12 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4061/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену письмово у листі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 18.03.2025 року №989/4325.
Зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з інвалідністю І групи від 06.03.2025 року та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до командира 2 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом, про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці під дії воєнного стану звільняється з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин - необхідність здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю І групи.
Командиром військової частини полковником ОСОБА_4 у відповідь на рапорт ОСОБА_1 18.03.2025 року було письмово відмовлено у звільненні з військової служби з підстав порушення порядку подання рапорту по команді та відсутності офіційного оформлення позивача через департамент соціальної політики як особа яка здійснює догляд на непрофесійній основі та отримує компенсацію за здійснення такого догляду, про що мало б скластись відповідне рішення.
Зазначає, що його батько, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду довічно. До призову на військову службу позивач здійснював догляд за своїм батьком та до 31.01.2025 отримував компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. З наявних членів сім'ї є матір позивача і дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . ОСОБА_7 є непрацездатною пенсіонеркою та відповідно до Заключення ЛКК за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги. А тому вона обґрунтовано не може здійснювати постійний сторонній догляд за своїм чоловіком. Таким чином доведена правова підстава звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Між тим до рапорту було надано відомості, що у позивача наявна сестра, яка не є членом сім'ї, вийшла заміж, проживає в іншому населеному пункті виховує малолітніх дітей та не може виховувати і утримувати батька з інвалідністю.
В частині вказаного порушення послідовності подання рапорту по команді зауважує, що рапорт та його форму було сформовано працівниками військової частини та за їхніми вимогами. Що не може покладати на позивача наслідки не звільнення з військової служби.
У зв'язку із наведеним просить адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 13.05.2025 позовних вимог не визнала, вказавши що відносини пов'язані із наданням соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі унормовані Законом №2671-VIII, Порядком №859 та включають в себе, окрім визначеного порядку подання документів/відомостей до уповноваженого органу і т.д., а також чіткий механізм, який пов'язаний як із визначенням того чи потребує/не потребує особа наданню соціальних послуг з догляду, так і призначення/не призначення компенсації особі за догляд, яка у свою чергу є обов'язковою умовою, а не правом такої особи. Однак, виходячи із аналізу пакету документів щодо звільнення із військової служби поданих позивачем слідує, що останнім не було додано до даного пакету документів актуальної довідки про призначення компенсації, передбаченої Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345 та витягу із реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
На відміну від вищезазначеного до пакету документів позивачем було додано свідоцтво про народження ОСОБА_8 , яка являється дочкою ОСОБА_5 . Проте, документів які б підтверджували той факт, що ОСОБА_8 сама потребує постійного догляду за висновками медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, як обов'язкової умови у відповідності до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII - не додано.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та 06.03.2025 звернувся до командира 2 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом, про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці під дії воєнного стану звільняється з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин - необхідність здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю І групи.
Командиром військової частини полковником ОСОБА_4 у відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 18.03.2025 було відмовлено у звільненні з військової служби з підстав порушення порядку подання рапорту по команді, відсутності офіційного оформлення ОСОБА_1 через департамент соціальної політики як особа яка здійснює догляд на непрофесійній основі та отримує компенсацію за здійснення такого догляду, про що мало б скластись відповідне рішення та наявність інших членів сім'є першого та другого ступеня споріднення, а саме: дружини ОСОБА_5 (батька позивача) ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_9 .
Не погоджуючись із такою відмовою командира військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в період дії воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою, четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Статтею 26 Закону №2232-ХІІ визначені підстави звільнення з військової служби.
Так, з 18.05.2024 діє нова редакція статті 26 Закону №2232-ХІІ, де згідно з абзацом «в» частини другої статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці строкової військової служби звільняються через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом дванадцятим пункту 3 частини дванадцятої якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Разом з тим, частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з абзацом 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 213 Положення №1153 військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів "б","в","г" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З системного аналізу вказаних норм права, суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
06.03.2025 ОСОБА_1 звернувся з рапортом та відповідним пакетом документів до в/ч НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби в Збройних Силах України на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII.
На зазначений рапорт 18.03.2025 в/ч НОМЕР_1 надала лист позивачу про результати розгляду документів щодо наявності підстав звільнення з військової служби, в якому зазначив, про порушення порядку подання рапорту по команді, відсутності офіційного оформлення ОСОБА_1 через департамент соціальної політики як особа яка здійснює догляд на непрофесійній основі та отримує компенсацію за здійснення такого догляду, про що мало б скластись відповідне рішення та наявність інших членів сім'є першого та другого ступеня споріднення, а саме: дружини ОСОБА_5 (батька позивача) ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_9 .
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем порядку подання рапорту по команді. Поряд із тим, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, рапорт та його форму було сформовано працівниками військової частини та за їхніми вимогами. Суд погоджується із посиланням позивача, що даний факт не може покладати на позивача наслідки не звільнення з військової служби.
Поряд із тим, відповідно до пункту 213 Положення №1153 у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Доказів, які підтверджують надіслання командиром в/ч НОМЕР_1 зазначеного запиту, суду не надано.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що відповідач порушив порядок розгляду рапорту позивача, передбачений Положенням №1153, що спричинило передчасне прийняття рішення про відсутність права на звільнення позивача із військової служби.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 розглянула рапорт позивача від 06.03.2025 про звільнення з військової служби з порушенням процедури передбаченої пунктом 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправної відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 від 18.03.20225 №389/4325 та зобов'язання відповідача повторно, з врахуванням висновків суду, розглянути рапорт ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з інвалідністю І групи від 06.03.2025.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 від 18.03.2025 №389/4325.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно, з врахуванням висновків суду, розглянути рапорт ОСОБА_1 , про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з інвалідністю І групи від 06.03.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока