Справа № 199/7203/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/411/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
12 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н. П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
13 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовував тим, що 27.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №11058, про стягнення з нього в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» грошових коштів на підставі договору кредиту та страхування №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу по якому настав 11.01.2020 року в сумі 28844,24 грн, з яких 13509,62 грн - строковий основний борг; 7510,82 грн - прострочений основний борг; 1047,86 грн - прострочені проценти; 154, 64 грн - строкові проценти; 643,95 грн - строкова плата за обслуговування кредиту; 3863,70 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту; 213,65 грн - пеня; 1900, 00 грн - плата за вчинення виконавчого напису. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 06.10.2020 року відкрито виконавче провадження № 63209029 з виконання виконавчого напису №11058, виданого 27.08.2020 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. Вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. при вчиненні 27.08.2020 року виконавчого напису за № 11058 порушено вимоги чинного закону, оскільки він не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, його ( ОСОБА_1 ) не було повідомлено про вимоги стягувача та не надіслано обов'язкового повідомлення-застереження про вчинення виконавчого напису; кредитний договір на підставі якого вчинено виконавчий напис не посвідчений нотаріально, що як наслідок призвело до порушення його прав та вчинення незаконного виконавчого напису, який не підлягає виконанню. Просив позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 27.08.2020 року, зареєстрований в реєстрі за номером 11058 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості, що виникла на підставі договору кредиту та страхування №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року за період 11.02.2020 року по 08.07.2020 року включно у розмірі 28844,24 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Ідея Банк».
Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що АТ «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-31/23, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року. Зазначає, що відповідно до п.8.1 договору факторингу, після відступлення прав вимог за цим договором клієнт не здійснює управління та обслуговування заборгованостей боржників. Враховуючи наведене, банк з 25.07.2023 року не здійснює управління та обслуговування кредиту, боржником за яким є позивач. Банком надано належні докази на підтвердження факту переуступлення права вимоги новому кредитору, а саме належним чином засвідчену копію договору факторингу та належним чином засвідчений витяг з додатку №1 до договору факторингу, в якому зазначено реєстр боржників №1, одним з яких є, зокрема, Сальников Д.А.
Крім того, оскаржуваним рішенням з АТ «Ідея Банк» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, яка є неспівмірною зі складністю справи та затраченим адвокатом часом, що свідчить про штучне збільшення вартості наданих послуг та наявність підстав для відмови у стягненні такої.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Ідея Банк» - Лубоцька Н.І. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Ідея Банк» - Лубоцької Н.І., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 18 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
У ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).
Таким чином, відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічні висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).
Судом встановлено, що 11.07.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.00404.005474735.
27.08.2020 року за заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис №11058 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі договору кредиту та страхування №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу по якому настав 11.01.2020 року, за період з 11.02.2020 року по 08.07.2020 року включно у розмірі 28844,24 грн, з яких 13509,62 грн - строковий основний борг; 7510,82 грн - прострочений основний борг; 1047,86 грн - прострочені проценти; 154, 64 грн - строкові проценти; 643,95 грн - строкова плата за обслуговування кредиту; 3863,70 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту; 213,65 грн - пеня; 1900, 00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 06.10.2020 року відкрито виконавче провадження №63209029 з виконання виконавчого напису №11058, виданого 27.08.2020 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М.
Звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса №11058 від 27.08.2020 року про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що такий вчинено з порушенням вимог закону, оскільки приватний нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, не перевірив безспірності суми заборгованості.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що укладений між АТ «Ідея Банк» та позивачем кредитний договір №F94.337.70332 від 07.07.2016 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до положень ст. 175 ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц).
Як убачається з матеріалів справи, 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, згідно якого клієнт відступив фактору, а фактор набув право вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права вимоги, які клієнт відступив фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Згідно додатку № 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Росвен Інвест Україна», клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі кредитного договору №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року (а. с. 67-71).
Таким чином, після укладення зазначеного вище договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 року, правомірність якого позивачем не спростована, ТзОВ «Росвен Інвест Україна» набуло статусу кредитора за кредитним договором №Z75.00404.005474735 від 11.07.2019 року та відповідно - стягувача у виконавчому провадженні.
Разом з тим, у якості відповідача у даній справі ОСОБА_1 залучив АТ «Ідея Банк», матеріально-правовий зв'язок якого з позивачем на час звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутній.
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача - АТ «Ідея Банк», що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення у справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволити.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з її проголошення.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра