про призначення судового розгляду
12 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/4265/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши в спрощеному провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним
02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом, в якому просить :
Визнати незаконними та скасувати доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.03.2025 №05.2/4668-35-Вих стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону.
Позовна заява подана через систему Електронний суд представником позивача Німець Оленою Михайлівною ( Ордер Серія Ао № 1177709).
Позовні вимоги обгрунтовує наступним.
ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) має право виїзду за кордон у період воєнного стану та часто перетинає державний кордон України як на в'їзд, так і на виїзд.
Впродовж останніх кількох місяців позивач з незрозумілих йому причин проходить прикордонний контроль дуже довго - по 2-3 години кожного разу як на автомобілі, так і в пішому порядку, завжди піддається посиленому контролю та огляду як він, так і його транспортний засіб. В той же час, інших людей пропускають набагато швидше.
Під час чергового тривалого перетину державного кордону України ОСОБА_1 стало відомо, що його було внесено в базу даних Державної прикордонної служби України з індексом «О» та через це його кожного разу посилено перевіряють.
18.04.2024 адвокатом Німець О.М. було надіслано адвокатський запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України про надання інформації чи був ОСОБА_1 занесений до бази даних Державної прикордонної служби України з індексом «О» чи будь-яким іншим індексом, на підставі якого він підлягає посиленому прикордонному контролю та надання відповідних документів.
21.04.2025 було отримано відповідь на вказаний адвокатський запит, відповідно до якої повідомлено, що Державною прикордонною службою України виконується доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.03.2025 №05.2/4668-25- Вих. стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо додаткового вивчення питання наявності законних підстав для перетинання державного кордону України.
22.04.2025 адвокатом Німець О.М. було надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання копії доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.03.2025 №05.2/4668- 25-Вих. відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був занесений до бази даних Державної прикордонної служби України та підлягає посиленому прикордонному контролю, а також інформації та документів, на підставі яких було видано вказане доручення.
26.04.2025 було отримано відповідь на вищевказаний адвокатський запит, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_5 було підтверджено, що таким надано доручення від 13.03.2025 №05.2/4668-35-Вих стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону. Однак, у надані копій запитуваних документів та інформації, відповідно до яких було видано доручення, було відмовлено з мотивів, що запитувана інформація є службовою та відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» належить до категорії даних з обмеженим доступом.
03 червня 2025 року позовна заява була залишена без руху.
04 червня 2025 року представником позивача подано заяву на усунення недоліків.
05 червня 2025 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу подати відзив.
24 червня 2025 року представником відповідач подано ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ЗАЯВУ ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ, в якому зазначено наступне.
Доручення, видане ДПСУ згідно з Постановою № 280, є процесуальним актом, що надає посадовим особам прикордонної служби повноваження на виконання конкретних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів у межах їх компетенції. Оскільки ці дії можуть прямо впливати на права і свободи громадян, законність таких доручень має бути оцінена у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством (ст. 3 КПК України). Таким чином, доручення ДПСУ за Постановою КМУ № 280 слід розглядати як процесуальний документ, пов'язаний із здійсненням функцій правоохоронного органу, що підпадає під юрисдикцію кримінального процесуального кодексу, який регламентує порядок оскарження та визнання недійсними таких актів. Враховуючи вимоги Порядку № 535, доручення визначається як письмовий припис уповноважених державних органів Держприкордонслужби щодо проведення відносно окремих осіб певних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів. Таким чином, оскаржуване доручення не порушує права позивача, що в свою чергу є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідач посилається на статті 3, 5, 303 КПК України та стверджує, що будь-яке оскарження доручення повинно здійснюватися у порядку кримінального процесу, однак, жодних доводів тому не наводить.
Разом з тим, норми КПК України регулює порядок кримінального провадження, але не скасовують права громадянина на захист його адміністративних прав.
Адміністративний суд має повноваження оцінювати законність дій органу, що порушують права громадянина. Крім того, відповідач не виконав ухвалу суду про витребування доказу, який є ключовим для перевірки законності доручення ДПСУ щодо позивача. Таке невиконання ухвали може бути розцінене, як прояв неповаги до суду та перешкоджання праву позивача на захист, що є порушенням законодавства.
Разом з тим, рішення суду, у тому числі і ухвали є обов'язковими для виконання на всій території України.Водночас, навіть якщо доводи відповідача і відповідали б дійсності, з чим не погоджується позивач категорично, відповідач зобов'язаний виконати ухвалу суду про витребування доказів та надати оскаржуване доручення від 13.03.2025 НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону.
05 серпня 2025 року позивачем надано відповідь на Відзив, в якій викладено заперечення та зазначено , шо у даній заяві відповідач посилається на те, що визнання недійсним доручення від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону, виданого Державною прикордонною службою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №280 від 17.04.2013, має відбуватися виключно в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Позивач не погоджується з доводами наведеними у заяві та бажає зазначити наступне. Відповідач стверджує, що доручення Державної прикордонної служби України (ДПСУ) за Постановою КМУ № 280 є виключно «процесуальним актом» у межах кримінального провадження і підпадає під юрисдикцію кримінального процесуального законодавства. Позивач звернувся до суду з адміністративним позов, у якому оскаржує дії суб'єкта владних повноважень,який обмежує його право на перетин державного кордону. Водночас, прикордонний орган видав доручення від 13.03.2025 №05.2/4668-25-Вих про посилений прикордонний контроль ОСОБА_1 діючи всупереч статті 19 Конституції України та вийшовши за межі своїх повноважень, так як при видачі такого доручення відповідач не застосував принцип справедливої процедури, та неправомірно, тобто не відповідно до визначених норм права - Порядку №535 видав такий припис. Ці дії відносяться до адміністративного судочинства, оскільки стосуються реалізації публічної функції органу влади. В адміністративному порядку можливо оскаржувати дії публічного органу, що порушують права громадянина.
5 серпня 2025 року ЗОАС у даній справі ухвалив: зобовязати відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_2 )надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали: доручення від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону. Суд попереджає про відповідальність за невиконання вимог суду.
06 серпня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі , в якій зазначено наступне. Відповідно, доручення, видане ДПСУ згідно з Постановою № 280, є процесуальним актом, що надає посадовим особам прикордонної служби повноваження на виконання конкретних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів у межах їх компетенції. Оскільки ці дії можуть прямо впливати на права і свободи громадян, законність таких доручень має бути оцінена у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством (ст. 3 КПК України). Таким чином, доручення ДПСУ за Постановою КМУ № 280 слід розглядати як процесуальний документ, пов'язаний із здійсненням функцій правоохоронного органу, що підпадає під юрисдикцію кримінального процесуального кодексу, який регламентує порядок оскарження та визнання недійсними таких актів. Інформація, яка наявна в дорученні від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону міститься в матеріалах кримінального провадження.Пункт 2 ч. 1 ст. 5 КПК України наголошує, що кримінальне провадження здійснюється із забезпеченням права на захист і дотриманням конституційних прав і свобод людини.Стаття 303 КПК України передбачає, що учасники кримінального провадження можуть оскаржувати слідчі і процесуальні рішення. Визнання недійсним такого доручення в адміністративному порядку не відповідає завданням адміністративного судочинства та кримінального провадження і є перебиранням адміністративним судом компетенції іншого суду. Таким чином, визнання недійсним доручення від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону, виданого Державною прикордонною службою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 280 від 17.04.2013, має відбуватися виключно в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Згідно статті 238 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вивчивши подані матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 144 КАСУ заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчинюються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. 2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Стаття 145 КАСУ визначає види заходів процесуального примусу:
1) попередження;2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;4) привід;5) штраф.
2. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
За ст. 148 КАСУ суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Станом на 12 вересня 2025 року відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 5 серпня 2025 року ЗОАС у даній справі , якою суд ухвалив:
-зобовязати відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_2 )надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали: доручення від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону.
Керуючись ст. ст. 80, 248 КАСУ суд ухвалив:
ПОВТОРНО Зобовязати ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_2 ) надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали:
доручення від 13.03.2025 року НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону
- докази про порушення відносно позивача кримінальної справи, про що зазначено представником відповідача у заяві про закриття провадження.
Призначити по справі судове засідання на 14.10.25 року на 13-30 годин за адресою в м. Ужгород, пл. Б.Хмельницького, 21.
В разі неподання доказів судом будуть застосовані заходи процесуального примусу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.Б.Плеханова