про повернення позовної заяви
12 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7031/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Маєцька Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 збитки, завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 12013,90 грн.
Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року позовна заява була залишена без руху, оскільки така не відповідає вимогам статей 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до вимог вказаної ухвали позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно було надати суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження таких підстав.
11 вересня 2025 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 , яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» входить до структури Державної прикордонної служби України з 24 лютого 2022 року переведена на воєнний стан та залучена разом із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України до забезпечення оборони України, стримування відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення та інтересів держави. таким чином, основним завданням військової частини НОМЕР_1 під час воєнного стану є захист територіальної цілісності та суверенітету України. Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, дотримання принципу рівності сторін, просить суд поновити строк для подання позовної заяви.
Також 11 вересня 2025 року до суду від військової частин НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі, до яких додано докази направлення відповідачу позовної заяви та заяви про поновлення процесуального строкую
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: “спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби».
Отже, з огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов'язано із зобов'язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 у справі № 620/2818/19.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 збитки, завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 12013,90 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 листопада 2024 року № 1617-ОС ОСОБА_1 знято з всіх видів забезпечення.
В той же час, з даним позовом позивач звернувся до суду 04 вересня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення, передбаченого частиною 5 ст. 122 КАС України.
Стосовно поданої на виконання ухвали судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 про залишення позовної заяви без руху заяви про поновлення строку звернення до суду, необхідно зазначити наступне.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан та залучена разом зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями до забезпечення оборони України, стримування та відсічі окупаційних військ російської федерації, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В той же час, такі доводи були наведені представником позивача в позовній заяві щодо обґрунтування клопотання (заявленого в позовній заяві) про поновлення строку звернення до суду, та таким була надана правова оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 08 вересня 2025 року. Так, суддею в ухвалі про залишення позовної заяви без руху встановлено відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення за обставин, викладених представником у позовній заяві. У зв'язку з чим, позивачу необхідно було вказати інші обґрунтовані причини пропуску строку звернення до суду, із наданням відповідних доказів в обґрунтування такого пропуску.
Суддя повторно наголошує, що посилання позивача на те, що позивач переведений на воєнний стан, не може визнаватися безумовними підставами для поновлення строків звернення до суду.
Введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
В той же час, позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України.
Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об'єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов'язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.
При чому, суд зауважує, що законодавець пов'язує початок обчислення строку з не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, на переконання судді, представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, та судом не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Згідно ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123,169, 243, 248 КАС України, суд, -
1. У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
2. Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернути позивачеві.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька