19.03.07 р. Справа № 19/14а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі Волошиної О.В.
За участю представників сторін
Від позивача: Клечановська Ю.І., за довіреністю.
Від відповідача: Шевела А.І., за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Готель “Маяк» м. Макіївка Донецької області
до відповідача: Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів м. Донецьк
про визнання незаконною Постанови про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів» Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів № 3036 від 26 жовтня 2006р.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Готель “Маяк» м. Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів м. Донецьк про визнання незаконною Постанови про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів» Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів № 3036 від 26 жовтня 2006р.
Ухвалою від 17.01.2007 р. позовну заяву залишено без руху, враховуючи порушення позивачем приписів ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно підготовки позовних матеріалів.
Ухвалою від 25.01.2007р. відкрито адміністративне провадження у справі № 19/14а.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постанова № 3036 від 26 жовтня 2006р. є незаконною та підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що при проведенні перевірки працівниками відповідача були порушені вимоги Наказу Державного комітету стандартизації України від 08.02.2000р. № 105 “Про упорядкування перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у справах захисту прав споживачів». Наполягає на тому, що на час перевірки у перевіряючих були відсутні належно оформлені документи, які дають право на перевірку. Зазначив, що у наданій працівником відповідача Романченко Є.В. в якості документу, що дає право на проведення перевірки, виписці з розпорядження на перевірку № 05 від 03.04.2006р. відсутнє підприємство позивача, не вказано місце перевірки (район, місто, селище) та те, що перевірка буде проводитися саме з питань дотримання вимог чинного законодавства при наданні суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг. Іншим спеціалістом відповідача документів на проведення перевірки, крім службового посвідчення, надано не було.
Представник позивача протягом розгляду справи підтримував адміністративний позов.
Відповідач, Головне Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів м. Донецьк, надав заперечення на позов (№ 02/17-1126 від 07.02.2007р.), в яких проти позову заперечив, послався на те, що постанову № 3036 від 26.10.2006р. винесено на підставі акту перевірки ВАТ “Готель Маяк» № 002239 від 14.06.2006р. за надання готельних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації або не мають сертифікату відповідності, та за створення перешкоди службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості послуг, за що згідно ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів» штраф склав 340,00 грн. Наполягає на тому, що посилання позивача на порушення Управлінням діючого законодавства щодо порядку та законності винесеної постанови є безпідставними, оскільки перевірка ВАТ “Готель Маяк» проводилась відповідно до тематичного завдання Держспоживстандарту України від 19.04.06р. № 3588-5-7/18 та плану роботи Управління на ІІ квартал 2006р. Повідомив, що в ході перевірки встановлено, що у приміщенні готелю у доступній наочній формі не розміщена доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживачів (як відображено в акті перевірки), що є порушенням п.2.2 “Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2001р. № 19. Зазначив, що головою правління ВАТ “Готель Маяк» Близнюком Л.М. було створено перешкоду службовим особам у проведенні перевірки стану готельних номерів на відповідність вимогам ДСТУ 4669.2003 “Послуги туристичні. Класифікація готелів», не надано також сертифікату на Готель, що є порушенням ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів». Вважає, що факти викладені у позові не відповідають дійсності. У спеціалістів Управління були всі необхідні для проведення перевірки документи, розпорядження на перевірку, службові посвідчення.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Готель “Маяк», є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 723360), діє на підставі статуту.
14.06.2006р. службовою особою головним спеціалістом головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Романченко О.В. та спеціалістом 1 категорії Треніним В.О., розпорядження № 05 від 03.04.2006р., згідно плану роботи на ІІ квартал 2006р. проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у Відкритому акціонерному товаристві “Готель “Маяк» за адресою: 86157, м. Макіївка пл. Радянська, буд.7.
Перевірку проведено в присутності голови правління ВАТ “Готель “Маяк» Близнюка Леоніда Михайловича.
Проведеною перевіркою встановлено, що сертифікація готельних послуг, передбачених п.4.2, п.4.3 “Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг», затверджених Наказом Держстандарту України від 27.01.99р. № 37, та “Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», який затверджено наказом Держстандарту України від 27.11.96р. № 499 та зареєстровано в Мін'юсті 19.12.96р. за № 728/1753, позивачем не проведена, відповідна категорія готелю не присвоєна. У приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у доступній наочній формі не розміщена слідуюча інформація: зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги; “Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг»; перелік основних послуг, що входять у номера (місця в номері); відомість про форму та порядок сплати послуг; дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування, зв'язку та побутового обслуговування. Головою правління ВАТ “Готель “Маяк» Близнюком Леонідом Михайловичем було створено перешкоду службовим особам у проведенні перевірки стану готельних номерів на відповідність вимогам ДСТУ 4269-2003 “Послуги туристичні. Класифікація готелів».
Вищезазначене свідчить про порушення вимог п.4.2, п.4.3 “Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг», затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.99р. № 37, вимог п.2.2 “Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2001р. № 19.
За результатами перевірки, на виконання припису ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів», складений акт № 002239 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 14.06.2006р., який підписаний з боку відповідача головним спеціалістом Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Романченко О.В. та спеціалістом 1 категорії Треніним В.О., голова правління ВАТ “Готель “Маяк» від підпису акту відмовився.
Приписом до акту перевірки зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, в тому числі забезпечити надання послуг згідно вимогам нормативних документів.
На підставі акту від 14.06.2006р. № 002239 відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 3036 від 26.10.2006р., відповідно до якої, керуючись статтями 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177, до позивача - ВАТ “Готель Маяк», за надання послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації без сертифіката відповідності застосовано штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості послуг застосовано штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на загальну суму 340,00 грн.
27.06.2006 р. позивач звернувся зі скаргою № 146 на адресу Прокурора Донецької області.
За результатами проведеної перевірки, Прокуратурою у листі № 7/1-41/244-1-06 від 18.08.06 р. позивачу запропоновано, у разі якщо він вважає, що діями посадових осіб Управління порушені його права або інтереси, звернутися до адміністративного суду в порядку ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів звернення до суду на неправомірні дії посадових осіб Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів позивач до матеріалів справи не представив.
У позовній заяві, що надана до суду та розглядається у цій справі позивач просить визнати незаконною Постанову про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів» Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів» № 3036 від 26.10.2006 р.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Згідно Указу Президента України № 225/2003 від 18.03.2003 р. спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Держспоживстандарт України.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09.10.2003р. № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.1993р. за № 972/8293, затверджено Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві.
Відповідно п. 1 Положення, головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі - Управління) підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт України) та є його територіальними органами. Управління забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону.
Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів встановлені статтею 26 Закону України “Про захист прав споживачів».
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:
давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання.
приймати рішення про:
припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;
тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, та інш.
Періодичність проведення перевірок щодо захисту прав споживачів, установлено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 42 від 14.03.2003 р. "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності".
Пунктом 1 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики “Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності» від 14.03.2003р. № 42, установлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів проводять, зокрема, планові перевірки додержання суб'єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якості товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг на підставі затвердженого начальникам управління щоквартального плану проведення перевірок.
Позапланові перевірки згідно з п. 1 цього наказу проводяться виключно на підставі отриманих від споживачів скарг, та з врахуванням ст. 10 Указу Президента “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» .
Згідно п.3.1 зазначеного наказу, керівникам територіальних органів у справах захисту прав споживачів Держкомстандарту доручено видати письмові розпорядження на проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності. Форма розпорядження не встановлена та не доведена.
Як зазначено в акті, перевірка здійснювалась на підставі плану роботи на ІІ квартал 2006 року та розпорядження на перевірку № 05 від 03.04.2006р. Підставою для включення перевірки до Плану роботи стала Робоча програма Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики перевірки стану дотримання стану законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з тимчасового розміщення та готельних послуг, яка доведена відповідачу листом Комітету № 3588-5-7/18 від 19.04.2006 р., в якому повідомлено про необхідність забезпечення проведення перевірок в період з 01.05.06 р. по 30.09.06 р.
Відповідачем додано до матеріалів справи лист Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.04.2006р. № 3588-5-7/18, пропозиції до плану роботи Донецької обласної державної адміністрації на ІІ квартал 2006р., План роботи Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів на ІІ квартал 2006року, виписку з розпорядження на перевірку № 05 від 03.04.2006р.; витяг з Журналу реєстрації направлень на проведення перевірок відділу по захисту прав споживачів у сфері послуг та реклами.
Згідно виписки з розпорядження на перевірку № 05 від 03 квітня 2006 року, що надана позивачем до матеріалів справи, на підставі плану роботи управління на ІІ квартал 2006р. головному спеціалісту Романченко Олені Василівні доручено перевірити дотримання законодавства України про захисту прав споживачів суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності м. Донецька та Донецької області.
Суд зазначає, що на зворотному боці зазначеної виписки з розпорядження зазначено назву перевірємого об'єкту, а саме “Готель “Маяк» м. Макіївка, біля якої міститься напис керівника позивача про те, що в посвідченні ( направленні) не вказано готель “Маяк».
Відповідачем до матеріалів справи надано також і виписку з розпорядження на перевірку № 05 від 03 квітня 2006 року, на підставі плану роботи управління на ІІ квартал 2006 р. про доручення спеціалісту першої категорії Треніну В.О. перевірити дотримання законодавства України про захисту прав споживачів суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності м. Донецька та Донецької області.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів виявлено порушення позивачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», “Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг», затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.99р. № 37, “Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані Законом України “Про захист прав споживачів».
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника ( ст. 1 Закону).
За приписами ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити: в тому числі, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Інформація, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.
Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Згідно п.2.2 “Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19, готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.
Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у зручному для огляду місці та повинна включати таке:
зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги;
ці Правила;
свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (якщо вона присвоєна);
копію сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації;
копію ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;
ціну номера (місця в номері);
перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері);
перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату;
відомості про форму та порядок оплати послуг;
перелік категорій осіб, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності до законодавства;
відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розташовані в готелі. У разі їх відсутності - дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування, зв'язку та побутового обслуговування;
відомості про органи, що здійснюють захист прав споживачів.
Відповідно до п.4.1 “Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг», затверджених наказом Держстандарту України від 27.01.99р. № 37, обов'язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють органи з сертифікації, акредитовані в установленому порядку в Системі на проведення сертифікації готельних послуг.
Об'єктами обов'язкової сертифікації є готельні послуги, що надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, заклади відпочинку, місця для короткотермінового проживания в інших приміщеннях), процес надання послуг (п.4.2 Правил).
Перелік послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, і нормативних документів, на відповідність яким проводять сертифікацію, наведено в "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", який затверджено наказом Держстандарту України від 27.11.96 N 499 (п.4.3 Правил).
Обов'язкова сертифікація готельних послуг у Системі здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища ( п. 4.4. Правил).
Позивачем додано до матеріалів справи копію договору № 08/1424 на виконання платних робіт (послуг) від 14.06.2006р., укладеного між ним (Замовник) та Державним підприємством “Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (Виконавець).
Згідно п.1.1 даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт (послуг) із: сертифікації готельних послуг з атестацією підприємства; видачі сертифікату відповідності, додатків та копії документів Системи сертифікації “УкрСЕПРО»; реєстрації (з експертизою) сертифікату відповідності, свідоцтва про визнання, сертифіката на послуги (в електронному режимі).
Вказаний договір є підтвердженням того, що на час перевірки надавалися послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації без сертифіката відповідності.
До того ж, надання позивачем доказів в подальшому, в тому числі і в судове засідання, не усуває підстав для притягнення останнього до відповідальності за порушення, які мали місце на момент перевірки.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Факт відсутності сертифікації Готелю, створення перешкод перевіряючим під час здійснення перевірки у вигляді ненадання доступу до кімнат Готелю, та необхідних для перевірки документів, зафіксований у Акті перевірки № 002239 від 14.06.2006 р. та в листі Прокуратури Донецької області № 7/1-41-244-1-06 від 18.08.2006 р. Позивач не спростував зазначені факти.
Позивачем не представлено документованих доказів відсутності зазначених порушень вимог законодавства про захист прав споживачів на момент проведення перевірки.
Обґрунтованість прийняття відповідачем Постанови № 3036 від 26 жовтня 2006р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача про її скасування не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 48, 49, 51, 69, 71, 94, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити Відкритому акціонерному товариству “Готель “Маяк» м. Макіївка Донецької області у задоволенні адміністративного позову до Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів м. Донецьк про визнання незаконною Постанови про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів» Донецького головного обласного управління у справах захисту прав споживачів № 3036 від 26 жовтня 2006р.
В судовому засіданні 19.03.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.03.2007 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дучал Н.М.
Надруковано в 3 екземплярах:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1- усправу.