Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
12 вересня 2025 року Справа №200/6872/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
08.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення мені за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн.), 01.01.2023 (2684 грн.), 01.01.2024 (3028 грн.) та 01.01.2025 (3028 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 (2481 грн.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 (2684 грн.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024 (3028грн.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 (3028грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача, нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення, розміром 4463,15 грн., за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно у розмірі 186156,55 грн., відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання позивач вказує, що є діючим військовослужбовцем, та продовжує виконувати свій обов'язок по захисту Батьківщини в умовах воєнного часу перебуваючи в зоні ведення бойових дій, що відповідно також впливає на можливість вчасно реагувати на порушення своїх прав шляхом збору доказів та звернення до суду за захистом прав та інтересів.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, проаналізувавши наведені ним обставини та докази, суд виходить з наступного.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 31.08.2025.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас відповідно до п. 1 Розділу "Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на всій території України запроваджено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 30.06.2023 відмінено карантин.
Таким чином строк звернення до суду з вимогами про нарахування грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 19.07.2022 (включно) позивачем не пропущено, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Разом з тим, з 01.07.2023 до вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 31.08.2025 - застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач звернувся із цим позовом до суду 08.09.2025, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року).
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що є діючим військовослужбовцем, та продовжує виконувати свій обов'язок по захисту Батьківщини в умовах воєнного часу перебуваючи в зоні ведення бойових дій, що відповідно також впливає на можливість вчасно реагувати на порушення своїх прав шляхом збору доказів та звернення до суду за захистом прав та інтересів.
Як встановлено судом, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 за мобілізацією, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.08.2025 № 1553/9978.
Вказана обставина, на думку суду, може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду, що є підставою для поновлення судом строку.
Суд також на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, у якій Суд зазначив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України. Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погодився з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
У своїй практиці, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні по справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив: "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати у тому числі в аспекті права на доступ до правосуддя яке охоплює подання позову та відкриття судового провадження у справі.
При цьому, держава Україна, як учасниця Конвенції, взяла на себе зобов'язання створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
З Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Виходячи із наведеного праворозуміння, ЄСПЛ звертає увагу, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, а з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права які можуть призвести до порушення самої суті права.
Враховуючи викладене, доходжу висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 КАС України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В силу ч. 4 ст. ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
Тому, з метою з'ясування всіх обставин у справі, наявні підстави для витребування у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії документів, а саме: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше); довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно, включаючи поточну індексацію та індексацію-різницю згідно з абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо); довідку із зазначенням прожиткового мінімуму який враховувався при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.03.2022 по 31.08.2025.
Керуючись ст. 72, 80, 121, 122, 171, 257, 260, 262 КАС України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею О.С. Духневичем.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 у строк до 26.09.2025 надати належним чином засвідчені копії документів, а саме:
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше);
- довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.03.2022 по 31.08.2025 включно, включаючи поточну індексацію та індексацію-різницю згідно з абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо);
- довідку із зазначенням прожиткового мінімуму який враховувався при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.03.2022 по 31.08.2025.
Витребувані судом докази слід подати до Донецького окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Донецького окружного адміністративного суду (inbox@adm.dn.court.gov.ua).
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич