12 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/23172/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та заходах забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та заходах забезпечення, з врахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди часу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2020 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з 04.03.2022 по день фактичної виплати.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначає, що у періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, проте додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі також - Постанова № 168), з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах йому відповідачем протиправно виплачена не була.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для видання наказів про нарахування та виплату позивачеві додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн., оскільки він виконував завдання у складі підрозділу, не перебуваючи безпосередньо у районах ведення бойових дій.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У зв'язку з вказаним позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема, щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн., встановленої Постановою №168, за вказані періоди, однак відповідачем не проведено нарахування і виплати такої винагороди, як і не надано відповіді на заяву.
Не погоджуючись з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо виплати йому додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами у цій справі щодо порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі під час дії воєнного стану, регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
За приписами статті 9-2 Закону №2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо порядку та умов призначення і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України врегульовано приписами Постанови №168.
Так, пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн.
Разом з тим, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.
При цьому, суд враховує, що пунктом 3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 за №248/1298 (далі - Телеграма) визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів слід здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
В пункті 4 Телеграми зазначено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Суть спірних відносин між сторонами у цій справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебування безпосередньо в таких районах у період здійснення зазначених заходів у періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023.
Із матеріалів справи встановлено, що довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 25.07.2024 за №1960 військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 на території населеного пункту - АДРЕСА_1 .
Підставою видачі вказаних довідок є бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №48 від 07.01.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №10/кп від 09.01.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 22.01.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_4 №46/кп від 12.02.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_2 №230/кп від 07.08.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №244/кп від 21.08.2023; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №383/кп від 31.12.2023.
Згідно інформаційної довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 видана ОСОБА_1 за період служби в військовій частині НОМЕР_1 : за січень 2023 - 30000,00 грн.; за лютий 2023 - 18214,29,00 грн.; за березень 2023 - 30000,00 грн.; за квітень 2023 - 30000,00 грн.; за травень 2023 - 30000,00 грн., за червень 2023 - 30000,00 грн., за липень 2023 - 30000,00 грн., за серпень 2023 року - 17419,35 грн., за вересень 2023 - 30000,00 грн., за жовтень 2023 - 30000,00 грн., за листопад 2023 - 30000,00 грн., за грудень 2023 - 29032,26 грн.
Водночас, наявна у справі інформаційна довідка Військової частини НОМЕР_1 про нараховуване та виплачуване позивачеві у період з січня по грудень 2023 року грошове забезпечення свідчить про те, що додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн. йому у цей період не нараховувалась та не виплачувалась.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 протягом заявленого в межах розгляду даної справи періоду приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, як вказує відповідач у відзиві, станом на січень, лютий, березень 2023 року підрозділи та військові частини, що входять до складу Військової частини НОМЕР_1 , виконували бойові завдання у районі, до складу якого входили такі території Чугуївського району Харківської області: Вовчанська міська територіальна громада, Старосалтівська селищна територіальна громада, Печенізька селищна територіальна громада.
В свою чергу, н.п. Мартове, де позивач у періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, входить до складу Печенізької селищної громади Чугуївського району Харківської області, а м. Дружківка до складу Дружківської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.
Суд зазначає, що райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 були визначені наказами Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій":
- від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 17.03.2023 № 67 - за період з 01 по 31 січня 2023 року;
- від 01.03.2023 № 52, від 17.03.2023 № 68 - за період з 01 по 28 лютого 2023 року;
- від 01.04.2023 № 89 - за період з 01 по 31 березня 2023 року;
- від 01.05.2023 № 111 - за період з 01 по 30 квітня 2023 року;
- від 01.06.2023 № 147 - за період з 01 по 31 травня 2023 року;
- від 01.07.2023 № 183 - за період з 01 по 30 червня 2023 року;
- від 01.08.2023 № 210 - за період з 01 по 31 липня 2023 року;
- від 01.09.2023 № 247 - за період з 01 по 31 серпня 2023 року;
- від 01.10.2023 № 273 - за період з 01 по 30 вересня 2023 року;
- від 01.11.2023 № 301 - за період з 01 по 31 жовтня 2023 року;
- від 01.12.2023 № 341 - за період з 01 по 30 листопада 2023 року;
- від 01.01.2024 № 2 - за період з 01 по 31 грудня 2023 року.
За змістом вказаних наказів місто Харків, населені пункти Мартове (Печенізька селищна територіальна громада Чугуївський район Харківської області) та Дружківка (Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області) не віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій.
З огляду на викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено виконання ним у періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023 завдань, за які передбачена виплата підвищеної додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн.
Підтвердженням цього є й те, що командиром підрозділу до управління Військової частини НОМЕР_1 не подавалися рапорти або інші документи, які б свідчили про безпосередню участь підполковника ОСОБА_1 та його підрозділу у виконанні завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Отже, встановлені у даній справі обставини не дають підстав для висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн. у періоди з 09.01.2023 по 22.01.2023, з 12.02.2023 по 07.08.2023, з 21.08.2023 по 31.12.2023, оскільки таке право не підтверджено належними та допустимими документальними доказами, відповідно до положень Постанови №168 та рішень Міністра оборони України.
Оскільки вимога щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди є похідною від вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., вона також є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат та прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242 - 246, 247, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко