04 серпня 2025 рокуСправа №160/15174/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вих №К-96/6/1201-25/1201.4.3/1388-25 від 07.02.2025 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, замість втраченого, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних та враховуючи відкликання нею раніше наданої згоди на обробку персональних даних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що у зв'язку з втратою паспорту у формі ІD-картки звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою оформити і видати їй через зміну релігійних переконань паспорт у формі книжечки. Позивач також відкликала згоду на обробку персональних даних і вимагала їх знищення, але в порушення внутрішнього законодавства України Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області це не було зроблено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі №160/15174/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до заяви-анкети від 03.03.2016, ОСОБА_1 просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про себе у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також відповідно до заяви-анкети №6085551 від 29.05.2021.
Позивачу присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) № 19730804-01227 , який є незмінним. У зв'язку з тим, що позивачу присвоєний УНЗР, дана адміністративна справа не є типовою зразковій справі №806/3265/17.
ОСОБА_1 також особисто надала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій та паспортом громадянина України. Вищезазначені паспорта видані ОСОБА_1 на підставі її особистого звернення, з наданням згоди на обробку її персональних і конфіденційних даних. Доказів того, що ОСОБА_1 не мала наміру оформлювати паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давала згоду на оформлення такої картки, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено не було.
ОСОБА_1 не надала документів, які передбачені п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого: 1) заяву про втрату/ викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку ; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Таким чином, позивачем не дотримано порядку подання документів для видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася 04.02.2025 до Шевченківського районного відділу Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у зв'язку з втратою паспорту громадянина України у вигляді ІD -картки із заявою, в якій просила видати їй паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ІD, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком.
Додатково заявниця вимагала:
Знищити у Єдиному державному демографічному реєстрі України присвоєний їй унікальний номер запису в Реєстрі від якого відмовляється, так як він ображає її релігійні почуття;
Знищити у Єдиному державному демографічному реєстрі її відцифроване фото.
Заявниця вказала, що не дає згоду на обробку своїх персональних даних. Зазначила, що на підставі п. 11 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» відзиває усі надані раніше нею згоди, а також усі підписи під заявами, де надавалась така згода. Категорично заборонила вносити її дані до будь-яких реєстрів, присвоювати будь-які ідентифікатори особи, унікальний номер запису в реєстрі.
До заяви були додані: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 для оформлення бланку паспорту, копії: свідоцтва про народження, втраченого паспорту, свідоцтва про шлюб.
Листом №К-5/6/1211-25/1211/1320-25 від 06.02.2025 Відділ №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області повідомив, що за змістом Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ не передбачено оформлення документів із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру та в ньому відсутній порядок присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі.
Правові та організаційні засади та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру і видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ.
Вказаним Законом не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з Єдиного державного демографічного реєстру.
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України у вигляді ІD-картки, який на момент розгляду цієї заяви є дійсним. Отже, у особи, яка отримала паспорт громадянина України у вигляді ІD-картки відсутні правові підстави для повернення дійсного та придатного для використання паспорта.
Чинним законодавством не передбачено можливості обміну паспорта громадянина України у формі ІD-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року, за бажанням.
Аналогічна заява в цей же день була подана позивачем до ГУ ДМС у Дніпропетровській області.
У відповідь ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом №К-96/6/1201-25/1201.4.3/1388-25 від 07.02.2025 повідомило, зокрема, що перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого визначено в розділі VІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456.
За обліками ЄІАС УМП ДМС ОСОБА_1 04.06.2021 документовано Центральним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області паспортом громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 .
Вищевказаний паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій видано на підставі заяви-анкети №6085551 від 29.05.2021 внаслідок особистого волевиявлення заявника та надання згоди на обробку персональних даних.
03.03.2016 Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області засобами Реєстру на ім'я ОСОБА_1 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строком дії до 24.03.2026 року та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі-19730804-01227 (далі УНЗР).
В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин є неможливим, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VІ, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача заявнику паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VІ, а ОСОБА_1 фактично має право на поновлення (у зв'язку з втратою) або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її.
Зважаючи на те, що інформація про особу була отримана з її дозволу і без порушень вимог Закону №2297- VІ, як і Закону №5492- VІ та є достовірною, підстави для її видалення УНЗР, а також персональних даних - відсутні.
Не погодившись з відмовою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, позивач з позовом звернулася до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 32 Конституції України).
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначений Законом України «Про громадянство України».
За змістом ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України ( Положення N 2503-XII).
Пунктом 1 вказаного Положення встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лишена території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.1 ст.13, частин 1, 2 ст.14, ч.2 ст.15, частин 1, 2 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвічують особу чи ї спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема паспорт громадянина України. Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 року №302 (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про видачу паспорту), затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія. Запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до пунктів 7, 14, 32 вище вказаного Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Отже, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.09.2019 року №456 передбачає процедуру оформлення паспорта вперше, обмін паспорта, видачу паспортів замість утрачених або викрадених, вилучення, зберігання і знищення паспортів.
Відповідно до п. 2, розділу ІV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.09.2019 року №456, для видачі паспорту замість втраченого паспорта заявник подає, зокрема: заяву.
За пунктами 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Відповідно до п. 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
За змістом положень п.5 Порядку № 302 у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт. При цьому, нормами Закону № 5492- VI, Положенням про паспорт, Порядком № 302, не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість втраченого паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
Щодо позовних вимог в частині оформлення і видачі паспорту громадянина України у формі книжечки без надання згоди на обробку персональних даних та враховуючи відкликання нею раніше наданої згоди на обробку персональних даних, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» (Закон № 2297-VI) суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 ч. 2 ст.15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону № 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (п.1 ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VІ).
Судом встановлено, що паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачеві, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надав згоду на обробку його персональних даних.
Водночас, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.12. 2022 у справі № 380/6916/20.
Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17.
За обставинами цієї зразкової справи позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, згідно встановлених судом обставин у справі №160/15174/25 позивач звернулася до органу міграційної служби із заявою, в якій просила оформити і видати їй паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість втраченого дійсного паспорта у формі ІD-картки, дія якого фактично на день звернення до міграційної служби не закінчилася. Суд при цьому враховує, що при зверненні до міграційної служби та її документуванні паспортом громадянина України у формі ІD картки 04.06.2021 року вже були внесені персональні данні ОСОБА_1 до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєно йому унікальний номер запису в реєстрі.
У зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
З огляду на вищезазначене, посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 є безпідставними, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при її прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Вказане у згоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року у справі №160/1/21, у постанові від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21.
Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки відсутні.
За приписами частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи зі встановлених обставин справи і вищенаведених норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки судом відмовлено у позовних вимогах, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона