Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 вересня 2025 року Справа№200/2411/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: Військову частину НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Позивач зауважив, що відповідно пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. В свою чергу, 09 січня 2023 року військово-лікарською комісією психіатричного профілю КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» з правами госпітальної ВЛК за направленням начальника ЦВЛК ЗСУ від 07.01.2023 року №598/88 було проведено медичний огляд з метою визначення позивачу ступеню придатності до військової служби. Відповідно до Постанови ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023 року на підставі статті 17а графи II Розкладу хвороб - позивач є непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до п.14 Постанови ВЛК - у супроводжуючому має потребу. Позивач закцентував свою увагу на тому, що він неодноразово особисто подавав рапорт на звільнення за станом здоров'я як безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 після визнання його ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, так і за допомогою АТ «Укрпошта», проте на даний момент він так і не звільнений з військової служби та йому не відомо, чи були направлені його рапорти про звільнення до військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що 14.02.2025 року він вчергове, вже за допомогою АТ «Укрпошта», оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився приймати рапорт про звільнення за станом здоров'я, він через ІНФОРМАЦІЯ_3 направив листом рапорт на звільнення за станом здоров'я та додані належним чином завірені документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за №0214000072770, який було отримано 17.02.2025 року, що підтверджено повідомленням про вручення. Позивач зауважив, що ним також було направлено скаргу до Центрального управління захисту прав військовослужбовців, щодо дій відповідача та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 в неприйнятті його рапорту на звільнення за станом здоров'я та з проханням допомоги у реалізації його права на звільнення. Листом від 18.03.2025 року за №432/2206 на скаргу позивача, Центральним управлінням захисту прав військовослужбовців, позивача було проінформовано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я (лист від 13.03.2025 вих.402/ВЛК). Згідно відповіді Відповідача від 09.03.2025 року за №1554/1236 на поданий позивачем рапорт від 14.02.2025 року щодо звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я - «лише після його особистого прибуття до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , та надання рапорту з долученням до нього оригіналів медичних документів, які підтверджують причину звільнення, буде розпочата процедура звільнення.» Також у своїй відповіді відповідач зазначає, що оскільки 22.06.2023 року він не прибув з лікарського закладу до військової частини, то в його діях передбачені ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Позивач не може погодитись з твердженнями і вимогами відповідача щодо процедури звільнення його з військової служби за станом здоров'я, а також вважає, що це є протиправною бездіяльністю.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив наступне, що згідно п.12.1 розділу ХІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 № 170 (надалі - Інструкція), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (надалі - Положення). В свою чергу п.255 Положення передбачено, що під час дії особливого періоду - на підставах, передбачених п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Тобто, рішення про звільнення позивача (військове звання - солдат), приймається командиром бригади командиром батальйону. Тобто рішення про звільнення позивача (військове звання - солдат), приймається командиром бригади (у даному випадку це військова частина НОМЕР_2 ), а не командиром батальйону. В свою чергу Військова частина НОМЕР_1 є окремим батальйоном, у зв'язку із чим командир військової частини не наділений повноваженнями щодо звільнення позивача. Також необхідно підкреслити, що командиром військової частини НОМЕР_2 надавалась відповідь позивачу стосовно його звільнення, а саме що останньому необхідно особисто прибути до військової частини та надати оригінали медичних документів та наказано для скорішого вирішення питання негайно прибути до місця проходження військової служби (копія листа №813 від 28.02.2023 додається). Зазначена відповідь була надана на рапорт позивача про звільнення за станом здоров'я від 15.02.2023 року, яке надійшло через Міністерство оборони України. Станом на цей час наказ командира військової частини НОМЕР_2 позивачем досі не виконано. Також з приводу розгляду рапортів про звільнення позивача 26.12.2024 року було прийнято рішення Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 200/3104/24 за позовом позивача до відповідача, яким відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зауважив, що епікриз виписний з медичної картки стаціонарного хворого №11947 виданий на ім'я позивача 08.02.2023 зазначає, що він виписаний 08.02.2023 року до військової частини НОМЕР_1 та: «Виписується з відділення з покращенням психічного стану до вч НОМЕР_1 ЗС України. Прямує самостійно, зобов'язується з'явитися до вч НОМЕР_1 , узгоджено з начальником медичної частини. Виписний епікриз видано пацієнту на руки згідно Закону України «Про психіатричну допомогу». Відповідач зазначив, що позивач мав прибути до військової частини з оригіналами медичних документів та розпочати процедури звільнення подавши зазначені документи особисто разом із рапортом відповідачу, перебуваючи в межах військової частини НОМЕР_1 та у наступному на виконання наказу командира бригади. Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Таким чином позивачу достеменно було відомо про необхідність прибуття до військової частини та подання рапорту разом із документи, які підтверджують причини звільнення, до командування, про що останній повідомлявся як письмово так й усно за допомогою засобів зв'язку. Проте в порушення вимог вищенаведених норм законодавства позивач з лікувального закладу до військової частини не повернувся, через що вважається таким, який не повернувся з лікувального закладу та що стало підставою для звернення з відповідним повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до Державного бюро розслідувань. За вказаних обставин позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №244/НОД від 22.08.2024 року. Відповідач зауважив, що згідно вимог п.14.28 Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби, у даному випадку це командиру військової частини НОМЕР_2 . Наказ по особовому складу командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення позивача повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби (тобто це - військова частина НОМЕР_1 ) в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад та розрахунок військовослужбовців. Відповідач також зазначив, що позивач не повернувся із лікування до військової частини та не надав оригінали документів про своє лікування, через зазначені обставини останній рахується у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та визнано таким, що не повернувся до військової частини з лікування, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 , через що матеріали службового розслідування разом із повідомленням було направлено до ДБР 22.08.2024 року. Водночас самовільне залишення військової частини це також є неповернення до військової частини з лікування, відпустки, відрядження та інше. Посилання позивача на відсутність внесення відомостей до ЕРДР за фактом самовільного залишення військової частини не виключає факт скоєння зазначеного правопорушення та наступних юридичних наслідків в результаті скоєння цього правопорушення. До того ж посилання позивача на закриття кримінального провадження від 02.08.2022 року не має відношення до події самовільного залишення частини, яке було виявлено у 2024 році та за фактом якої були направлені матеріали до ДБР 22.08.2024 року. Відповідач наголосив на тому, що отримавши рапорт позивача від 14.02.2025 року командування військової частини НОМЕР_1 було розглянуто його по суті та зазначено, що не можливо здійснити його звільнення у зв'язку із тим, що позивач не повернувся з лікування до військової частини та процедура його звільнення відповідно можлива після повернення до військової частини. Зазначена відповідь є цілком аргументованою та вмотивованою, зрозумілою за своєю суттю, хоча й не позитивною, проте відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024 року «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України». Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 1, в якій зазначив наступне, що після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. Позивач зазначив, що відповідач, вводить в оману своїми хибними припущеними щодо порядку звільнення та відповідно до довідки від 17.03.2022 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022 року по теперішній час. Позивач зауважив, що посилання відповідача на те, що він особисто повинен був прибути до військової частини та надати рапорт про звільнення за станом здоров'я, є таким що не відповідає порядку. В своїх рапортах на звільнення за станом здоров'я, які були подані позивачем особисто та безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 після визнання ВЛК непридатним його до військової служби з виключенням з військового обліку, так і за допомогою АТ «Укрпошта» від 15.02.2023 року, 14.02.2025 року позивачем було вказано, що він не висловлює бажання продовжувати далі службу та з проханням перенаправити особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач закцентував свою увагу на тому, що відповідач у своєму відзиві посилається виключно на Епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №11947 від 08.02.2023 року, який є виключно медичним документом, що підтверджує наявність діагнозів, проходження ним медичного лікування та результати такого лікування. Проте документом, який встановлює придатність до військової служби, а також право на його звільнення за станом здоров'я, є Постанова військово-лікарської комісії (оформлена Свідоцтвом про хворобу №64) від 17.01.2023 року, за якою на підставі статті 17-а Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби, а також враховуючи, що він має потребу у супроводжуючому. В свою чергу, відповідно до норм законодавства, повинна бути реалізована негайно. Позивач зазначив, що у своєму відзиві відповідач посилається на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3104/24 з приводу розгляду його рапорту про звільнення з військової служби, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, але відповідач не зазначає, що відмова суду у позовних вимогах, щодо звільнення з військової служби, стосувалась звільнення не за станом здоров'я, а за сімейними обставинами (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), що в свою чергу не має відношення до даного предмету спору. Позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Представником Військової частини НОМЕР_2 (відповідачем 2 по справі) було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив наступне, що відповідно до пункту 233 Порядку проходження військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Таким, чином для звільнення з військової служби позивача до військової частини НОМЕР_2 необхідно надати відповідний рапорт для звільнення з військової служби з документами, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби. У зв'язку із тим, що до військової частини НОМЕР_2 не надходило рапорту позивача на звільнення та не було надано відповідних документів, які підтверджують підставу для звільнення, бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту та звільнення з військової служби позивача неможлива. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року залучено Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №200/2411/25 в якості другого відповідача. Розгляд справи №200/2411/25 розпочато спочатку. Встановлений відповідачу 2: Військовій частині НОМЕР_2 для подання до суду: відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у ньому; прийняті накази відповідно до військовослужбовця ОСОБА_1 починаючи з 04.12.2022 по теперішній час; письмові пояснення з приводу розгляду рапорту позивача від 14.02.2025 року надісланого ним на адресу Військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначити: якою Військовою частиною був проведений розгляд рапорту; чи передавався Військовою частиною НОМЕР_1 для належного розгляду цей рапорт до Військової частини НОМЕР_2 ; прийняті рішення за наслідком розгляду даного рапорту, якщо такі мали місце.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 щодо заміни його правонаступником Військовою частиною НОМЕР_2 відмовлено.
Відповідач 1 про відкриття провадження по даній справі судом був повідомлений належним чином, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду де в графі «доставлено» та «дата встановлення статусу» зазначено - 10.04.2025.
Позивач про відкриття провадження по справі був повідомлений належним чином, шляхом надсилання процесуального документу на електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначену позивачем у його позовній заяві, що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року №200/2411/25.
Відповідач 2 про залучення його до участі у справі, в якості відповідача був повідомлений належним чином, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду де в графі «доставлено» та «дата встановлення статусу» зазначено - 10.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Як вже раніше було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/3104/25 та зазначено у його рішенні від 26.12.2024 року - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 10.04.2002.
Також позивач надав до суду довідку від 06.04.2023 № 3002-5002694868 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за якою позивач перемістився з м. Торецьк до м. Київ.
Позивач надав до суду копію військового квитка серія НОМЕР_4 , виданого 24.11.2004, відповідно до якого позивач знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 з 03.03.2022.
У довідці відповідача від 17.03.2022 № 7270/164 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022.
У довідці ВЧ НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 1554/4692 зазначено, що 25.08.2022 позивач вибув на медичний огляд ВЛК у Військову частину НОМЕР_5 , а 04.12.2022 виведений в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_6 .
До суду наданий витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2022 № 93-РС щодо звільнення позивача із займаної посади і зарахування в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 .
[…].
Позивач надав до суду копію свідоцтва про хворобу № 64 (вх. № 306 від 17.01.2023), яке складене Центральною військово-лікарською комісією ЗС України, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз: стійкий різкий виражений посттравматичний стресовий розлад, зі стійкою затяжною тривожно - депрессивною симптоматикою, та стійкою агрипнією. Різко виражений астено-невротичний синдром з панічними включеннями. Указано, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до складеного КНП «Клінічної лікарні «Психіатрія» епікризу виписного з медичної карти стаціонарного хворого № 11947 від 08.02.2023 (відділення № 5) позивачу встановлений клінічний діагноз: стійкий різкий виражений посттравматичний стресовий розлад, зі стійкою затяжною тривожно - депресивною симптоматикою, та стійкою агрипнією. Різко виражений астено - невротичний синдром з панічними включеннями. Також зазначено, що захворювання так пов'язане, з проходженням військової служби. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, вказано, що виписується з відділення з покращенням психічного стану, до ВЧ НОМЕР_1 . Прямує самостійно, зобов'язується з'явитися до ВЧ НОМЕР_1 .
У консультативному висновку спеціаліста ТОВ «Міжнародний інститут клінічних досліджень» від 07.08.2023 зазначено, що позивачу встановлено діагноз: розлад адаптація. Різко виражений астено-депресивний синдром. Рекомендовано - лікування (термінове) в умовах психіатричного стаціонару.
Листом від 28.02.2023 № 613 командир Військової частини НОМЕР_2 повідомив позивача (за наслідками розгляду звернення останнього до Міністерства оборони України) про те, що для звільнення з військової служби його необхідно особисто прибути до ВЧ НОМЕР_1 та надати оригінали виписного епікризу та свідоцтва про хворобу.
У вказаному листі наведений номер телефону начальника групи персоналу ВЧ НОМЕР_1 .
Також у вказаному листі зазначено про наказ командира ВЧ НОМЕР_2 , за яким позивач має негайно прибути до місця проходження військової служби для скорішого вирішення питання позивача.
Листом ВЧ НОМЕР_1 вих № 3431 від 27.07.2023 (за наслідками розгляду скарги, отриманої на гарячу лінію МОУ) позивача повідомлено про те, що до відповідача не надходили його листи та адвокатські запити. Також зазначено, що у ВЧ НОМЕР_1 не обліковується жодний документ, що підтверджує проходження позивачем лікування, що унеможливлює нарахування йому грошового забезпечення.
Листом ВЧ НОМЕР_1 вих № 4297 від 15.09.2023 (за наслідками розгляду скарг, отриманих на гарячу лінію МОУ з питання звільнення з військової служби і не отримання коштів) позивача повідомлено про те, що у 2022 році підтверджено лікування позивача з останньою датою 14.09.2022. Інших підтверджуючих документів не надходило. Позивача було звільнено з посади і зараховано в розпорядження ВЧ НОМЕР_1 із зупиненням виплат грошового забезпечення з листопада 2022 року. Роз'яснено порядок звільнення з військової служби і зазначено, що позивач має прибути до ВЧ НОМЕР_1 і надати відповідні документи.
У листі Військової частини НОМЕР_7 від 14.08.2023 № 825/7179/63 зазначено, що звернення ОСОБА_2 щодо бездіяльності посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 направлено для вирішення викладених по суті питань до Військової частини НОМЕР_8 .
У листі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві № 32313-23/к/11-11-17719/23 від 18.10.2023 зазначено, що станом на 17.10.2023 слідчі ТУ ДБР у м. Києві не повідомляли про підозру ОСОБА_1 .
У листі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Краматорську № Б-555/13-03-536/23 від 17.10.2023 повідомлено про закриття кримінальних проваджень щодо позивача.
Відповідно до виписки з банківського рахунку позивача від 27.09.2023 останній отримав грошове забезпечення за жовтень 2022 року в листопаді 2022 року.
З довідки відповідача від 27.11.2024 вих. № 1554/4610 випливає, що в грудні 2022 року позивач не отримував грошове забезпечення.
Крім того, відповідач надав до суду: - копію рапорту позивача від 15.02.2023 щодо звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я); - листа позивача від 15.02.2023 до Міністерства оборони України щодо сприяння у звільненні з військової служби і направлення рапорту до ВЧ НОМЕР_1 ; - звернення позивача до Міністерства оборони України (вх. № Б-6753/ОП від 15.02.2023) щодо розгляду звернення про звільнення з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що у зверненні позивача до Міністерства оборони України (вх. № Б-6753/ОП від 15.02.2023) ОСОБА_1 вказує, що медична частина повідомляла його про те, що він має самостійно дістатися до ВЧ НОМЕР_1 для подання рапорту про звільнення, але йому не відомо місце розташування ВЧ НОМЕР_1 , тому він просить Міністерство оборони України розглянути звернення щодо звільнення з військової служби.
Спірні правовідносини виникли щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби і виплати грошового забезпечення.».
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини встановлені під час розгляду даної справи №200/2411/25.
Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту від 14.02.2025 про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі Постанови ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023 року, про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 14.02.2025 та звільнити позивача у відставку за підп. «б» п. 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив:- «09 січня 2023 року військово-лікарською комісією психіатричного профілю КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» з правами госпітальної ВЛК за направленням начальника ЦВЛК ЗСУ від 07.01.2023 р. №598/88 проведено медичний огляд з метою визначення мені ступеню придатності до військової служби. Відповідно до Постанови ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023р. на підставі статті 17а графи II Розкладу хвороб - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до п. 14 Постанови ВЛК - у супроводжуючому маю потребу. Я неодноразово особисто подавав рапорт на звільнення за станом здоров'я як безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 після визнання мене ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, так і за допомогою AT «Укрпошта», проте на даний момент я так і не звільнений з військової служби (мені не відомо, чи були направлені мої рапорти про звільнення до військової частини НОМЕР_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_9 , вже за допомогою AT «Укрпошта» (оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився приймати рапорт про звільнення за станом здоров'я) через ІНФОРМАЦІЯ_3 направив листом рапорт на звільнення за станом здоров'я та додані належним чином завірені документи (що підтверджується описом вкладення у цінний лист за №0214000072770), який було отримано 17.02.2025 р. (що підтверджено повідомленням про вручення). Також мною було направлено скаргу до Центрального управління захисту прав військовослужбовців, щодо дій Відповідача та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 в неприйнятті мого рапорту на звільнення за станом здоров'я та з проханням допомоги у реалізації мого права на звільнення (копію скарги додаю). Листом від 18.03.2025 р. за №432/2206 на мою скаргу, Центральне управління захисту прав військовослужбовців, мене було проінформовано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення мене з військової служби за станом здоров'я (лист від 13.03.2025 ВИХ.402/ВЛК).».
Суд розглянувши наявні докази в матеріалах справи №200/2411/25 встановив наступне.
Позивачем на адресу військової частини НОМЕР_1 було надіслано рапорт від 14.02.2025 року з проханням звільнити його з військової служби за станом здоров'я та надіслати його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
До свого рапорту, позивачем було додано постанову ВЛК оформлену Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023 року про непридатність до військової служби та копію довідки від 06.04.2023 року №3002-5002694868, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Зазначений рапорт позивачем було надіслано поштовим відправленням засобами АТ «Укрпошта» на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 та яке було отримано за довіреністю 17.02.2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214000072770.
Отримання вищезазначеного рапорту не заперечується відповідачем 1 по справі Військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки представник якого зазначає у своєму відзиві на позовну заяву: - «Необхідно зазначити, що отримавши рапорт позивача від 14.02.2025р. командування військової частини НОМЕР_1 було розглянуто його по суті та зазначено, що не можливо здійснити його звільнення у зв'язку із тим, що Позивач не повернувся з лікування до військової частини та процедура його звільнення відповідно можливо після повернення до військової частини. Зазначена відповідь є цілком аргументованою та вмотивованою, зрозумілою за своєю суття, хоча й не позитивною проте відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024р. «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України».».
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 зазначила у своєму відзиві наступне, що: - «Таким, чином для звільнення з військової служби позивача до військової частини НОМЕР_2 необхідно надати відповідний рапорт для звільнення з військової служби з документами, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби. У зв'язку із тим, що до військової частини НОМЕР_2 не надходило рапорту позивача на звільнення та не було надано відповідних документів, які підтверджують підставу для звільнення, бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту та звільнення з військової служби позивача неможлива.».
Позивачем на адресу Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України було скеровано скаргу від 14.02.2025 року, в якій він зокрема просив допомоги у реалізації його права на звільнення за станом здоров'я, здійснити перевірку щодо неправомірних дій командування військової частини НОМЕР_1 стосовно не розгляду його рапортів про звільнення з військової служби та здійснити перевірку щодо неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно не прийняття та не направлення його рапорту на звільнення з військової служби за станом здоров'я до військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, Центральним управлінням захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України від 18.03.2025 року було надано відповідь №432/2206 наступного змісту: - «За результатами опрацювання повідомляємо, що ІНФОРМАЦІЯ_5 пакет документів щодо звільнення Вас з військової служби за станом здоров'я направлений до військової частини НОМЕР_1 (лист від 13.03.2025 вих.№402/ВЛК).».
Військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 09.03.2025 року №1554/1236 на звернення позивача, наступного змісту: - «У відповідь на Ваше звернення від 14.02.2025 № Б-9 щодо Вашого звільнення з військової служби за станом здоров'я повідомляємо, що 22.06.2023 Ви не прибули з лікувального закладу до військової частини, через що вважається таким який до теперішнього часу не повернувся з лікувального закладу та в Ваших діях передбачені ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Вимагаємо негайно прибути до місця розташування військової частини НОМЕР_1 . Лише, після цього, буде розпочата процедура звільнення при наданні рапорту з долученими до нього оригіналами медичних документів, які підтверджують причину звільнення.».
В матеріалах справи в наявності також є лист відповідь Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську від 21.01.2025 року №13-07-1888/25-кр на адвокатський запит представника позивача - адвоката Горвата І., в якому зазначено, що в провадженні слідчих ТУ ДБР у місті Краматорську перебувало кримінальне провадження № 42022052100000801 від 02.08.2022 (ст. 429 КК України) за фактом вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 25.04.2023 року вищезазначене кримінальне провадження на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України п 2 було закрито.
У відповідності до наявної копії в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022052100000801 дата реєстрації провадження - 02.08.2022 року, в графі наслідок розслідування кримінального правопорушення - закрито ч.1 ст.284 КПК України п 2 дата - 25.04.2023 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3).
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Водночас Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ. При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1); під час воєнного стану (пункт 2).
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ
Разом з тим підпунктом пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рапорт від 14.02.2025) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час дії воєнного стану): за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, є зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Так, позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби відповідно підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Згідно матеріалів справи, рапорт позивача від 14.02.2025 року про звільнення з військової служби Військовою частиною НОМЕР_1 не розглянутий, а тільки зазначено, що 22.06.2023 року він не прибув з лікувального закладу до військової частини та вимагав негайно прибути до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , та тільки після цього буде розпочата процедура звільнення при наданні рапорту з долученими до нього оригіналами медичних документів, які підтверджують причину звільнення (у відповідності до листа відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 09.03.2025 року №1554/1236).
Щодо належного відповідача слід зазначити, що суд в своїй ухвалі від 09 липня 2025 року вже зазначав: - «Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зокрема ним було зазначено наступне: - «[…]. В свою чергу п.255 Положення передбачено, що під час дії особливого періоду - на підставах, передбачених п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Тобто, рішення про звільнення Позивача (військове звання - солдат), приймається командиром бригади командиром батальйону. В свою чергу Військова частина НОМЕР_1 є окремим батальйоном, у зв'язку із чим командир військової частини не наділений повноваженнями щодо звільнення Позивача. […]. До того ж згідно вимог п.14.28 Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби, у даному випадку це командиру військової частини НОМЕР_2 . Наказ по особовому складу командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення Позивача повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби (тобто, це - військова частина НОМЕР_1 ) в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців.».
В якості доказів відповідачем було надано копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.12.2022 року №93-РС, відповідно до якого позивача військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
[…].
Судом було проаналізовано наявні в матеріалах позовної заяви докази та встановлено наступне, що відповідно до довідки від 17.03.2022 року №7270/164 позивач дійсно перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022 по теперішній час, в свою чергу даною довідкою підтверджується перебування позивача у зазначеній військовій частині з 03.03.2022 по 17.03.2022 року.
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.12.2022 року №93-РС, відповідно до якого позивача - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином можливо вважати, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022 по 03.12.2022 року та з 04.12.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , доказів звільнення позивача або переведення до іншої військової частини матеріали позовної заяви не містять.
Варто зазначити, що Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008)
В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно п. 12 розділу І Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008. Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року, (далі Інструкція № 170).
В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви копії відповіді військової частини НОМЕР_2 адресованої позивачу від 28.02.2023 року №813, в якій зазначено наступне: - «На Ваші звернення до Міністерства оборони від 15.02.2023 щодо звільнення з військової служби повідомляю, що для звільнення Вам необхідно особисто прибути до військової частини НОМЕР_1 та надати оригінали виписного епікризу та свідоцтва про хворобу. […]. Для скорішого вирішення Вашого питання наказую негайно прибути до місця проходження військової служби.».
[…].
Відповідно до позовних вимог позивача, в яких він просить розглянути по суті рапорт від 14.02.2025 та звільнити його у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в свою чергу матеріалами позовної заяви встановлено, що на час спірних правовідносин позивач зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 починаючи з 04.12.2022 року.
Варто зазначити, що позивач був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на підставі підп.15 п.16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до приписів якого - зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».
Слід зазначити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням наведеного представник Військової частини НОМЕР_1 надаючи відзив та зазначаючи у ньому, що - «Військова частина НОМЕР_1 є окремим батальйоном, у зв'язку із чим командир військової частини не наділений повноваженнями щодо звільнення Позивача. […]. До того ж згідно вимог п.14.28 Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби, у даному випадку це командиру військової частини НОМЕР_2 . Наказ по особовому складу командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення Позивача повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби…».
Тобто, військовою частиною НОМЕР_1 визнається факт того, що її командир не наділений повноваженням щодо звільнення позивача, але ці повноваження має командир військової частини НОМЕР_2 , до якого й було зараховано позивача у розпорядження з 04.12.2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №93-РС.
В свою чергу, як зазначив представник відповідача 1 - згідно вимог п.14.28 Інструкції, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби, у даному випадку це командиру військової частини НОМЕР_2 , але матеріали справи не містять доказів надіслання таких документів між частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що може свідчити тільки про бездіяльність посадових осіб або осіб які у відповідності до своїх обов'язків мають право здійснити направлення цих документів вчасності рапорту з доданими до нього додатками для прийняття відповідного рішення.
Щодо зазначеного представником відповідача 2 у його відзиві на позовну заяву, з приводу того, що до нього не надходило рапорту позивача на звільнення та не було надано відповідних документів, суд не може з цим погодитись, оскільки питання звільнення позивача на підставі підп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач намагається вирішити ще з часу отримання ним відповідного висновку щодо визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а саме з 17.01.2023 року.
Вищенаведене підтверджується зокрема встановленими обставинами та наявними доказами під час розгляду справи №200/3104/24 Донецьким окружним адміністративним судом та під час розгляду даної справи.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» військова частина НОМЕР_2 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із переформуванням, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки НОМЕР_2 від 17.07.2025 року №1553/8817.
З урахуванням приписів ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Пункт 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Пункт 6.12 глава 6 розділу ІІ Положення №402 передбачає, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що згідно Свідоцтва про хворобу №64 від 17.01.2023 року складеним Центральною військово-лікарською комісією, ОСОБА_1 , на підставі статті 17-а графи IІ Розкладу хвороб, було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та має потребу у супроводжуючому.
За змістом пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Також, суд враховує, що відповідно до пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.
З огляду на викладені норми Положення № 402, постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку в обов'язковому порядку надсилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, які в свою чергу підлягають негайній реалізації.
Крім того, суд зазначає, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення).
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
Відповідно до пункту 260 Положення, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, суд доходить до висновку, що законодавством передбачено два види звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за станом здоров'я: у запас для визнаних військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби, та у відставку для визнаних військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 240 Положення, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Також, відповідно до пункту 22.3 Положення № 402, ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби.
Суд розглянувши наявні в матеріалах справи докази має зазначити наступне.
Наявність Свідоцтва про хворобу №64 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 17.01.2023 та Епікризу виписного з медичної картки стаціонарного хворого №11947 КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» від 08.02.2023 року №452, в яких зазначено, що позивач на підставі статті 17-а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та має потребу у супроводжуючому.
Слід зауважити, що доказів визнання не дійсним висновку ЦВЛК ЗСУ від 17.01.2023 року матеріали справи не містять, доказів протилежного від учасників справи, зокрема, відповідачами не надано.
В свою чергу, про наявність даного висновку та визнання позивача на підставі статті 17-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідачами - Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 не заперечується, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідями військової частини НОМЕР_2 (від 28.02.2023 року №813) та військової частини НОМЕР_1 (від 09.03.2025 року №1554/1236).
Суд має за наслідками розгляду даної справи по суті зазначити наступний висновок, що позивач у відповідності до наявного Свідоцтва про хворобу №64 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 17.01.2023 та Епікризу виписного з медичної картки стаціонарного хворого №11947 КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» від 08.02.2023 року №452, в якому зазначено, що він на підставі статті 17-а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку має право на звільнення з військової служби на підставі підп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Отже, судом встановлено, що позивач 14.02.2025 звертався до відповідача 1 з відповідним рапортом задля звільнення його з військової служби особисто та через ІНФОРМАЦІЯ_5 , що не заперечується учасниками справи.
В свою чергу, військова частина НОМЕР_1 розглянувши даний рапорт не прийняла вмотивованого рішення про відмову у звільненні/або ж навпаки звільнити, при цьому зазначивши про необхідність прибуття до місця розташування військової частини для можливості розпочати процедуру звільнення позивача при наданні рапорту з долученими до нього оригіналами медичних документів, які підтверджують причину звільнення.
Також слід звернути увагу на те, що у відповідності до приписів п.14.28 Наказу №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командир військової частин зобов'язаний забезпечити своєчасне здавання військовослужбовцями посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, звільняються з військової служби з урахуванням вимог пункту 260 Положення.
Командир військової частин зобов'язаний забезпечити своєчасне здавання військовослужбовцями посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Отже варто констатувати той факт, що відповідач 1 вказаний рапорт у передбаченому законодавством порядку не розглянув по суті та відповідно не направив безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби в даному випадку до військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з чим між сторонами виник спір.
В даному випадку слід також зазначити, що позивач був не обізнаний з тим, щодо якої саме військової частини НОМЕР_1 чи НОМЕР_2 треба надсилати рапорт для отримання відповідного рішення щодо заявлених по суті рапорту питань.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з п.260 Положення, військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та під час дії воєнного стану визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців, підлягають звільненню в запас із зазначенням у наказі про звільнення, що такі особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення звільнення з військової служби.
Порядок направлення військовослужбовців до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання з військової частини документів щодо звільнення з військової служби та оформлення звільнення встановлюється Міністерством оборони України.
Громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
Отже, військовослужбовці військових частин подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до свого прямого командира, який розглядає рапорт та потім передає на виконання вищому керівництву.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 був надісланий на адресу Військової частини НОМЕР_1 пакет документів щодо звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я (лист відповідь Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України від 18.03.2025 року).
Варто зауважити, що надсилаючи рапорт рекомендованим поштовим відправленням, позивачем до рапорту було долучено наступні додатки: постанову ВЛК оформлену Свідоцтвом про хворобу №64 від 17.01.2023 року про непридатність до військової служби, яка була належним чином завірена.
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Судом не встановлено вмотивованого прийнятого рішення або ж про звільнення з військової служби/або відмови.
Замість цього, відповідачем 1 було складено інформаційній лист про те, що позивач має особисто прибути до місця несення служби надавши знову ж таки рапорт та оригінали медичних документів.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Судом встановлено, що у листі-відповіді від 09.03.2025 №1554/1236 позивачу повідомлено про необхідність його особистого прибуття для подальшого звільнення з військової служби.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Системний аналіз норм Закону № 2232-XII і Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України дає суду підстави зробити висновок про те, що за умови наявності у військовослужбовця такої підстави для звільнення як стан здоров'я, достатніми для його оформлення є подання рапорту та наявність висновку ВЛК.
Суд зазначає, що жодний із наведених нормативних актів не передбачає прибуття такого військовослужбовця до військової частини та його участі у оформленні процедури звільнення.
Таким чином, вимога про явку до військової частини є не тільки протиправною, але і такою що суперечить загальним принципам моралі, такою що в даному випадку може зашкодити стану здоров'я військовослужбовця.
В ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Також, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у не направленні рапорту позивача від 14.02.2025 року до Військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та як похідна вимога, зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт позивача від 14.02.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду зазначених в мотивувальній частині рішення.
Щодо позовної вимоги позивача в частині його звільнення з військової служби, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню оскільки є передчасною, оскільки рапорт позивача від 14.02.2025 року відповідачем 2 по суті порушених в ньому питань не розглянутий та рішення стосовно розгляду рапорту позивача не було прийнято відповідачем 2.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали суду від 09.04.2025 року позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судового збору за даним адміністративним позовом відсутні.
Під час розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження зазначених обставин.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ), до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) у не направленні рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) від 14.02.2025 року до Військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) від 14.02.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду зазначених в мотивувальній частині рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець