«09» вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12024152110001200,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суботці Знам'янського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02.08.2017 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 16.10.2020 по відбуттю строку покарання,
- обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 3 183, 60 грн. Вирішено питання речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обвинувачений вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки не погоджується з висновком судової товарознавчої експертизи щодо встановленої вартості викраденого телефону.
На думку обвинуваченого, експертом неправильно встановлено вартість мобільного телефону у розмірі 2 229,5 грн, оскільки телефон бувший у використанні, мав пошкодження та на офіційних сайтах магазинів ціна нового такого телефону становить від 1 900 грн до 2 025 грн.
Апелянт вважає, що експерт завищив вартість мобільного телефону, що стало підставою для ухвалення вироку.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та діяв станом на грудень 2024 року.
ОСОБА_6 , будучи судимим за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий умисний корисливий злочин.
Так, 27 грудня 2024 року близько 12:00 год ОСОБА_6 , перебуваючи біля молочного корпусу центрального ринку на вул. Базарній м. Первомайська Миколаївської області, побачив припаркований автомобіль марки «Мерседес Бенц» з написом «Агробізнес», з державним номером НОМЕР_1 , на якому водієм працював ОСОБА_8 .
Проходячи повз вказаного автомобіля, ОСОБА_6 помітив на пасажирському сидінні сумку та мобільний телефон марки «Redmi А3» чорного кольору, які належать ОСОБА_8 .
У цей же час, у ОСОБА_6 виник умисел на повторне вчинення крадіжки чужого майна. Виконуючи задумане, ОСОБА_6 переконався, що поблизу автомобіля не має водія та інших сторонніх осіб, котрі б могли спостерігати за його протиправними діями та чинити перешкоду, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, ОСОБА_6 , потягнувши мотузку, як була прикріплена до механізму замка дверей, відчинив пасажирські двері, та з салону шляхом вільного доступу таємно викрав майно ОСОБА_8 , а саме: бувший у користуванні мобільний телефон марки «Redmi А3» чорного кольору вартістю 2 292, 50 грн, чоловічу сумку, у якій знаходились особисті документи, банківська карта банку «ПУМБ» та грошові кошти у сумі 1 720 грн, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 4 012 грн 50 к.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили вирок суду скасувати.
Прокурор ОСОБА_5 вважав вирок суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_8 належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як передбачено ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При ухваленні вироку зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що розгляд кримінального провадження в частині встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікації дій ОСОБА_6 судом першої інстанції проведено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
За приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження у відповідності до статті 349 КПК України, у судовому засіданні 06.06.2025 суд першої інстанції роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_6 положення ч. 3 ст. 349 КПК України (а.с. 94-95).
Журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано перебіг судового розгляду від 06.06.2025 свідчать, що обвинувачений ОСОБА_6 ніяких заперечень щодо пред'явленого обвинувачення не висловлював, вину у вчиненні злочину визнав повністю та підтвердив, що він 27.12.2024, перебуваючи по вул. Базарній у м. Первомайську Миколаївської області, з автомобіля «Мерседес Бенц» викрав телефон «Redmi А3» чорного кольору та тканинну сумку, в якій знаходилися особисті речі, документи, банківська карта на ім'я ОСОБА_9 та кошти в сумі 1720 грн.
Колегія суддів наголошує, що в судовому засіданні обвинувачений не заперечував обставини вчиненого злочину, та не висловлював незгоду із вартістю викраденого майна, а саме, щодо вартості викраденого телефону марки «Redmi А3» чорного кольору, про що свідчить аудіозапис судового засідання.
Суд першої інстанції з'ясував у обвинуваченого, чи він правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та чи не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження, зокрема обвинувачений, не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Окрім того, судом роз'яснено, що у такому випадку обвинувачений, як і інші учасники судового провадження, будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_6 , погодилися на вказаний порядок судового розгляду, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України.
Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченого, дослідив витяг з ЄРДР №12024152110001200, постанови про визнання речовими доказами від 27.12.2024 та 30.12.2024, розписку потерпілого ОСОБА_8 , висновок експерта № СЕ-19/115-25/22-ТВ від 07.01.2025 та матеріали провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Тобто, суд першої інстанції дослідив висновок судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/115-25/22-ТВ від 07.01.2025, згідно якому ринкова вартість мобільного телефону моделі «Redmi А3» чорного кольору, який був у користуванні станом на 27.12.2024, становить 2 292 грн 50 к. (а.с. 56 -66).
Колегія суддів наголошує, що в суді першої інстанції при дослідженні цього доказу ОСОБА_6 не висловив жодного заперечення щодо визначеної експертом вартості викраденого майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
За такого, доводи колегія суддів не обговорює доводи апелянта щодо незгоди з вартістю викраденого майна, оскільки з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок в цій частині не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які обвинуваченим ОСОБА_6 не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, а також дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, на утриманні осіб не має, не є інвалідом, за місцем проживання характеризується посередньо та раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстави для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, про що просить апелянт, відсутні.
З огляду на наведене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10