10 вересня 2025 рокуСправа №160/8195/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової винагороди на період дії воєнного стану, за період з 01.04.2024 року по 31.05.2024 року з розрахунку 70 000 грн. за 30 днів, всього у розмірі 140 000 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову винагороду на період дії воєнного стану, за період з 01.04.2024 року по 31.05.2024 року з розрахунку 70 000 грн. за 30 днів, всього у розмірі 140 000 грн.
В обгрунтування позовних вимог представником позивача вказано таке. У період з 01.04.2024 року по 31.05.2024 року позивач та особовий склад його частини були залучені до виконання бойових завдань, рубіж оборони на якому займав позиції його особовий склад складався з спостережних постів, взводних та ротних опорних пунктів, в тому числі, які розміщались на лінії бойового зіткнення з противником у першому ешелоні оборони. На виконання бойового розпорядження із врахуванням оперативної обстановки, яка складалась на той час на театрі бойових дій, позивач особисто перебував на взводних опорних та ротних опорних пунктах на лінії зіткнення у зазначений період, однак додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн. (сімдесят тисяч гривень) йому не була а ні нарахована, а ні виплачена, тобто командир частини НОМЕР_1 допустив бездіяльність, з якою позивач та представник позивача не можуть погодитись та вважають такі дії не припустимими, не законними та такими які не відповідають встановленому Урядом України чинному порядку. Щодо строків звернення до суду позивач зазначив, що не отримував від відповідача повідомлень з розшифровкою за видами виплат.
Ухвалою від 21.03.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України.
24.03.2025 року позивачем долучено до матеріалів справи витяги із журналів бойових дій за квітень-травень 2024 року.
09.04.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Так, на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про виплату одноразової грошової винагороди колишньому командиру військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 року №1554/2049 за підписом начальника штабу військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до зазначеного клопотання підставою для такої виплати є бойові накази, розпорядження та витяг із журналу бойових дій. До зазначеного клопотання не було додано жодних додатків. Таким чином, для виплати одноразової грошової винагороди до військової частини НОМЕР_1 не було додано документів, які насамперед є підставою для виплати одноразової винагороди передбачені Постановою №168, Наказом №260 та Порядком №6610/С. Окрім цього, відповідно до доданих до позовної заяви документів, а саме витягів із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 в період з 01.04.2025 року по 29.04.2025 року та з 01.05.2025 року по 31.05.2025 року проводив перевірку виконаного об'єму фортифікаційних робіт, встановлення інженерних загороджень та несення бойового чергування на взводних або ротних опорних пунктах, що не може вважатися днем виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
14.04.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій викладені заперечення проти аргументів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Згідно з довідкою №348/3/1226 від 05.03.2025 року про проходження служби, виданої Головним управлінням доктрин та підготовки Генерального Штабу Збройних Сил України, позивач у період з лютого 2023 року до травня 2024 року був командиром в/ч НОМЕР_2 .
До матеріалів справи долучено клопотання тво начальника штабу - першого заступника командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 , адресоване командиру в/ч НОМЕР_3 , в якому зазначено про включення до проекту наказу про виплату одноразової додаткової винагороди у розмірі 70000 грн на період дії воєнного, підполковнику ОСОБА_1 , командиру військової частини НОМЕР_2 :
- за 30 діб (сумарно обчислених) у період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року із розрахунку 70000 грн на місяць;
- за 30 діб (сумарно обчислених) у період з 01.05.2024 року по 30.05.2024 року із розрахунку 70000 грн на місяць.
За кожні 30 (тридцять) діб виконання бойових завдань, під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_4 ешелону оборони до ротного опорного пункту включно, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зі змінами, згідно наказу Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року №339/нм.
Підстава даного клопотання: бойовий наказ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.02.2023 №120т/УО, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2023 №266т/17т, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2023 №1214т, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 №209дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2024 №6т
У матеріалах справи наявні копії витягів із журналів бойових дій в/ч НОМЕР_2 за квітень-травень 2024 року, з яких вбачається наступне:
- позивачем як командиром в/ч НОМЕР_2 з 01.04.2024 року по 29.04.2024 року включно та з 01.05.2024 року по 30.05.2024 року проводилась перевірка виконаних об'ємів фортифікаційних робіт, встановлених інженерних загороджень та несення бойового чергування;
- 30.04.2024 року - о 09 год 04 хв - 11 год 35 хв командир в/ч НОМЕР_2 з 3в/с розвідувального взводу виїхав на деблокування прориву на ділянці місцевості «ГРАНІТ». О 10 год 30 хв командир в/ч НОМЕР_2 з 3в/ч розвід.взводу та евакуаційна група потрапили під артилерійський обстріл під час просування по маршруту. Втрати 3-300, легкі, евакуації не потребували з інформації отриманої від командира в/ч НОМЕР_2 . Отримали поранення майор ОСОБА_1 , мол.лейтенант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_4 .
У той же час, в/ч НОМЕР_2 у період квітень-травень 2024 року продовжувала виконувати бойові завдання згідно бойових наказів командира в/ч НОМЕР_2 в смузі відповідальності в/ч НОМЕР_1 .
На думку відповідача, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу спірної винагороди, оскільки до клопотання тво начальника штабу - першого заступника командира в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , адресоване командиру в/ч НОМЕР_3 , не було додано жодних документів, які є підставою для виплати одноразової додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Наказом №260 та Порядком №6610/С.
Позивач звернувся до суду, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди на період дії воєнного стану, за період з 01.04.2024 року по 31.05.2024 року з розрахунку 70 000 грн. за 30 днів, всього у розмірі 140 000 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №4 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2024 року №419 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», яка застосовувалася у період з 01 квітня 2024 року по 24 серпня 2024 року) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі Порядок №260).
Пунктом 4 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 8 р. І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з п. 2 р. ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Наказом Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року №339 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 травня 2024 року за №746/42091, Порядок №260 доповнено новим розділом ХХХVІІ Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану, який застосовується з 01 квітня 2024 року.
Згідно з п.1 та 2 розділу ХХХVІІ Порядку №260 встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
на території противника.
Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій або бойове донесення;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.
Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.
Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).
Як встановлено з матеріалів справи, а саме: копій витягів із журналів бойових дій в/ч НОМЕР_2 за квітень-травень 2024 року:
- позивач як командир в/ч НОМЕР_2 з 01.04.2024 року по 29.04.2024 року включно та з 01.05.2024 року по 30.05.2024 року проводив перевірку виконаних об'ємів фортифікаційних робіт, встановлених інженерних загороджень та несення бойового чергування;
- 30.04.2024 року - о 09 год 04 хв - 11 год 35 хв командир в/ч НОМЕР_2 з 3в/с розвідувального взводу виїхав на деблокування прориву на ділянці місцевості «ГРАНІТ». О 10 год 30 хв командир в/ч НОМЕР_2 з 3в/ч розвід.взводу та евакуаційна група потрапили під артилерійський обстріл під час просування по маршруту. Втрати 3-300, легкі, евакуації не потребували з інформації отриманої від командира в/ч НОМЕР_2 . Отримали поранення майор ОСОБА_1 , мол.лейтенант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_4 .
У той же час, в/ч НОМЕР_2 у період квітень-травень 2024 року продовжувала виконувати бойові завдання згідно бойових наказів командира в/ч НОМЕР_2 в смузі відповідальності в/ч НОМЕР_1 .
Матеріали справи не містять довідок або інших документів командира військової частини, в якій проходив службу позивач, про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Довідка №1554/2049 від 31.05.2024 року містить лиш клопотання тво начальника штабу - першого заступника командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 , адресоване командиру в/ч НОМЕР_3 , в якому зазначено про включення до проекту наказу про виплату одноразової додаткової винагороди у розмірі 70000 грн на період дії воєнного, підполковнику ОСОБА_1 , командиру військової частини НОМЕР_2 :
- за 30 діб (сумарно обчислених) у період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року із розрахунку 70000 грн на місяць;
- за 30 діб (сумарно обчислених) у період з 01.05.2024 року по 30.05.2024 року із розрахунку 70000 грн на місяць.
Однак, дана довідка містить також лиш посилання на те, що за кожні 30 (тридцять) діб виконання бойових завдань, під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони до ротного опорного пункту включно, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зі змінами, згідно наказу Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року №339/нм.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; або на території противника.
Водночас, як встановлено судом, в/ч НОМЕР_2 виконувала бойові завдання на підставі бойових наказів, які не долучені до матеріалів справи. А позивач проводив перевірку виконаних об'ємів фортифікаційних робіт, встановлених інженерних загороджень та несення бойового чергування.
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо строків звернення до суду, то суд вказує, що судом при відкритті провадження по даній справі було враховано пояснення позивача щодо строків звернення до суду, зазначених у позовній заяві. Станом на час прийняття рішення суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строків звернення до суду неповажними.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлену вказаною нормою презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов'язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко