04 серпня 2025 рокуСправа №160/15292/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» № 0063840708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2 040, 00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «С» за № 0063850708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196, 50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області №6355-п від 05.12.2024 «Про проведення фактичної перевірки» прийнятий з порушенням пп.80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України, оскільки відсутня інформація про порушення ТОВ «Сейлтаб» вимог чинного законодавства. Отже, призначення та проведення перевірки без законних на те підстав, не може свідчити , що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі законного акту перевірки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі №160/15292/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №6355-п від 05.12.2024 «Про проведення фактичної перевірки» винесений на підставі пп.80.2.6, п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки.
В ході проведення перевірки встановлено проведення розрахунків без застосування РРО/ПРРО та без видачі розрахункового документу встановленого зразка на суму 131,00 грн, а саме: придбано пачку цигарок "Парламент" вартістю 131,00 грн без застосування РРО та без видачі розрахункового документу встановленого зразка. Відповідальність за данні порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями.
Всупереч п.85.2 ст.85 ПК України, посадовим (службовим) особам контролюючого органу не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Товариством надано відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що відповідач вказує, що наказ № 6355-п від 05 грудня 2024 року на підставі якого було проведено фактичну перевірку діяльності позивача винесений на підставі пп.80.2.6. п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Позивач з такою позицією відповідача не погоджується, вважає такою, що не підтверджується належними та допустимими доказами. Наказ № 6355-п від 05 грудня 2024 року наявний у матеріалах справи і його зміст не дає можливості іншого розуміння підстави призначення перевірки як тої що заснована на положенні пп.80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України, що спростовує доводи викладені у відзиві по справі. Відтак відповідач на підтвердження правомірності своїх дій мав надати до суду належним чином засвідчену копію документа який містить інформацію органів державної влади чи місцевого самоврядування яка стала підставою винесення наказу № 6355-п від 05 грудня 2024 року на підставі якого співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Сейлтаб».
При цьому, відповідач помилково посилається на судову практику яка не стосується предмету спору по даній справі, адже в рішення на які він посилається йдеться про ситуацію коли в наказі відсутня конкретизація підстави призначення перевірки, а в даній справі обставини різняться, бо наказ № 6355-п від 05 грудня 2024 року містить посилання на конкретний підпункті 80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України і не містить жодної згадки про пп. 80.2.6. п. 80.2 ст. 80 ПК України на якому наполягає відповідач.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у запереченнях на відповідь на відзив підкреслює, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №6355-п від 05.12.2024 про проведення фактичної перевірки «Сейлтаб», складений з дотриманням норм чинного законодавства, а тому посилання позивача на протиправність наказу і, як наслідок, незаконність проведення такої перевірки є безпідставними..
14.07.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 2000,00 грн.
Від відповідача 16.07.2025 надійшла заява, в якій він просить відмовити позивачу у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, вказуючи, що заявляючи вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач мав надати докази понесення судових витрат товариством. Проте, такі докази не надано до суду.
Судом встановлено наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи.
05.12.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №6355-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)», з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ст.19-1,ст.20, пп.69.2.-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 п.75.1ст.75, на підставі пп.80.2.2 п.80.2,наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Сейлтаб» (ЄДРПОУ 45286029) за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ (назва м. Самар), вул. Сучкова, буд. 34 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено перевірку господарської одиниці - кіоску, розташованого за адресою: м. Самар, вул.Сучкова,34, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Сейлтаб».
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 13.12.2024 складено акт фактичної перевірки№4000/04/36/07/08/РРО/45286029, в якому зафіксовано наступні порушення:
- п.1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);
- Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що застосовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями)
-Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 № 148 (із змінами та доповненнями);
-п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийнятті наступні податкові повідомлення -рішення:
форми «ПС» за № 0063840708 від 05 лютого 2025 року, яким до ТОВ «Сейлтаб» застосовано штраф в сумі 2 040, 00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
форми «С» за № 0063850708 від 05 лютого 2025 року, яким до ТОВ «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196, 50 грн.
Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Підпунктом 75.1.3.п.75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2).
Абзацом третім п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Положеннями абзацу 3 п 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно п.81.2 ст.81 ПК України уразі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Отже, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Аналіз положень ст.80 ПК України свідчить про те, що передбачені у пп.80.2.2 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов'язані саме із фактом отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби та отримання конкретної інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
Проте, наказ не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Частиною 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 дійшов до таких висновків:
«50. Аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
51. Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
52. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.»
При цьому в п.60. постанови , застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, Судова палата, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року.
Тобто, у справі №420/9909/23,на яку посилається відповідач, була в наявності інформація, яка була підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки.
У даній справі №160/15292/25 суд зазначає, що матеріали справи не містять і відповідачем не надано жодної інформації, яка була підставою для прийняття наказу про проведення фактично перевірки позивача.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача звертався до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з адвокатським запитом №27/02/2025 від 27.02.2025, в якому окрім іншого просив надати належним чином засвідчену копію документа, який містить інформацію органів державної влади чи місцевого самоврядування, яка стала підставою для винесення наказу №6355-ц від 05 грудня 2024 року на підставі якого співробітниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ "СЕЙЛТАБ" (ЄДРПОУ 45286029) за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ (нова назва м.Самар),вул.Сучкова,буд.34.
Проте у відповіді №19352/6/04-36-07-08-16 від 06.03.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не лише не надав копії документу, який був підставою для прийняття наказу №6355-ц від 05 грудня 2024, а і взагалі не повідомив такої інформації, що свідчить про відсутність інформації про можливі порушення ТОВ «СЕЙЛТАБ» на час прийняття наказу про проведення фактичної перевірки .
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, Акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема, документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Отже, проведення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. За відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку із допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.
Так, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого Законом.
Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.
Аналогічні правові висновки були сформовані Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, від 11.05.2023 у справі № 500/5559/21.
Таким чином, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Фактична перевірка, на підставі якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, призначена за відсутності законних підстав, а тому таке порушення є істотним та має наслідок скасування зазначеного акта індивідуальної дії.
Більше того, акт перевірки, яким підтверджуються порушення законодавства, та на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, в силу положень ч.1 ст.74 КАС України, не є допустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, в процесі проведеної фактичної перевірки без законних підстав.
Як наслідок, такий акт не доказує обставин наявності в діях позивача порушень закону, за які до нього застосовано штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно частин 3, 4 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Враховуючи, що доводи позивача щодо, на його думку, незаконності призначення перевірки, викладені у позовній заяві, є обґрунтованими і доведеними, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №447 від 23.05.2025.
Разом з тим позовна заява подана через систему «Електронний суд».
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач повинен був сплати судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Позивачем надані також докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
За приписами ч.1,ч.2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1,2, 4, 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За визначенням п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Між Адвокатським бюро «Воронова Юрія Вікторовича» (Консультант) і ТОВ «СЕЙЛТАБ» (Клієнт) 02.04.2025 був укладений договір про надання правової допомоги №264 від 02.04.2025 , за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Консультант зобов'язався надавати Клієнту юридичні послуги, а Клієнт зобов'язався своєчасно приймати та оплачувати надані в рамках даного договору послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору під юридичними послугами в рамках цього договору сторони розуміють представництво інтересів Клієнта (підготовка заяв, клопотань, позовних заяв, відповіді на відзив, апеляційної скарги, касаційної скарги)в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді та Верховному Суді з питань, зокрема:
оскарження податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05 лютого 2025 року за № 0063840708;
оскарження податкове повідомлення-рішення форми «С» від 05 лютого 2025 року за № 0063850708.
Сторони погодили, що вартість послуг з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив), заяв, клопотань та заперечень на заяви та клопотання інших учасників процесу в рамках справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0063840708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки та податкового повідомлення-рішення форми «С» за №0063850708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196,50 грн., складає -2000,00 грн. (п.4.3. договору).
За умовами п. 4.4 договору оплата здійснюється не пізніше банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
На виконання умов договору сторонами 16.06.2025 підписано акт приймання-передачі юридичних послуг по договору, за змістом якого Консультант надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги з підготовки заяв по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив) в рамках справи №160/15292/25 на суму 2000,00 грн.
Оплата позивачем вказаних послуг підтверджується копією платіжної інструкції №489 від 20.06.2025
За правилами частин 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто, суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідач не погодився із заявленими позивачем витратами на відшкодування професійної правничої допомоги та вважає, що вони не підлягають задоволенню у повному обсязі, посилаючись на те, що матеріали справи не містять фактичних доказів в розумінні ст.73 КАС України на підтвердження здійснення ТОВ «СЕЙЛТАБ» витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 робить висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг і зміст наданих адвокатом послуг в цій справі, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (вул. Сучкова, буд.196, м. Самар, Самарівський район, Дніпропетровська область,51200, код ЄДРПОУ 45286029) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» № 0063840708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «С» за № 0063850708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (вул. Сучкова, буд.196, м. Самар, Самарівський район, Дніпропетровська область,51200, код ЄДРПОУ 45286029) судові витрати з оплати судового збору у сумі 2422 (дві тисяч чотириста двадцять дві) грн.40 коп., витрати з правничої допомоги у сумі 2000(дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона