Справа № 569/14995/25
22 серпня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Крижова О.Г. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №383303 від 06.07.2025: «06.07.2025 о 17 годин 43 хвилин в с. Бармаки по вул. Захисників Маріуполя, 25А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Loncin LX300GY-A д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, серії 0567 що підтверджується тестом №3027 від 06.07.2025. Результати огляду становлять 0,50 проміле.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав просив справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, суду пояснив, що поліцейські незаконно зупинили його транспортний засіб, а тому всі докази по справі не є неналежними, жодних ознак алкогольного сп'яніння не мав.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2. 9 а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Питання перевірки дій працівників поліції під час виконання ними своїх службових обов'язків на предмет чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України відноситься до завдань адміністративного судочинства та розглядаються в порядку КАС.
Згідно матеріалів справи, за результатом проходження тесту ОСОБА_1 , технічний прилад Alcotest Drager 6820 показав результат 0,50 % проміле у видихаємому повітрі.
Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452-735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Допустима норма алкоголю в повітрі, що видихається даним нормативно-правовим актом не передбачена.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Питання дії міжнародних договорів, ратифікованих за часів СРСР на території України вирішено Законом України від 10.12.1991 року «Про дію міжнародних договорів на території України», згідно положень якого укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства.
З урахуванням викладеного Конвенція ООН про дорожній рух (Віденська конвенція) від 08.11.1968 року являється частиною національного законодавства України.
Пунктом 5 статті 8 Конвенції ООН про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради УРСР 25.04.1974 року передбачено, що водій (погонщик) має завжди бути в змозі керувати своїм транспортним засобом (направляти свою худобу).
Дана частина конвенції застосовується з пунктом 7 Додатку до Європейської угоди від 01.05.1971 року, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відені 08 листопада 1968 року. Відповідний додаток містить доповнення та зміни внесені у відповідні положення Конвенції.
З урахуванням Європейської угоди пункт 5 статті 8 Конвенції потрібно читати наступним чином: «В національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадкаху повітрі, що видихається, перевищення якого являється несумісним з керуванням транспортним засобом.
У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності з національним законодавством не має перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Відповідно до таблиці переведення одиниць виміру алкоголю 0,250 мг становить 0,5 % проміле. В різновидах алкотестерів представлених в Україні до застосування, одиниця виміру встановлена в проміле %.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Тобто, предметом з'ясування по даному адміністративному провадженню є встановлення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння особою, відносно якої складено протокол.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Щодо результату тесту, отриманого при застосуванні технічного засобу Drager Alkotester суд приймає до уваги положення п. 7 Розділу ІІ інструкції № 1452-735, згідно якого цифровий показник спеціального технічного засобу має бути більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Прилад Drager являється газоаналізатором, таким чином вміст етанолу встановлюється у повітрі, що видихається людиною. Інструкція № 1452-735 не містить мінімально допустимий цифровий покажчик алкоголю у повітрі, тому суд керуючись принципом правової визначеності застосовує положення Віденської конвенції, яка є частиною національного законодавства України та містить цифрові покажчики допустимого рівня вмісту алкоголю як в крові людини так й в повітрі, що видихається (0,50 грамів алкоголю в крові та 0,25 мг на літр повітря), що не є тотожним поняттям з похибкою технічного засобу вимірювання.
За результатом розгляду справи, судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 06.07.2025 року керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння чи знаходився під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з покажчиком, що перевищує 0,2 % проміле в крові.
Щодо доводів ОСОБА_1 про безпідставність зупинки його автомобіля, то суд погоджується із вказаним доводом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення останнім правил ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням.
Матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вказують, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Крім того, згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачу, приймання, використання нагрудних камер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджений наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року №100 встановлює, що після активації нагрудної камери все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Наявний у справі відеозапис складається із окремих частин, тобто переривається і не відображає у повній мірі відомостей про вчинення водієм правопорушення, а тому є неналежним доказом. Під час спілкування з поліцейськими водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Крім того, за приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Долучені до протоколу матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, отже копії зазначених матеріалів повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед інших ознак цифрового підпису.
При поданні доказів, уповноваженою особою не дотримано вищевказаних норм законодавства, а тому наявний у справі відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою, в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суд дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП).
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.1 ст.130, ст.ст.280,283,284,294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Рівненського міського суду Крижова О.Г.