02 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5056/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Скопалюк Г.Д.,
за участю представників позивача Давидюка О.Ф., Боярчука П.А.,
представника відповідача Пех С.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Авто» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міленіум Авто» (далі - ТОВ «Міленіум Авто») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 31.01.2024 за №67/24/7.3-19/44472092 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Міленіум Авто» вимог законодавства України в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за окремими митними деклараціями (далі - акт перевірки) складені податкові повідомлення-рішення від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521.
Позивач зазначає, що даною перевіркою охоплювались 366 митних декларацій та з описової частини акта перевірки слідує, що митний орган виключно лише на підставі єдиної інформації, вказаної у листах Державної митної служби України від 12.02.2024 за №15/15-03-01/7.3/749, від 08.08.2024 за №15/15-03-01/7/4205, від 31.05.2024 за №15/15-03-01/7/2939 та від 30.09.2024 за №15/15-03-01/7/5168, де відображувалась інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща від 06.02.2024 за №2601-IOA.4331.76.2023, від 02.08.2024 за №2601-IOA.4331.35.2024, від Угорщини від 24.05.2024 за №1681785299 і від Словацької Республіки від 30.09.2024 за №15/15-03-01/7/5168, прийшов до висновку про встановлення факту недійсності сертифікатів, а отже незаконності застосування товариством у березні-листопаді 2023 року зменшеної ставки мита у 2,7 % і 5 % відповідно до наведеної інформації, відображеній у графі 47 митних декларацій.
ТОВ «Міленіум Авто» вказує, що відповідачем порушено порядок призначення і проведення невиїзної перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки не направлявся. Саме ж повідомлення про її проведення з додатком не має відповідного спеціального порядкового номеру, а містить тільки загальний вихідний номер митного органу. Відповідно до інформації з сайту Укрпошти поштове відправлення з цим повідомленням надійшло до товариства лише 30.12.2024, тобто через три дні після завершення документальної невиїзної перевірки, що позбавило можливості надати відповідні пояснення митному органу під час перевірки. Таким чином, перевірка проведена поза строками, визначеними абз.2 п.79.2 ст.79 ПК України, яким передбачено, що документальна невиїзна перевірка може проводитись не раніше як за 30 днів з дня повідомлення платника про її проведення.
Також позивач вказує на порушення порядку оформлення акта документальної невиїзної перевірки, які полягають в тому, що титульний аркуш акта перевірки не є номерним, у ньому відсутні дата видачі та номер посвідчення відповідальних працівників, які проводили перевірку, як і інформація про наказ щодо проведення документальної перевірки та направлення; по кожній з 366 митних декларацій ні в Додатку №1 до акта, ні в переліку сертифікатів, ні в самому акті не вказано суми сплаченого мита та ПДВ під час розмитнення ввезеного у березні-листопаді 2023 році товару, що ставить під обґрунтований сумнів правильність і достовірність загальних сум донарахувань, відображених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Дата складання акта перевірки - 31.01.2024 не співпадає з датами її початку і завершення, яка згідно з інформацією, зазначеною у п.2.1. Розділу II акта проводилась з 23.12.2024 по 27.12.2024.
Крім того, позивач зазначає, що використана в ході перевірки інформація уповноважених органів іноземних держав не може вважатись документально підтвердженою, позаяк не мала офіційного перекладу та не пройшла відповідної дипломатичної або консульської легалізації.
Висновки перевірки не відповідають положенням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Угода), та Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII (далі - Регіональна конвенція), оскільки положення даних міжнародних договорів не покладають відповідальність щодо правильності заповнення сертифікату про походження товарів на імпортера, в даному випадку ТОВ «Міленіум Авто».
З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.101), а ухвалою суду від 05.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.6, а.с.54).
У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.106-118) представник відповідача вимог позивача не визнала. В обґрунтування своїх заперечень на позов вказала, що 12.12.2024 Волинською митницею на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України), у зв'язку із надходженням документально підтвердженої інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів від уповноважених органів іноземних держав, видано наказ №351 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Міленіум Авто» вимог законодавства України з питань митної справи» в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів.
Рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 16.12.2024 №7.3-2/19/13/13725 Волинською митницею направлено ТОВ «Міленіум Авто» повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Перевірка проведена в період з 23.12.2024 по 27.12.2024 та в ході перевірки встановлено, що митне оформлення товарів, зазначених в Додатку №1 до акта перевірки, здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» на підставі відомостей, наявних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1.
До товарів застосована зменшена ставка мита 2,7 %, 5,0 %, відповідно до даних, наведених у графі 47 МД, сума ввізного мита, що нарахована, умовно складає 16 236 839,31 грн.
За результатами розгляду відповідей від уповноважених органів Республіки Польща, Угорщини, Словацької Республіки у відповідності до вимог Доповнення І до Регіональної конвенції статус походження товарів у сертифікатах походження товару EUR.1 за МД згідно Додатку №1 не підтверджено, а отже до них не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.
Враховуючи, що для зазначених в Додатку №1 товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація, зазначена у сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита до товарів застосована неправомірно.
Таким чином, документальною невиїзною перевіркою з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом «410» під час митного оформлення товарів за МД згідно Додатку 1 встановлено порушення ТОВ «Міленіум Авто»:
1. вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за MД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 16 236 839,31 грн;
2. підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 3 247 367,95 грн.
Акт перевірки від 31.12.2024 №67/24/7.3-19/44472092 було отримано уповноваженою особою позивача 06.01.2025, про що вказує підпис та дата у рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
На адресу Волинської митниці (вх. митниці №810/14/7.3-2-19 від 14.01.2025) надійшли заперечення ТОВ «Міленіум Авто» від 10.01.2025 б/н на акт від 31.12.2024 №67/24/7.3-19/44472092, за результатом розгляду яких Волинською митницею підготовлено висновок від 16.01.2025 року №007/7.3-19/44472092, згідно якого наказ Волинської митниці від 12.12.2024 №351 та акт перевірки від 31.12.2024 № 67/24/7.3-19/44472092 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Міленіум Авто» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за МД згідно Додатку №1 залишаються без змін, а заперечення без задоволення.
Представник відповідача зауважує, що датою акту документальної перевірки є дата реєстрації цього акту в журналі обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок.
Акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міленіум Авто» зареєстровано в Журналі обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок Волинської митниці за №67/24/7.3-19/44472092 від 31.12.2024, про що свідчить відповідний запис. Тому, вірною слід вважати дату акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міленіум Авто» від 31.12.2024.
При цьому, допущення технічної помилки в даті акту жодним чином не впливає на правильність висновку митного органу про наявність виявленого порушення за результатами проведення документальної невиїзної перевірки. Звертає увагу суду, що ТОВ «Міленіум Авто» неодноразово повідомлялось про допущення технічної помилки в даті оформленого акту.
З урахуванням зазначеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.
Представники відповідач в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні його вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Суд встановив, що на підставі наказу Волинської митниці від 12.12.2024 №351 (т.1, а.с.201зворот-206) відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Міленіум Авто» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи з питань обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за окремими деклараціями.
Про призначення документальної невиїзної перевірки позивачу було надіслано відповідне повідомлення Волинської митниці від 16.12.2024 №7.3-2/19/13/13725 з додатком, у якому відображено 366 митних декларації, що підлягають перевірці (т.1, а.с.207-212), яке отримане товариством 30.12.2024 (т.1, а.с.212зворот).
За результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної відповідачем в період з 23.12.2024 по 27.12.2024, складено акт від 31.01.2024 №67/24/7.3-19/44472092 (т.1, а.с.17-23, 155зворот-161), згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем:
1. вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за MД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 16 236 839,31 грн;
2. підпункту в пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 3 247 367,95 грн.
До митного органу на вказаний акт товариством подані заперечення (т.1, а.с.43-44), за результатами розгляду яких прийнято висновок від 16.01.2025 №007/7.3-19/444472092, яким заперечення залишено без задоволення (т.1, а.с.45-48).
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 20.01.2025 №UA205000202519, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито на товари на загальну суму 4 807 868,00 грн, в тому числі податкове зобов'язання - 4 532 963,58 грн, штрафні (фінансові) санкції - 274 904,91 грн (т.1, а.с.50-53);
- від 20.01.2025 №UA205000202520, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден у митний режим тимчасового ввезення) на загальну суму 12 596 971,67 грн, в тому числі податкове зобов'язання - 11 703 875,73 грн та штрафні (фінансові) санкції - 893 095,94 грн (т.1, а.с.52зворот-60);
- від 20.01.2025 №UA205000202521, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 572 104,85 грн, в тому числі податкове зобов'язання - 3 247 367,95 грн та штрафні (фінансові) санкції - 324 736,90 грн (т.1, а.с.74зворот-84).
Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунком податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій були надіслані позивачу листом від 20.01.2025 №7.3-2/19/13/920 (т.1, а.с.49) та отриманні останнім 27.01.2025.
Позивач оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання до ДМС України скарги від 29.01.2025 (т.1, а.с.86-88).
Рішенням ДМС України від 04.04.2025 №1/10-06/13/2180 податкові повідомлення-рішення від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Міленіум Авто» - без задоволення (т.1, а.с.89-94).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита (пункт 2).
Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя статті 351 МК України).
Як передбачає частина третя статті 351 МК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача), документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. При цьому, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Водночас підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
З матеріалів справи слідує, що наказ від 12.12.2024 №351 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міленім Авто» прийнятий Волинською митницею у зв'язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації Республіки Польща від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023 (доведено листом Держмитслужби від 12.02.2024 №15/15-03-01/7.3/749), від 02.08.2024 №2601-ЮА.4331.35.2024 (доведено листом Держмитслужби від 08.08.2024 №15/15-03-01/7/4205); Угорщини від 24.05.2024 №1681785299 (доведено листом Держмитслужби від 31.05.2024 №15/15-03-01/7/2939); Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY37/23 (доведено листом Держмитслужби від 30.09.2024 №15/15-03-01/7/5168) про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1, які надавались при митному оформленні за митними деклараціями згідно Додатку, що відповідає положенням частини першої статті 351 МК України (т.1, а.с.201зворот-206).
При цьому відповідач виконав встановлений частиною третьою статті 351 МК України обов'язок щодо обов'язкового направлення ТОВ «Міленім Авто» рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16.12.2024 №7.3-2/19/13/13725 (т.1, а.с.207-212).
Водночас надсилання копії наказу про її проведення у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу, є обов'язковим з 19.04.2025, тобто з моменту набрання чинності змін, внесених у статтю 351 МК України Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу» від 22.08.2024 року №3926-IX, отже доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Суд також відхиляє доводи позивача про те, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України та безпідставно провів перевірку раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення, оскільки в силу вимог абзацу третього пункту 75.1 статті 75 ПК України види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Таким чином, порядок проведення перевірок митними органами визначається виключно МК України і дія положень ПК України на такі правовідносини не поширюється.
Статтею 354 МК України встановлено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина перша).
У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов'язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях (частина восьма).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (частина дванадцята).
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Міленіум Авто» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за окремими митними деклараціями Волинською митницею складено акт №67/24/7.3-19/44472092, відповідно до якого встановлено порушення:
1) вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за MД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 16 236 839,31 грн;
2) підпункту в пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 3 247 367,95 грн.
Вказаний акт направлений позивачу, яким, в свою чергу, подано до митного органу заперечення (т.1, а.с.43-44), які розглянуті останнім та прийнято висновок від 16.01.2025 №007/7.3-19/444472092 (т.1, а.с.45-48), яким наказ від 12.12.2024 №351 та висновки акту перевірки 31.12.2024 №67/24/7.3-19/44472092 залишаються без змін, а заперечення без задоволення, відповідь є невід'ємною частиною акту.
Наведене вказує на дотримання порядку проведення документальної невиїзної перевірки позивача. При цьому товариством реалізовано право, передбачене частиною восьмою статті 354 МК України, та подано заперечення на акт перевірки, які розглянуті митним органом та надано відповідь про розгляд заперечення.
Разом з тим, процедура оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи визначається Порядком оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 №658, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за №70/37406 (далі - Порядок №658).
Відповідно до пунктів 3, 4, 6 розділу І Порядку №685 результати проведення документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт (довідка) про результати документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами митних органів, які проводили перевірку, а також керівником підприємства або уповноваженою ним особою, або громадянином, який переміщував товар через митний кордон України з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки оформлюється на номерному бланку митного органу для складання актів (довідок) про результати документальних перевірок.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №685 акт (довідка) про результати документальної перевірки після підписання уповноваженими особами митного органу, які проводили таку перевірку, реєструється у журналі митного органу в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 розділу I цього Порядку, протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.
