10 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/6143/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та на день аварії з 26.04.1986 року по 01.09.1988 року, з 01.05.1989 року по 10.05.1989 року, з 25.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 02.07.1993 року по даний час прожив та проживає в с. Словечне Коростеського (Овруцького) району Житомирської області, тобто на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення сумарно прожив більше 34 роки, що дає право на додаткове зниження пенсійного віку на 17 років.
Позивач 11.02.2025 року з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу (35 років 07 місяців 22 дні) звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.02.2025 року Позивачу відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожив менше 3 років, а саме 2 роки 07 місяців 10 днів. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано Позивачу строк на усунення її недоліків.
На виконання ухвали суду Позивачем подано уточнену позову заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:
- визнання протиправною відмову в переведенні на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.01.2025 року.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що період проживання (роботи) Позивача на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, станом на 01.01.1993 року становить лише 02 роки 07 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". По цій причині Позивачу правомірно було відмовлено у призначенні такої пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 11.02.2025 року, до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII, а не щодо переведення на вказану пенсію, як помилково зазначає Позивач.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 18.02.2025 року №063550006908 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача не в повній мірі відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, але не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідача, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживав лише 02 роки 07 місяців 10 днів, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу не менше 26 років (32 рік - 6 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачем не заперечується, Відповідачем визнається наявність у Позивача загального страхового стажу 35 років 07 місяців 22 дні.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (12.02.2025 року) був особою, якій виповнилося повні 54 роки.
Судом встановлено та визнається представником Відповідача, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого 10.04.2017 року Житомирською обласною державною адміністрацією взамін посвідчення серії НОМЕР_2 ;
- копія довідки Виконавчого комітету Словечанської сілської ради Коростенського району Житомирської області від 06.01.2025 року №24 про те, що Позивач з 26.04.1986 року по 01.09.1988 року, з 01.05.1989 року по 10.05.1989 року, з 25.05.1991 року по 01.09.1991 року, з 02.07.1993 року по даний час прожив та проживає в с.Словечне Коростеського (Овруцького) району Житомирської області;
- копія трудової книжки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону №796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 26.04.1986 року по 01.09.1988 року в селі Словечне Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України №914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) село Словечне Коростенського (Овруцького) району Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, в розумінні вимог примітки до статті 55 Закону № 796-XII факт проживання селі Словечне Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, з моменту аварії по 31 липня 1986 року надає йому право на зниженням на три роки пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII підтверджує постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року ще не менше трьох років.
Долучена Позивачем до позову копія довідки Виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 06.01.2025 року №24 також підтверджує, що Позивач з 26.04.1986 року по 01.09.1988 року, з 01.05.1989 року по 10.05.1989 року, з 25.05.1991 року по 01.09.1991 року, проживав в с.Словечне Коростеського (Овруцького) району Житомирської області.
Тобто, вказана довідка також підтверджує, що Позивач на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року сумарно прожив не більше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) та довідка Виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 06.01.2025 року №24 надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 01.01.1993 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає йому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку ще на один рік (1 рік за 2 роки проживання).
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Позивача щодо наявності у нього права на зниження пенсійного віку на 17 років.
Суд звертає увагу Позивача, що відповідно до вимог статті 55 Закону № 796-XII при визначенні права особи на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком врахуванню підлягає лише період проживання такої особи на радіоактивно забрудненій території лише з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та до 01.01.1993 року.
Таким чином, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону №796-XII у Позивача наявне право на зниженням лише чотири роки (3роки+1 рік з розрахунку 1 рік за два роки проживання), що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком на шість років.
Враховуючи наявність у Позивача права призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на чотири роки, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що в період 26.04.1986року по 01.01.1993року сумарно на території, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, прожив не більше трьох років, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача про відмову в такому призначенні пенсії та про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог статей 139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
10.09.25