Справа № 453/1024/25 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В. Я.
Провадження № 33/811/1318/25 Доповідач: Партика І. В.
09 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 20 червня 2025 року близько 04:30 год. по вул. Героя О. Ушневича у м. Сколе Стрийського району Львівської області керував належним йому транспортним засобом марки «FORD» моделі «FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки керованого ним транспортного засобу з використовуванням технічного засобу «DRAGER ALCOTEST 6810» та у КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня», із застосуванням при цьому технічних засобів відеозапису, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Хараїм О.В., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 вини не визнає, від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, транспортним засобом в стані сп'яніння не керував. Судом першої інстанції не було здійснено всебічного повно та об'єктивного дослідження обставин справи.
Наголошує, що 20 червня 2025 року о 4 год. 30 хв. ОСОБА_1 , не керував транспортним засобом, не був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України, за кермом транспортного засобу не перебував.
Звертає увагу, що відеозаписи, наявні у матеріалах справи, не містять позначки дати та часу, що унеможливлює ідентифікацію записуючого пристрою, з даних записів не можливо встановити коли здійснювався рух транспортним засобом.
Повідомляє, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, працівники поліції схиляли його до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, разом із тим на відеозаписі не зафіксовано чіткої відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Звертає увагу, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що він має право відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, спровокував його на вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначає, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не є безперервними.
Повідомляє, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а його огляд повинен бути проведений відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП та до повноважень працівників поліції не входить проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців.
Наголошує, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право на захист ОСОБА_1 , не видано йому тимчасового посвідчення водія, не вручено йому письмового направлення для проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Зазначає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати ст. 69 КК України, оскільки він є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, а посвідчення водія йому потрібне для виконання бойових завдань.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 9 вересня 2025 року, не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Хараїм О.В. просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Хараїм О.В.., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №367230 від 20 червня 2025 року (а.с3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, у встановленому законом порядку - відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідала обстановці), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager 6810» від якого він відмовився;
- інформацією із направлення на огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, яка не відповідала обстановці), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі від якого він відмовився;
- рапортом капітана поліції Р. Білинець (а.с. 7), з якого встановлено, що працівниками поліції під час дії комендантської години, було виявлено автомобіль засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, від якого він відмовився;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), спершу водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, після чого через деякий час відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Патрульними повідомлено водію, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснено права та обов'язки, після чого водій намагався уникнути процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, розпочав заявляти клопотання для затягування часу та стверджувати, що він не виконував функції водія, хоча до цього повідомляв, що їде додому. Працівниками поліції ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення, після виготовлення протоколу водій зазначив, що не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 працівниками поліції відсторонено від керування транспортним засобом.
Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, транспортним засобом в стані сп'яніння не керував, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи, який описано вище за текстом.
Твердження апелянта, що 20 червня 2025 року о 4 год. 30 хв. ОСОБА_1 , не керував транспортним засобом, не був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України, за кермом транспортного засобу не перебував, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються рапортом працівника поліції (а.с. 7), відповідно до якого ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, під час діє комендантської години, що також підтверджується, відеозаписами, долученими до матеріалів справи.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №3367230 від 20 червня 2025 року, а саме опитування водія та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а огляд осіб які проходять військову службу повинен здійснюватись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, тобто не працівниками поліції, а посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, на увагу не заслуговують, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом.
Положення ст. 266-1 КУпАП застосовуються для тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Доказів виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби під час зупинки транспортного засобу матеріали справи не містять.
Окрім того, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, що працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, щодо діючого військовослужбовця, з грубими порушеннями, обмежено його в праві скористатися правовою допомогою, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та мають формальний характер.
Доводи апелянта, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право на захист ОСОБА_1 , не видано йому тимчасового посвідчення водія, не вручено йому письмового направлення для проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі не впливають на кваліфікацію його дії та спрямовані на ухилення водія від адміністративної відповідальності.
Окрім того, дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , не оскаржувалися.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення в працівників поліції до ОСОБА_1 не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Твердження апелянта, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати ст. 69 КК України, оскільки він є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, а посвідчення водія йому потрібне для виконання бойових завдань, не заслуговують на увагу апеляційного суду., оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Оскільки, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне покарання у виді накладення штрафу на водія у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Хараїм О.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.