З матеріалів справи слідує, що акт перевірки зареєстровано в журналі обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок Волинської митниці за №67/24/7.3-19/44472092 від 31.12.2024, помилка в зазначенні дати акта перевірки (31.01.2024), як і відсутність в акті перевірки дати видачі та номера посвідчення на право проведення документальної перевірки, що передбачено пунктом 2 розділу ІІ Порядку №686), не мають правового значення при вирішенні даного спору.
Суд зауважує, що сам по собі акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №640/9782/21.
Також суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність в акті перевірки сум сплаченого мита та ПДВ під час розмитнення ввезеного у березні-листопаді 2023 році товару і донарахувань, здійснених митним органом, оскільки такі показники відображені в Додатку №1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною (т.1, а.с.23зворот-39).
Щодо встановлених митним органом порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог Доповнення І до Регіональної конвенції Волинською митницею здійснено перевірку сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1, які подавались ТОФ «Міленіум Авто» при митному оформленні 366 митних декларацій, що зазначені в переліку до наказу про проведення перевірки та повідомленні про її проведення.
Так, у відповідь на звернення Волинської митниці від 11.08.2023 №7.13-15/9476 ДМС України листом від 12.02.2024 №15/15-03-01/7.3/749 (т.1, а.с.165зворот-166) надала лист уповноваженого органу Республіки Польща від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023, яким митницею у Кельце не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023 (експортер «CARGOAVTO OU Harju maakond, Tallinn, Lasnamaelinnaosa, Vaike-Paala tn 2, 11415, Estonia») (т.1, а.с.236зворот-237, переклад т.2, а.с.3зворот-4).
У відповідь на звернення Волинської митниці від 06.12.2023 №7.13-15/15098 ДМС України листом від 31.05.2024 №15/15-03-01/7/2939 (т.1, а.с.243) надала лист уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 №1681785299, яким визнано фальсифікованими 272 сертифікати з перевезення товару EUR.1, що подавалися під час митного оформлення імпортерами, серед яких і ТОВ «Міленіум Авто».
Так, у листі від 24.05.2024 №1681785299 уповноважений орган Угорщини повідомив, що статус походження товарів, зазначених у 272 сертифікатах з перевезення, не може бути перевірений постфактум. Під час перевірки було встановлено, що сертифікати з перевезення EUR.1 не були завірені компетентним органом. Товари на які поширюється дія цього документу, не можуть вважатися товарами преференційного походження у розумінні відповідних положень, що стосуються товарів походження. Результат щодо сертифіката EUR.1 №D0420128 надіслано попереднім листом від 18.102023 (т.1, а.с.227зворот, переклад т.2, а.с.4зворот).
При цьому перелік 273 сертифікатів був надісланий до уповноваженого органу Угорщини листом ДМС України від 31.01.2024 №15/15-03-01/11/547 (т.5, а.с.201-203).
Також у відповідь на звернення Волинської митниці від 06.12.2023 №7.3-15/15098 ДМС України листом від 08.08.2024 №15/15-03-01/7/4205 (т.1, а.с.242зворот) надала лист уповноваженого органу Республіки Польща від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 про результати перевірки 309 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, згідно якої визнано фальсифікованими 305 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, що подавалися під час митного оформлення імпортерами, в тому числі і ТОВ «Міленіум Авто»
Так, у листі від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 уповноважений орган Республіки Польща повідомив, що статус походження товарів, зазначених у 305 сертифікатах з перевезення товару EUR.1 не був підтверджений Митним Офісом у м.Кельце (т.1, а.с.232-235, переклад т.2, а.с.5-8).
У відповідь на звернення Волинської митниці від 05.06.2023 №7.13-15/6461 ДМС України листом від 30.09.2024 №15/15-03-01/7/5168 надала лист уповноваженого органу Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23 щодо результатів перевірки 11-ти сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №A776527, №A772285, №A787635, №A775746, №A775758, №A775777, №A772249, №A775784, №A772258, №A772364, №A772379 (т.1, а.с.165.
Так, у листі від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23 уповноважений орган Словацької Республіки повідомив, що була проведена перевірка вищевказаних сертифікатів про перевезення товарів EUR.1. Сертифікати EUR.1 були видані та завірені митним органом Михайлівців, але відповідні документи, що підтверджують походження товарів, на які поширюються сертифікати EUR.1, не були подані. В рамках перевірки декларації постачальника було встановлено, що декларації, подані як підтверджуючі документи, не можуть бути визнані дійсними документами, що можуть бути використані для підтвердження походження товарів. На підставі вищезазначеного, товари, на які поширюються сертифікати EUR.1, не можуть вважатися продуктами, що походять з ЄС, відповідно до положень Додатка І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження товарів у рамках Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з одного боку. Товари, що підпадають під дію цього рішення, не мають права на преференційний режим відповідно до положень, що регулюють преференційну торгівлю з Україною (т.1, а.с.243зворот, переклад т.2, а.с.3).
Відтак уповноваженими органами Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товарів, вказаних у 589 сертифікатах про походження товару EUR.1, серед яких 366 були подані декларантом позивача при митному оформленні товарів і на підставі яких застосовано преференції по сплаті мита.
Заперечень щодо номерів сертифікатів, які зазначені в переліку, долученому до наказу про проведення перевірки, та Додатку №1 до акту перевірки позивач ні до митного органу, ні до суду не подавав.
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
За приписами частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Пунктом 1 частини третьої статті 44 МК України передбачено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.
11.08.2023 набули чинності зміни, внесені до Розділу ІІ МК України, відповідно до яких країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 36 МК України).
Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення (частина перша статті 43 МК України).
У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом (частина друга статті 43 МК України).
Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням (частина п'ята статті 43 МК України).
В даному випадку перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 була проведена в межах визначеного строку.
За приписами частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно із частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».
Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VІII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.
Згідно із статтею 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.
Відповідно до статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.
Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.
За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, які полягають у такому.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Верховний Суд у вказаній справі визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (в даному випадку Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII.
Відтак суд погоджується із доводами митного органу про те, що спірні сертифікати з перевезення товару не можуть бути визнані належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за 366 МД.
При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.
Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, відповідно до яких міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 МК України, Верховний Суд доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Таким чином, оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23, уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 №1681785299 та уповноваженого органу Республіки Польщі від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023, від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 не підтверджено преференційне походження товарів, ввезених за сертифікатами EUR.1, тому у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені такого товару, а висновки акту перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22.
Сертифікати з перевезення товару EUR.1 (вказані у Додатку №1 до акта перевірки) були єдиними доказами підтвердження преференційного походження товару (графа 44 митних декларацій) з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митних органів Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини такі у цьому разі не можуть вважатися допустимими доказами, бо отримані з порушенням встановленого порядку та не є достовірними (вони не є справжніми та не були легалізовані польськими, словацькими та угорськими митними органами).
В контексті наведеного мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товарів у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції в рамках Угоди.
Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, оподаткування товару за МД типу ІМ40ДЕ (Додаток №1 до акта перевірки) повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України» (зі змінами і доповненнями).
За приписами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).
У цьому разі безпідставна сплата ввізного мита за преференційними ставками призвела до заниження бази оподаткування ПДВ.
У розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов'язань (мита та ПДВ) ТОВ «Міленіум Авто», адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митними деклараціями, які були об'єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку (розрахунок заниження податкового зобов'язання ТОВ «Міленіум Авто» за видами митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 280 МК України, наведено у Додатку №1 до акта перевірки).
Верховний Суд в постанові від 04.10.2023 по справі №380/2869/22 зауважив, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів уповноважених органів іноземних держав, які перекладені на українську мову, що підтверджується матеріалами справи.
Так, копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, мита на товари, мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини є належними доказами у даній адміністративній справі, оскільки перекладені на державну мову, а тому вказане дає можливість зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.
Наявність офіційного перекладу та відповідної дипломатичної або консульської легалізації/апостилю в даному випадку не є обов'язковим, адже відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961, до якої Україна приєдналась 10.01.2022, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється.
При вирішенні спору суд також враховує позицію Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22. Так, Верховний Суд виснував, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно донарахував позивачу грошові зобов'язання відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, які не підтверджують преференційне походження ввезеного товару.
За сталою позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи позивача не спростовують встановлених обставин справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що митниця як суб'єкт владних повноважень правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.