10 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6175/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «ПЕРВУД УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень; зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженої відповідальністю «ПЕРВУД УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ПЕРВУД УКРАЇНА», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2) в якому заявлені наступні вимоги:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.05.2025 №12848753/42890012.
2) Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 02.04.2025, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну (далі - ПН) №1 від 02.04.2025 по взаємовідносинах із ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС», проте згідно з квитанцій реєстрація вищевказаної ПН була зупинена. Позивач подав до Комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ГУ ДПС у Волинській області) пояснення та копії документів, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію вказаної ПН. Однак рішеннями Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 09.05.2025 №12848753/42890012 було відмовлено у реєстрації ПН №1 від 02.04.2025. ТОВ «ПЕРВУД УКРАЇНА» не погоджується із вищевказаними рішенням та вказує, що контролюючому органу було подано письмові пояснення та копії усіх первинних документів, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій із контрагентом, а тому були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у реєстрації ПН.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.06.2025 представник відповідачів позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що за результатами розгляду комісією наданих ТОВ «ПЕРВУД УКРАЇНА» документів встановлено: відсутність додатків, наявність яких передбачена умовами договору, видаткові накладні, підтверджуючі документи по операціях з перевізниками, товаросупровідні документи, акти виконаних робіт (наданих послуг) по операції з реалізації товару в адресу покупця ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС». А також не надано документи щодо підтвердження відповідності продукції (сертифікати відповідності).
Відтак Комісією прийнято рішення від 09.05.2025 №12848753/42890012 про відмову в реєстрації спірної ПН №1 від 02.04.2025. Причина відмови: ненадання/часткове надання письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Також представник відповідача зауважує, що позивачем надано більш розширений перелік документів до суду, аніж надано на розгляд Комісії.
Крім того, представник відповідача заперечила проти розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.
У відповіді на відзив від 24.06.2025 позивач не погоджується із запереченнями представника відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки податковим органом не спростовані обґрунтування позову. Додатково зауважив, що платник податків не обмежений у праві подавати документи які на його думку підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
У додаткових поясненнях які надійшли на адресу суду 01.07.2025 представник відповідача зазначила, що у даній справі до суду позивачем було надано товарно-транспортну накладну № 2 від 20.05.2025, яка на розгляд Комісії надана не була. ГУ ДПС у Волинській області було надіслано запит до ГУ НП у Волинській області №6399/5/03-20-05-02-05 від 23.06.2025 щодо відомостей про пересування автомобілю, з номерними знаками, зазначеними в наданому позивачем ТТН. ГУ НП у Волинській області було направлено відповідь на запит №13763/5 від 27.06.2025 у якій зазначено, що пересування зазначеного у запиті транспортного засобу, причепу/напівпричепу до нього упродовж зазначеного у листі періоду, в наявній в ГУ НП у Волинській області системі відеоспостереження відсутня. Відтак в сукупності дані обставини свідчать про нереальність господарської операції з перевезення товару.
У додаткових поясненнях від 10.07.2025 представник позивача зазначив, що відповідач не робить запит чи рухався транспортний засіб НОМЕР_1 25.04.2025 по маршруту м. Охтирка - м. Луцьк згідно ТТН 209900 від 25.04.2025 яким безпосередньо доставлявся товар на склад позивача, а цікавиться транспортним засобом яким терасну дошку вже перед початком монтажних робіт доставляли на об'єкт з с. Липини на вул. Набережна у м. Луцьку. При цьому відомо, що транспортний засіб по Волинській області не переміщувався. В с. Липини такої системи не існує, а в м. Луцьку система відеоспостереження доступна Департаменту муніцепальної варти Луцької міської ради, а не ГУ НП у Волинській області, та ще й не всюди вона встановлена. А щодо твердження про не надання на розгляд комісії ТТН за 20.05.2025, зауважує, що даний документ з майбутнього існувати в минулому не може. Саме тому і додана дана ТТН була до позовної заяви поза як раніше її і не уснувало так як господарської операції ще не відбулося.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Крім того, учасники справи не зверталися із окремими клопотаннями, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягає вирішенню судом по суті.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 18.03.2025 між ТОВ «ПЕРВУД УКРАЇНА» (Підрядник) та ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС» (Замовник) було укладеного договір поставки № 18-03/25 СГС.
Згідно п.1.1. та 1.2. договору Підрядник зобов'язується на свій ризик з власних матеріалів, своїми засобами виконати комплекс робіт, зокрема, доставка та влаштування терасної дошки на об'єкті Замовника за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна буд. 4, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплати їх. Робота здійснюється силами та засобами Підрядника.
Згідно п.2.2.1. Договору Замовник вносить передоплату в розмірі 2 656842,00 грн.
У п.7.2. Договору передбачено гарантійний строк на терасну дошку 3 роки.
Відповідно до Додатку №2 до Договору «Специфікація від 18.03.2025 року» вказано «Терасна дошка Термоясен 130*20*1500-3000мм, клас Екстра» площею 663 м.кв. на суму 1 326 000,00 грн. з яких 221 000 грн. сума ПДВ.
На виконання умов даного Договору ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС» здійснило оплату на суму 1 326 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №434 від 02.04.2025.
В подальшому відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем було виписано та подано на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) ПН №1 від 02.04.2025 на суму 1 326 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 221 000,00 грн.
Згідно із квитанцією №9112313182 від 25.04.2025 реєстрацію ПН №1 від 02.04.2025 зупинено, оскільки ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.
Для підтвердження реєстрації спірної ПН, позивач подав до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, та документи, а саме: Договір №18-03/25 СГС від 18.03.2025 та специфікація до нього, Договір поставки №1 від 01.04.2025, видаткова накладна №9489 від 25.04.2025, заява 2504-1 від 25.04.2025, платіжна інструкція від 02.04.2025 №35, №434, від 25.04.2025 №55, Договір суборенди від 01.10.2021, акт надання послуг №9201 від 26.04.2025, ТТН №9209900 від 25.04.2025.
За результатами розгляду наданих документів контролюючим органом направлено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.05.2025 №12818876/42890012, відповідно до якого запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання, придбання товарів, зберігання продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунків фактури, інвойсів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В графі додаткова інформація зазначено: надати додатки, наявність яких передбачена умовами договору, видаткові накладні, підтверджуючі документи по операціях з перевізниками, товаросупровідні документи, акти виконаних робіт (наданих послуг) по операції з реалізації товару в адресу покупця ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 45143230). Надати документи щодо підтвердження відповідності продукції (сертифікати відповідності).
Правом подання додаткових пояснень та копій документів позивач не скористався.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 09.05.2025 №12848753/42890012 про відмову в реєстрації спірної ПН №1 від 02.04.2025 у зв'язку з ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
21.05.2025 позивач подав скаргу на спірне рішення до ДПС України, до якої додав документи у кількості 19 шт. серед яких додатково документи щодо передачі терасної дошки ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС», товарно транспортні накладні, видаткову накладну, платіжні доручення.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення №22590/42890012/2 від 28.05.2025 яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.
Не погоджуючись із рішеннями комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування 09.05.2025 №12848753/42890012, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший); підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п'ятий); якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац десятий).
Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 передбачено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно п. 6, 7, 10, 11 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п. 11). Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п. 25).
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (набрав чинності 14.12.2019), яким визначено, зокрема, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі комісія регіонального рівня) (п.2).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п. 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (п. 3).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (п. 4).
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (п. 5).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)) (п. 6).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7).
ДПС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному вебпорталі відомості щодо засобів електронного зв'язку, за допомогою яких можуть подаватися письмові пояснення та копії документів (п. 8).
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (п. 9).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (п. 10).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (п. 11).
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.
Відповідно до п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З аналізу вище наведених правових норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: платника податку - критеріям ризиковості платника податку; податкової накладної / розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Так, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/ розрахунку коригування; б) визначення критерію (в) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом встановлено, що позивач подав до ГУ ДПС у відповідь на квитанцію від 25.04.2025 за №9112313182, якою зупинено ПН №1 від 02.04.2025 були надані пояснення та наступні документи: Договір №18-03/25 СГС від 18.03.2025 та специфікація до нього, Договір поставки №1 від 01.04.2025, видаткова накладна №9489 від 25.04.2025, заява 2504-1 від 25.04.2025, платіжна інструкція від 02.04.2025 №35, №434, від 25.04.2025 №55, Договір суборенди від 01.10.2021, акт надання послуг №9201 від 26.04.2025, ТТН №9209900 від 25.04.2025.
Однак, за результатами розгляду наданих платником документів ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення від 09.05.2025 №12848753/42890012 про відмову в реєстрації податкової накладної у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
З цього приводу суд зазначає, що при розгляді питання щодо відмови позивачеві у реєстрації податкової накладної комісією контролюючого органу зазначено шаблонні висновки про ненадання платником податків документів, які є формальними та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Суд зауважує, що ТОВ «ПЕРВУД Україна» не є виробником товару (терасної дошки) позивач здійснив придбання її у ФОП ОСОБА_1 про, що укладено договір поставки № 1 від 01.04.2025 року. 02 квітня 2025 року позивач здійснив авансову оплату ФОП ОСОБА_1 за поставку товару - терасної дошки термоясена, що підтверджується платіжною інструкцією №35 від 02.04.2025 року на суму 556920,00 грн. 25 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 здійснив відвантаження терасної дошки позивачу у м. Охтирка у кількості 663 м кв, що засвідчується видатковою накладною №489 від 25.04.2025 року. Того ж дня по факту наявності товару і його передачі перевізнику для доставки позивачу, в подальшому позивач здійснив решту оплати вартості товару - терасної дошки з термоясена на суму 200000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 55 від 25.04.2025 року. Доставку товару від ФОП ОСОБА_1 до позивача здійснюваа перевізник ФОП ОСОБА_2 на підставі заявки №2504-1 від 25.04.2025 року в якій вказано вантаж - терасна дошка 9,5 т., адреса завантаження: м. Охтирка вул. Слобідська, 16, дата завантаження - 25.04.2025 року, адреса розвантаження - Волинська обл, Луцький р- н., с. Липини вул. Волинська, буд. 2. По факту отримання товару перевізник надав Акт надання послуг №201 від 26.04.2025 року, товарно-транспортну накладну №209900 від 25.04.2025 року
20.05.2025 терасна дошка термоясен була передана позивачем ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС» згідно видаткової накладної № ВН-000532 від 20.05.2025 року. Перевезення зі складу позивача до об'єкту ТОВ «СВІТЯЗЬ ГОТЕЛЬ СЕРВІС» терасної дошки здійснювалося ТОВ «Транс-атлас», що підтверджується рахунком №1709 від 20.05.2025 року, платіжна інструкція №67 від 20.05.2025, товарно транспортна накладна №2 від 20.05.2025 року
Відтак з огляду на вищевикладене слід дійти висновку що придбаний товар був поставлений пізніше, а реєстрація податкової накладної здійснювалася по факту отримання авансової оплати, а не поставки товару - терасної дошки, а саме терасна дошка закуповувалася під замовника в межах виконання зобов'язання по договору підряду. З метою реєстрації податкової накладної після отримання квитанції №2 в якій вказано про зупинення реєстрації податкової накладної позивач надав пояснення. У даних поясненнях ТОВ «ПЕРВУД УКРАЇНА» вказало послідовність господарських операцій, що підтверджують їх реальність та реальність товару і надав підтверджуючі документи у кількості 12 шт.
Вищезазначені документи у своїй сукупності доводять факт реальності господарської операції по зупиненій ПН від 18.03.2025 №2 та є підставою для реєстрації даної ПН в ЄРПН. Зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, та на те, що наданих контролюючому органу документів було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірної ПН в ЄРПН. Подані до Комісії регіонального рівня разом із поясненнями копії первинних документів не мали дефектів форми, змісту або походження. Зауваження зі сторони податкового органу до поданих документів відсутні.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику податку у формуванні податкового зобов'язання, якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльність (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №825/3419/14). Можливі недоліки в оформленні документів не можуть бути достатньою підставою визнання господарської операції нереальною для позбавлення платників податку на додану вартість права на формування податкового кредиту, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що надання послуг відбулося.
Суд звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів необхідно встановити настання обставини, яка обумовлює обов'язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в ЄРПН.
Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Таким чином, оскільки для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов'язок продавця виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно.
Суд звертає увагу, що форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (додаток 1 до Порядку №520) визначає обов'язок комісії регіонального рівня у графі “додаткова інформація» зазначити конкретні документи, які не надані платником або складені з порушенням законодавства.
У спірному рішенні у графі “додаткова інформація» зазначено: непідтвердження можливості здійснення операції.
Податковим органом не зазначено у графі “додаткова інформація» які документи складені із порушенням законодавства, так і не зазначено, яких документів недостатньо для підтвердження господарської операції.
У відзиві та додаткових поясненнях представник відповідачів зазначає, що товарно-транспортна накладна № 2 від 20.05.2025, яка на розгляд Комісії надана не була хоча була надана до суду, в сукупності даних обставин (лист ГУ НП у Волинській області №13763/5 від 27.06.2025) свідчать про нереальність господарської операції з перевезення товару, суд зазначає наступне.
Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок (аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №400/3884/19).
Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №804/4787/16).
Питання щодо правильності оформлення ТТН має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 28.10.2020 у справі №640/3516/19, від 07.04.2021 у справі №813/1200/18).
Транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій (аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а).
Крім того такі зауваження є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення прийняте з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Як зазначалося судом вище, комісією регіонального рівня такі документи в оскаржуваному рішенні не зазначені. Натомість, податковий орган здійснив підміну підстави для відмови в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, посилаючись на господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , в якої придбав товар позивач, вийшовши за межі повноважень під час перевірки документів, які подані з метою реєстрації ПН, надаючи оцінку господарській діяльності цього контрагента позивача, що є завданням документальної перевірки.
Відображення у відзиві на позовну заяву додаткових підстав для відмови у реєстрації ПН, які не зазначені в оскаржуваному рішенні, не можна вважати належним обґрунтуванням заперечень позовних вимог.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання») свого рішення.
Якщо такі обставини мали місце на момент винесення оскаржуваного рішення, то про це мало бути одразу зазначено безпосередньо у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної.
Оскільки в оскаржуваному рішенні від 09.05.2025 №12848753/42890012 контролюючим органом не вказано конкретних документів, які складені із порушенням законодавства, тому суд дійшов висновку про його необґрунтованість.
При цьому, зазначення у графі “додаткова інформація» інформації про непідтвердження можливості здійснення операції не може бути обґрунтованою підставою для відмови в реєстрації ПН в ЄРПН з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області від 09.05.2025 №12848753/42890012 про відмову в реєстрації ПН від 02.04.2025 №2 в ЄРПН прийняте без наявності правових та фактичних підстав, позаяк платник надав пояснення та первинні документи щодо господарської операції, по якій складена ПН, та, на думку суду, поданих після зупинення реєстрації спірної ПН позивачем вказаних вище первинних документів є достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН. У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах даних про господарську операцію.
Відтак, з наведених вище мотивів позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення підлягають до задоволення.
Крім того, підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії, виходячи з такого.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Так, згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування..
Внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем 1, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. Документи були достатніми для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Суд наголошує, що суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Відповідні правові висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, знайшли відображення у постанові від 29.06.2023 у справі №500/2655/22.
У цій постанові Верховного Суду звернуто увагу на те, що при розгляді спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкову накладну та її зареєструвати в ЄРПН.
У постанові від 21.02.2023 по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію спірної податкової накладної в ЄРПН судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини у пунктом 50 рішення від 13.01.2011 у справі Чуйкіна проти України (заява №28924/04) констатував: що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пунктом 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пунктом 25, ECHR 2002-II).
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення їх на реєстрацію.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
Враховуючи частину третю статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У даній позовній заяві позивачем заявлено основну вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.05.2025 №12848753/42890012 та похідну вимогу зобов'язального характеру, а саме зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 02.04.2025, в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому за подання даного позову через систему «Електронний Суд» необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (тобто, 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, але із застосуванням коефіцієнт 0,8).
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що був сплачений платіжною інструкцією від 04.06.2025 №79.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 962,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в від 04.06.2025 №79. Тобто, в більшому розмірі, замість необхідних 2 422,40 грн.
При цьому, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 2 539,60 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн в рівних частках з кожного, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою до суду надано такі документи: Додаток №1 від 02.06.2025 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 02.06.2025, платіжна інструкція №77 від 03.06.2025 про сплату 8 000,00 грн. за професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Крім того, суд враховую зауваження представника відповідачів, викладеного у відзиві на позовну заяву, про неспівмірність суми відшкодування витрат на правову допомогу.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 5 422,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн).
При цьому, на думку суду, судові витрати необхідно стягнути саме з ГУ ДПС у Волинській області, позаяк судом задоволена самостійна позовна вимога немайнового характеру, та саме внаслідок прийняття комісією регіонального рівня спірного рішення були порушені права позивача, а звернена до ДПС України позовна вимога про зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації ПН є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРВУД УКРАЇНА» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Президента Грушевського, будинок 5, квартира 11, код ЄДРПОУ 42890012) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679), Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12848753/42890012 від 09.05.2025.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №1 від 02.04.2025, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРВУД УКРАЇНА», датою її подання на реєстрацію.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРВУД УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області понесені судові витрати в загальному розмірі 5 422,40 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський