. До заяви зокрема додано довідки №07/2654, №07/2655 від 10.12.2021, які видані АТ «Качари Руда» (Республіка Казахстан).
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 31.03.2023 № 084450006910 про відмову у перерахунку пенсії.
Підставою відмови зазначено відсутність в заяві копій первинних документів, на підставі яких видано довідки на ім'я позивача №07/2654, №07/2655 від 10.12.2021 АТ «Качари Руда» (Республіка Казахстан).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 30.10.2024 за № 0800-0215-10/98831 направлено запит до Керівника Єдиного накопичувального Пенсійного фонду Республіки Казахстан щодо здійснення перевірки довідок про заробітну плату № 07/2654, 07/2655 від 10.12.2021 року, виданих АТ «Качари Руда» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період роботи з 01.01.1984 по 31.05.1992 в Качарському ГЗК, у зв'язку з доцільністю включення сум заробітної плати для розрахунку пенсії.
Відповіді на вищезазначений запит матеріали справи не містять.
30.06.2025 представником позивача здійснено адвокатський запит, в якому вона просила Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати відомості щодо розгляду заяви позивача від 29.03.2023 про перерахунок пенсії за віком.
Листом від 04.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило представника позивача, що рішенням відповідача від 31.03.2023 № 084450006910 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки надані ним довідки не підтверджені первинними документами. З метою підтвердження було направлено відповідні запити від 20.10.2023 та 30.10.2024 до Єдиного накопичувального Пенсійного фонду Республіки Казахстан, однак відповідь не надійшла. Після надходження відповіді пенсійну справу буде переглянуто.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із частинами 1, 2 статті 4 Закону України № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі як один із видів пенсійних виплат призначається пенсія за віком, (пункт 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV).
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтею 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком залежить від заробітної плати (дохід) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях та коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи, визначеного відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно із абзацами 1, 2, 4, 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом-на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року-за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, згідно вимог якого, до заяви про призначення пенсії додається, зокрема, довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2.
Згідно із пунктом 1.1 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, (далі Порядок № 22-1), заява про перерахунок пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
При цьому вказаним Порядком не встановлено обов'язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату.
Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Частиною першою статті 58 Закону №1058-IV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Тобто, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних втрат Пенсійного фонду сторонніми особами.
Таким чином, підставою для перерахунку пенсії є виключно довідки про заробітну плату, видані підприємствами, установами, організаціями або трудовими архівами на підставі первинних документів.
Згідно статті 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Судом встановлено, що позивач з метою врахування відомостей про заробітну плату за період роботи з січня 1984 року по травень 1992 року надавав довідки про заробітну плату №07/2654, №07/2655 від 10.12.2021, виданих АТ «Качари Руда» (Республіка Казахстан), однак відповідачем їх враховано не було з підстав відсутності первинних документів. З метою проведення перевірки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 20.10.2023 та 30.10.2024 було направлено запит до Єдиного накопичувального Пенсійного фонду Республіки Казахстан запит щодо перевірки відомостей у зазначених довідках, проте відповіді станом на 04.07.2025 надано не було.
Суд зазначає, що вказані довідки завірені печаткою роботодавця, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача. Підстави, які б викликали сумніви щодо достовірності у зазначених відомостях в довідках та необхідності дослідження первинних документів відповідачем надано не було.
Щодо підстав для врахування отриманої заробітної плати позивача під час роботи в Республіці Казахстан суд зазначає наступне.
Пунктом 5-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтями 1, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993 року, (далі Угода від 13.03.1992 року), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За таких обставин, вищезазначена Угода була чинна як для України, так і для Республіки Казахстан в спірний період роботи позивача.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.
Статтею 9 Угоди від 15 квітня 1994 року визначено, що питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
До того ж, суд зазначає, що на даний час діє Угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 року.
Дана Угода поширюється на всі види державного пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством кожної з держав. (стаття 2 Угоди від 21.09.1995)
Відповідно до статті 6, 7 Угоди від 21 вересня 1995 року призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації. При здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо. Питання, не вирішені компетентними органами, розглядаються договірними Сторонами шляхом переговорів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідачем не доведено, що надані позивачем довідки про заробітну плату позивачу містять неповні, сумнівні чи недостовірні відомості, а отже підлягають врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Пенсійний орган не може нівелювати відомості довідки про заробітну плату, оформленої належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати.
Також суд зазначає, що у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 280/1411/16-а та від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 (справа №144/669/17) та від 20.03.2019 (справа №688/947/17) зробив висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Крім того, на переконання суду, за загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Відтак, неврахування відповідачем відомостей про період роботи та заробітної плати, що зазначені у відповідних довідках призвело до порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, установленому законом.
За таких обставин, оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню, що зумовлює його зобов'язання здійснити з 29.03.2023 перерахунок пенсії позивача, зарахувавши до його страхового стажу періоди його роботи на території Республіки Казахстан з 06.01.1984 по 18.05.1992 в АТ Соколовсько-Сарбському гірничо-збагачувальному виробничому об'єднанні у Качагарському ГЗК.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.03.2023 № 084450006910.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 29.03.2023 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши його до страхового стажу періоди роботи з 06.01.1984 по 18.05.1992 в АТ Соколовсько-Сарбському гірничо-збагачувальному виробничому об'єднанні у Качагарському ГЗК на території Республіки Казахстан.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 12.09.2025.
Суддя М.С. Лазаренко