11 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2025 року про відмову в задоволенні його скарги на постанову слідчого Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 31.03.2025 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025150010000710 від 28.01.2025 р.
Учасники судового провадження:
заявник - ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги заявника ОСОБА_5 на постанову слідчого Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 31.03.2025 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025150010000710 від 28.01.2025 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 62025150010000710.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
Заявник ОСОБА_5 вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На думку апелянта, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150010000710 проведене однобічно, неповно та формально, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, зокрема:
- слідчий та суд не з'ясували підстав і правомірності збирання конфіденційної інформації про апелянта оперуповноваженим УСБУ ОСОБА_6 ще до внесення відомостей до ЄРДР, без оголошення підозри та без належного процесуального доручення;
- не встановлено, які саме додатки були долучені до рапорту від 27.02.2023 р., що свідчить про неповноту перевірки доказів;
- проведення негласних слідчих (розшукових) дій оформлювалося довідками, а не протоколами з відповідним грифом секретності, що суперечить вимогам КПК України;
- висновки про відсутність складу кримінального правопорушення ґрунтуються виключно на свідченнях оперуповноваженого ОСОБА_7 та слідчого ОСОБА_8 , які є недостовірними та не перевіреними належним чином.
Апелянт також зазначає, що його не допитано ні як потерпілого, ні як свідка, що позбавило орган досудового розслідування можливості з'ясувати всі істотні обставини справи та підтверджує однобічність досудового розслідування.
Крім того, заявник наголошує, що йому не вручено постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, унаслідок чого він був позбавлений права на її оскарження. Разом з тим, закриття кримінального провадження фактично унеможливило оскарження цього рішення навіть у майбутньому.
На переконання апелянта, дії оперуповноваженого ОСОБА_7 , який здійснював збір інформації з його особистого телефону до внесення відомостей до ЄРДР, свідчать про втручання в конституційне право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції, гарантоване ст. 31 Конституції України, а також про порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У зв'язку з наведеним апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних і помилкових висновків, не надав належної оцінки доводам скарги, неправильно визначив його процесуальний статус у кримінальному провадженні та безпідставно погодився з постановою про закриття кримінального провадження.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
До Інгульського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_5 на постанову слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, від 31.03.2025 р. про закриття кримінального провадження № 62024150010000710, від 28.01.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України.
Скарга мотивована тим, що досудове розслідування проведено однобічно та неповно, апелянта не визнано потерпілим і не допитано, додані ним документи не досліджено, а постанова про закриття провадження є передчасною та необґрунтованою.
Слідчим суддею встановлено, що 30.09.2024 р. ОСОБА_5 звернувся до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві із заявою про вчинення кримінального правопорушення оперуповноваженим УСБУ ОСОБА_6 , який, на його думку, здійснив незаконне зняття інформації з його мобільного телефону. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2024 р. заяву зобов'язано внести до ЄРДР, що виконано 28.01.2025 р. шляхом реєстрації кримінального провадження за № 62024150010000710.
31.03.2025 р., слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях працівників УСБУ.
У ході досудового розслідування слідчим проведено ряд процесуальних дій: допитано як свідків оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_7 , слідчого УСБУ ОСОБА_8 , витребувано рапорт Божка від 27.02.2023 р. з додатками, а також ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Свідки пояснили, що доступ до переписки у месенджері «Телеграм» отримано виключно на підставі ухвал слідчого судді, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій складено відповідні протоколи, а довідкові матеріали (зокрема скріншоти) виготовлені вже після розсекречення і передані слідчому у встановленому порядку. Будь-якого проникнення до пристрою ОСОБА_5 до внесення відомостей до ЄРДР не здійснювалось.
Слідчим суддею також встановлено, що постанова слідчого від 31.03.2025 р. про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим є чинною та не скасована, а тому питання щодо процесуального статусу заявника не підлягало вирішенню при розгляді скарги на закриття провадження.
Посилання заявника на те, що скріншоти його переписки отримані до ухвали суду, слідчий суддя визнав припущеннями, оскільки відповідні матеріали не містять дати їх складення, а помилка при систематизації паперових документів не свідчить про незаконне отримання інформації.
Оцінюючи зміст постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 110 КПК України, містить опис фактичних обставин, обґрунтування, аналіз доказів і мотиви прийняття рішення. Повноваження слідчого підтверджені процесуальними документами, а розслідування проведено в межах закону та з дотриманням процесуальних гарантій.
За цих обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови слідчого від 31.03.2025 р. про закриття кримінального провадження та відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
Крім того, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
В ст. 284 КПК України, визначені підстави та порядок закриття кримінального провадження, а також оскарження такого рішення.
Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Як вбачається з аналізу норм кримінального процесуального закону, під час досудового розслідування обов'язково повинні бути дотриманні принципи повноти та об'єктивності, що є оціночними поняттями. Надаючи складові оцінки доказів у провадженні, законодавець, між тим, залишає за слідчим (прокурором або суддею) можливість прийняття (або неприйняття) рішення про наявність підстав для закриття кримінального провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких, реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві на виконання ухвали слідчого судді від 12.11.2024 р. за повідомленням ОСОБА_5 , до ЄРДР за № 62025150010000710 від 28.01.2025 р. внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України, за фактом можливого порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, вчинене службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.
Оцінюючи доводи заявника ОСОБА_5 щодо неповноти досудового розслідування, апеляційний суд бере до уваги, що слідчим: допитано як свідків оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_9 та слідчого УСБУ ОСОБА_8 ; витребувано й оглянуто рапорт від 27.02.2023 р. з матеріалами, а також ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; перевірено походження та процесуальне оформлення довідкових матеріалів (зокрема скріншоти переписки), які, за поясненнями допитаних свідків, виготовлені після розсекречення результатів НСРД. Зміст дослідженого слідчим рапорту про виявлене кримінальне правопорушення не містить фактичних даних і джерел доказів, що підтверджували б незаконне втручання в таємницю листування заявника до внесення відомостей у ЄРДР.
Отже, сам по собі обсяг проведених слідчих (процесуальних) дій свідчить, що слідчий дотримався вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо повноти, всебічності та неупередженості перевірки. Твердження апелянта про «формальність» перевірки не підкріплені жодними новими відомостями чи доказами, які не були предметом оцінки слідчого та слідчого судді.
В даному провадженні, ключовим для вирішення питання про законність закриття провадження є встановлення наявності/відсутності обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України: незаконності ознайомлення/зняття інформації, що становить таємницю листування, телефонних розмов, іншої кореспонденції, переданої засобами зв'язку або через комп'ютер, а також спеціального суб'єкта (службова особа) або використання спеціальних технічних засобів поза межами процесуальних процедур.
Як убачається з постанови про закриття кримінального провадження і підтверджується матеріалами досудового розслідування, доступ до переписки «Telegram» здійснювався в порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від березня 2023 року, після чого складалися відповідні процесуальні протоколи у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22022150000000142.
Слід зауважити, що довідка зі скріншотами має характер узагальнення після розсекречення відповідних матеріалів. Скріншоти не містять дати створення, а посилання апелянта на їх «досудове» походження є припущенням. Наявна плутанина з паперовими додатками (помилкова підшивка довідки до рапорту) логічно пояснена й не доводить факту незаконного зняття інформації чи використання спецзасобів поза процесуальними рамками. Отже, обов'язкова ознака «незаконності» у діянні не встановлена.
Щодо твердження заявника про «оформлення негласних слідчих (розшукових) дій довідками», апеляційний суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон вимагає складання протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проте наявність довідкових матеріалів після розсекречення не підміняє протоколи і не суперечить закону, якщо первинні процесуальні документи існують і були предметом перевірки, що в даному випадку підтверджено.
Доводи заявника ОСОБА_5 про не проведення його допиту та невизнання його потерпілим не спростовують законності закриття кримінального провадження.
Так, питання статусу заявника вирішене постановою слідчого від 31.03.2025 р., яка є чинною та окремо не скасована, крім того апелянт не конкретизує, які саме нові фактичні обставини міг би він повідомити під час допиту та які «надані ним документи» залишились недослідженими, при цьому заява заявника ґрунтувалася виключно на аналізі службових матеріалів Служби Безпеки України. Сам по собі недопит заявника, за відсутності вказівки на нові релевантні обставини, не свідчить про однобічність досудового розслідування.
Посилання апелянта на порушення ст. 31 Конституції України та Закону «Про захист персональних даних» нерозривно пов'язане з доведенням незаконності доступу до інформації. Оскільки матеріали провадження свідчать про здійснення доступу в межах проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі судових рішень і відсутні об'єктивні дані про втручання до внесення відомостей у ЄРДР, підстав вважати, що мало місце кримінально каране посягання на таємницю листування, немає.
Перевіряючи дотримання слідчим вимог ст. 110 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 31.03.2025 р. оформлена належним чином, містить опис фактичних підстав, аналіз одержаних відомостей і мотиви прийнятого рішення з посиланням на норми права; відображає проведені слідчі дії та причини висновку про відсутність складу кримінального правопорушення. За таких обставин висновок суду першої інстанції про законність і обґрунтованість постанови слідчого відповідає матеріалам провадження та вимогам ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_5 є оціночними, повторюють позицію, яка вже перевірялась слідчим суддею, не містять нових даних чи доказів, здатних спростувати висновки про відсутність у діях службових осіб управління СБУ обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України, і не свідчать про неправильне застосування норм кримінального процесуального закону. Підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2025 року про відмову в задоволенні скарги заявника ОСОБА_5 на постанову слідчого Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 31.03.2025 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025150010000710 від 28.01.2025 р., залишити без змін, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3