12 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4879/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205140021919U9 від 07.04.2025, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000959. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 40).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.43-54). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: згідно довідки від 03.04.2025 року №03 наявна інформація щодо експедиційних послуг, однак дані витрати зазначені лише по території України, дані витрати від місця завантаження до митного переходу Рава-Руська - Гребенне відсутні, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України; згідно пункту 5.3 договору (контракту) про перевезення від 31.03.2025 №31/03/25-1 до рахунків на оплату послуг Виконавець надає рахунок-фактуру, однак даний документ не подано до митного оформлення; згідно пункту 5.1 вищезазначеного договору замовник оплачує послуги методом передоплати або після виконання послуг; банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення; копія митної декларації країни відправлення від 03.04.2025 №25PL4510100010HFB0 надана в нечіткій формі, що унеможливлює перевірку заявлених в документі даних.
Крім того, відповідач зазначає, що за МД №25UA205140021919U9 від 07.04.2025 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. Однак, на вимогу митниці декларантом не надано жодних запитуваних документів.
В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000959. Митну вартість товару визначено на підставі інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 3,52 дол. США/кг за МД №UA100330/2025/101362 від 38.01.2025.
З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 21.01.2025 між компанією «PPHU Defalin Group S.A. (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт № 21012025 (а.с. 28-29), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар (шпагат для машин сільськогосподарських, шпагати пакувальні та стрічки ПП) в кількості та по ціні, що оговорюється в рахунках даного контракту (пункт 1.1). Вартість тари, упаковки, завантаження, кріплення вантажу, виконаних у відповідності до умов даного договору включаються в ціну товару. Валюта контракту - євро. Сума контракту - 500000 євро (пункти 2.1 - 2.4). Покупець забирає товари у продавця відповідно до контракту автомобільним транспортом на умовах: FCA Swiebodzice, якщо рахунки або інші додатки до цього договору, що є його невід'ємною частиною, не передбачають іншого. Термін постачання товару - 2 місяці після оплати (пункти 3.1 - 3.2).
21.01.2025 компанією DEFALIN GROUP S.A. було складено проформу-інвойс №05/03/2025/EX/BT на партію товарів, загальною вартістю 38668,8 євро, в якій зазначено про 100 % передоплата за товар (а.с. 19 зворот). ФОП ОСОБА_1 , на виконання умов, встановлених у проформі-інвойсі, 31.03.2025 здійснила оплату за товар на суму 38668,80 євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2025 №9 (а.с. 20). На оплачений товар експортером сформовано рахунок-фактуру №FEX/000001/04/2025 від 02.04.2025 (а.с. 20 зворот).
07.04.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки. Призначений для в'язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. Поліпропіленовий шпагат PP BALER TWINE TYTAN JUBILAT 500 M/KG WHIT E- 1440 рулонів. шт. Товщина - Тех 2000 (50 0 м./кг.)Довжина 2000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 78 кг. Поліпропіленовий шпагат PP BALER TWINE A TLAS JUBILAT 400 M/KG WHITE960 рулонів. шт. Товщина -Тех 2500 (400 м./кг.)Довжин а 3200 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 99 кг. Поліпропіленовий шпагат PP BALER TWINE HEROS JUBILAT 1000 M/KG 4 WHITE- 480 рулонів. шт. Товщина - Тех 1000 (1000 м./ кг.). Довжина 4000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 40 кг. Поліпропіленовий шпагат PP BALER TWINE ATUT 2025 - 500 M/KG ANTHRA CITE2880 рулонів. шт. Товщина - Тех 2000 (500 м./кг.)Довжина 2000 м. Колір натуральний антрацит. Міцність на розтягування 77 кг. Торговельна марка: Defalin. Виробник: PPHU Defalin Group S.A. PL» декларант позивача подав МД №25UA205140021919U9 (а.с. 17-18). Фактурна вартість товару становить 38668,80 євро (еквівалентно 1761456,65 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1811456,65 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 50000,00 грн.
До митної декларації додано: пакувальний лист від 03.04.2024 (а.с. 22), рахунок-проформу №05/03/205/EX/BT від 27.03.2025 (а.с. 19 зворот), рахунок-фактуру №FEZ/000001/04/2025 від 02.04.2025 (а.с. 20 зворот), автотранспортну накладну від 03.04.2025 (а.с. 22 зворот), платіжний документ, що підтверджує оплату за товар №9 від 31.03.2025 (а.с. 20), документ, що підтверджує вартість перевезення №03 від 03.04.2025 (а.с. 27), контракт №210120255 від 21.01.2025 (а.с. 28-29), договір про надання послуг митного брокера №33 від 04.03.2025, договір (контракт )на перевезення №01/03/25-03 від 03.03.2025 (а.с. 25-26), договір (контракт) про перевезення № 31/03/25-1 від 31.03.2025 (а.с. 23-24), договір-заявку на перевезення №31/03/2025-12 від 31.03.2025, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AU 0521395 від 03.04.2025 (а.с. 27 зворот), експортну митну декларацію №25PL4510100010HFB0 від 03.04.2025 (а.с. 21).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювались страхування - страхові документи, а також документи, що містять про вартість страхування; копію митої декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються факту оплати транспортних послуг; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На електронне повідомлення митниці позивач надав лист від 07.04.2025 №07/04-1 (а.с.30-31), до якого долучив копію митної декларації країни відправлення чіткої якості, конвертацію валют від 07.04.2025.
07.04.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000152/2 (а.с.15) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000959 (а.с.16).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «згідно довідки від 03.04.2025 року №03 наявна інформація щодо експедиційних послуг, однак дані витрати зазначені лише по території України, дані витрати від місця завантаження до митного переходу Рава-Руська - Гребенне відсутні, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України; згідно пункту 5.3 договору (контракту) про перевезення від 31.03.2025 №31/03/25-1 до рахунків на оплату послуг Виконавець надає рахунок-фактуру, однак даний документ не подано до митного оформлення; згідно пункту 5.1 вищезазначеного договору замовник оплачує послуги методом передоплати або після виконання послуг; банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення; копія митної декларації країни відправлення від 03.04.2025 №25PL4510100010HFB0 надана в нечіткій формі, що унеможливлює перевірку заявлених в документі даних».
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару: за МД №UA100330/2025/101362 від 38.01.2025 на рівні 3,52 дол. США/кг.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140022206U0 від 08.04.2025 (а.с.18 зворот - 19).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205030007407U7 від 24.07.2024 декларант позивача подав наступні документи: пакувальний лист від 03.04.2024 (а.с. 22), рахунок-проформу №05/03/205/EX/BT від 27.03.2025 (а.с. 19 зворот), рахунок-фактуру №FEZ/000001/04/2025 від 02.04.2025 (а.с. 20 зворот), автотранспортну накладну від 03.04.2025 (а.с. 22 зворот), платіжний документ, що підтверджує оплату за товар №9 від 31.03.2025 (а.с. 20), документ, що підтверджує вартість перевезення №03 від 03.04.2025 (а.с. 27), контракт №210120255 від 21.01.2025 (а.с. 28-29), договір про надання послуг митного брокера №33 від 04.03.2025, договір (контракт )на перевезення №01/03/25-03 від 03.03.2025 (а.с. 25-26), договір (контракт) про перевезення № 31/03/25-1 від 31.03.2025 (а.с. 23-24), договір-заявку на перевезення №31/03/2025-12 від 31.03.2025, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AU 0521395 від 03.04.2025 (а.с. 27 зворот), експортну митну декларацію №25PL4510100010HFB0 від 03.04.2025 (а.с. 21).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом від 21.01.2025 №21012025 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця (а.с. 28-29).
Відповідно до інвойсу від 02.04.2025 №FЕХ/00001/04/2025 загальна вартість товару становить 38668,80 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати (а.с. 20 зворот).
Ціна товару в інвойсі від 02.04.2025 №FЕХ/00001/04/2025 (38668,80 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205140021919U9 від 07.04.2025 (графа 22).
До митної декларації надано банківський платіжний документ від 31.03.2025, відповідно до якої позивач на виконання умов договору від 21.01.2025 №21012025 та проформи-інвойсу №05/03/2025/EX/BT, перерахував на рахунок продавця 38668,80 євро.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205140021919U9 від 07.04.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 02.04.2025 №FЕХ/00001/04/2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №25UA205140021919U9 від 07.04.2025, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (50000,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2025 №31/03/25-1 (а.с. 23), договором про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом від 01.032025 №01/03/25-03 (а.с. 25-26), довідкою про транспортні витрати від 03.04.2025 №03 (а.с. 27).
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що згідно довідки від 03.04.2025 року №03 наявна інформація щодо експедиційних послуг, однак дані витрати зазначені лише по території України, дані витрати від місця завантаження до митного переходу Рава-Руська - Гребенне відсутні, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд, відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому.
Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, довідка від 03.04.2025 №03 (а.с. 27) підтверджує, що транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту: м. Свебодзіце (Польща) - м. Нововолинськ (Україна) автомобілем MAN, державний номер якого НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становлять 70200,00 грн, зокрема: від місця завантаження м. Свебодзіце (Польща) до митного переходу Рава-Руська - Гребенне 50000,00 грн; від митного переходу Рава-Руська - Гребенне до місця навантаження м. Нововолинськ 20200,00 грн. Крім того, в довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилось. Навантажувальні роботи здійснювались за рахунок відправника.
Суд зазначає, що довідка від 03.04.2025 №03 містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України в розмірі 50000,00 грн та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України, а відтак твердження митниці є безпідставними.
З урахуванням наведеного безпідставними є і доводи митного органу, які полягають у тому, що згідно пункту 5.3 договору (контракту) про перевезення від 31.03.2025 №31/03/25-1 до рахунків на оплату послуг виконавець надає рахунок-фактуру, однак даний документ не подано до митного оформлення; згідно пункту 5.1 вищезазначеного договору замовник оплачує послуги методом передоплати або після виконання послуг; банківських платіжних документів. Так суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати, а тому надавши відповідачу довідку про транспортні витрати від 03.04.2025 №03, договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2025 №31/03/25-1, договір про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом від 01.032025 №01/03/25-03, заявку-договір від 31.03.2025 №31/03/2025-1 позивач вважав вказаний пакет документів достатнім для підтвердження транспортних витрат, а витребування відповідачем транспортних (перевізних) документів є безпідставним, оскільки відповідачу були надані вказані документи під час митного оформлення.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів представник митного органу стверджує, що декларантом до митного оформлення подано нечітку копію експортної митної декларації, тому у Волинської митниці була відсутня можливість пересвідчитись у інформації, що там містилась, однак в додатках до листа від 07.04.2025 №07/04-1 (а.с. 30-31) позивачем надано експортну митну декларацію належної якості, про що сам відповідач зазначає в графі 33 рішення. Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням договору та ліцензійних чи авторських договорів покупця.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2254,14 грн., сплачений платіжною інструкцією від 15.04.2025 №191 (а.с. 13).
Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 27.04.2023 №63-ЮП (а.с.34-36), рахунок-фактуру від 14.04.2025 №709 (а.с. 32), акт приймання-передачі наданих послуг №709 (а.с. 32 зворот), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 09.05.2025 №09/05-1 (а.с. 33), платіжну інструкцію від 15.04.2025 №190 (а.с. 14), із яких слідує, що на виконання вимог договору про надання правничої допомоги від 27.04.2025 №63-ЮП адвокатським бюро «Крючкова» надано та в подальшому планується надати ФОП ОСОБА_1 наступні види послуг: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов'язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права - 30 хв; ознайомлення з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів та іншими товаросупровідними документами наданих до митного оформлення - 1,5 год; подання письмових пояснень на вимогу митного органу - 1 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції - 1 год; юридичний прогноз справи та детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи - 1,5 год ; вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 год; складання та подання вищевикладеної позовної заяви - 3 год.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 5254,14 грн. (з них: судовий збір в сумі 2254,14 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000152/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5254,14 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири грн 14 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя О. О. Андрусенко