Справа №466/5893/23 Головуючий у 1 інстанції:Едер П.Т.
Провадження №22-ц/811/1161/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
12 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , представника відповідача ТзОВ «Львівгаз Збут» - Шевчика О,І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Едера П.Т. від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання боргу безпідставним та зобов'язання до вчинення дій, -
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Львівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання боргу безпідставним та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 13 березня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Зазначає, що з вищевказаним рішенням суду не погоджується та вважає, його несправедливим і незаконним, винесеним без дослідження поданих суду доказів, та, відповідно, без належного вивчення фактичних обставин справи і з неправильним встановлення правовідносин у справі. Зазначає, що позивач та його сім'я є співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_1 , проте на момент подання позову і в даний час в цій квартирі ніхто не проживає. Звертає увагу, що як зазначено в позові, і в подальшому було підтверджено в судовому розгляді: договорів між позивачем (або будь-яким співвласником) на розподіл природнього газу або постачання природнього газу для цієї квартири не було укладено ні між позивачем і АТ «Львівгаз», ні між позивачем і ТОВ «Львівгаззбут». На підтвердження таких обставин, позивачем і представником було подано суду копії квитанцій що направлені позивачу за листопад 2021 року (1 квитанція) і за травень-грудень 2022 року, січень 2023, березень 2023 року. Вважає, що при уважному вивченні таких квитанцій є очевидним, що в 2021 році споживання газу в квартирі не було (це підтверджує правдивість слів позивача що будинок навіть не був підключений до газової мережі). Платіжні квитанції за період січень 2022 квітень 2022 від обох відповідачів на адресу позивача не надходило у 2022 році, про це позивачем неодноразово було сказано в суді. Звертає увагу, що протягом судового розгляду справи, представники відповідачів не подали суду ні квитанцій за цей період (копій), ні підтверджень надсилання таких квитанцій позивачу (або підтвердження його відмови отримати такі квитанції). Звертає увагу, що протягом 2022 року так само не було споживання газу у вказаній квартирі позивача, що в судовому розгляді було підтверджено належними і допустимими доказами: актами інвентаризації від 16.01.2023 року і від 11.05.2023 року. Окрім того, суду на підтвердження відсутності споживання газу в квартирі та передавання позивачем показань лічильника представнику компанії АТ «Львівгаз» були подані (з позовом) фотозображення лічильника газу, що зроблені позивачем у лютому, березні 2022 року своїм фотоапаратом, що вбудований в його мобільний телефон. Подані друковані фото екрану його мобільного телефона де є зображення направлення фотозображень лічильника представнику компанії контролеру саме в спірний період часу: лютий, березень 2022 року (і пізніше) і було заявлено клопотання про вивчення оригіналів цих фотозображень в електронному виді - тобто безпосередньо в судовому розгляді шляхом огляду в телефоні позивача, з яким він неодноразово приходив в судові засідання. Однак судом було проігноровано це клопотання і такі докази позивача не вивчені, та про них в рішенні суду не було зазначено нічого. Вважає, що до суду були подані належні і допустимі докази відсутності споживання природного газу. Звертає увагу, що позивач не підписував жодних заяв чи повноцінних письмових договорів на підтвердження укладання угод на розподіл природного газу чи на його постачання. Зазначає, що відповідачами не було подано суду: ані заяв про приєднання до договору оферти (або копій) що могли бути підписані позивачем, ані повноцінних договорів (або їх копій), що могли бути підписані позивачем для розподілу або для постачання природного газу. Не було подано будь-яких платіжних документів про можливу оплату спожитого газу в квартирі позивача у спірний період лютий 2022 - квітень 2022 року. Не подали доказів споживання природного газу у вказаній квартирі позивача загалом за 2022 рік і за 2023 рік також. Звертає увагу, що відповідач, АТ «Львівгаз», не заперечив дійсності показань лічильника що затверджені актами інвентаризації від 16.01.2023 року і від 11.05.2023 року, що власне, і складені співробітниками АТ «Львівгаз» при проведені контрольних заходів у вказаній квартирі відповідача. Показники газового лічильника навіть у 2023 році залишились із цифрою «0000083». Такий показник повністю співпадає із показником що видно на фотозображеннях, які подані суду як докази (і які суд повністю проігнорував). Окрім того, зазначеними актами інвентаризації підтверджено невтручання в роботу лічильника газу, що встановлений в квартирі позивача на дати інвентаризацій.
В судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та третьої особи - на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 14-16 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 18 ЗУ «Про ринок природного газу», Кодекс ГРМ та відмовляючи у задоволенні позову, - виходив з того, що позивач ОСОБА_1 та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується Витягом з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності та Актом приймання передачі від 24.06.2021 (а. с. 22, 23-24). Позивач є Споживачем природнього газу, що стверджується рахунками відповідача АТ «Львівгаз», долученими позивачем до матеріалів справи (а. с. 28-30). Дані про показники газового лічильника на кінець місяця та про обсяги споживання природного газу відображені в Акті звірки № 49/23 обсягів споживання природного газу від 16.01.2023 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (а. с. 32), який складено АТ «Львівгаз» та долучено позивачем до матеріалів справи. Відповідно до даного Акту, за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 обсяг споживання природного газу становить 339,47 м. куб. Станом на 31.08.2022 обсяг споживання природного газу позивачем «- 338,64 м. куб.». За період з 31.10.2022 по 30.11. 2022 показники лічильника зафіксовані на рівні 160 м куб., а станом на 31.12.2022 вказаний від'ємний обсяг «-158,71» м куб. Однак судом встановлено, що позивачем не вказано жодних застережень щодо незгоди з такими показаннями газового лічильника, а навпаки, такий Акт ним підписаний (а. с. 32). Згідно з відповіді ТОВ «Львівгаз збут» № 797-ЛВ-729-0423 від 05.04.2023 (а. с. 35), яка надана на відповідне звернення позивача від 02.03.2023 встановлено наступне. ТОВ «Львівгаз» здійснювало постачання природного газу з 01.07.2015 згідно рішення НКРЕКП. При цьому, розподіл природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу та обслуговування газових мереж і надалі здійснює АТ «Львівгаз». Згідно інформації наданої Товариству AT “Львівгаз», через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України», за період з 01.02.2022 до 30.04.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено нарахування за 288,75 м куб. газу на суму 2307,11 грн. (288,75м куб. х 7,99 грн. = 2307,11 грн.). Станом на 28.02.2023 заборгованість позивача перед ТОВ “Львівгаз збут» за спожитий природний газ становить 2307,11 грн. Крім того, ТОВ “Львівгаз збут» додатково повідомило позивача, що з 01.05.2022 Товариство не здійснює постачання природного газу побутовим споживачам. Тому питання щодо нарахування за спожитий газ після 30.04.2022 не відноситься до компетенції ТОВ “Львівгаз збут». Вважаючи, що нарахування плати за спожитий природний газ за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 в розмірі 288,75 м куб. на суму 2307,11 грн. є неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Судовим розглядом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 не систематично подавав показники лічильника, внаслідок чого розрахунок спожитого газу здійснювався на основі поданих показників, в разі їх відсутності розрахунковим методом. 11.03.2023 відповідачем AT "Львівгаз" здійснено контрольне зняття показників лічильника позивача, де зафіксовано показник ПЛГ, який становить 00000,83 м куб., що підтверджується актом інвентаризації об'єктів споживача (а. с. 31 ). З 01 травня 2022 року постачальником природного газу для побутових споживачів є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до листа діючого постачальника природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» №119/2.1.5-26998-2023 від 24.07.2023, адресованого позивачу ОСОБА_1 встановлено, що з урахуванням проведених Оператором ГРМ коригувань станом на 30.06.2023 за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 рахується передплата на суму 2290,95 грн., яка може бути використана виключно для покриття нарахувань майбутніх облікових періодів (а. с. 76-77). Тобто, після зміни постачальника природного газу, Оператор ГРМ здійснив позивачу коригування природного газу, в результаті чого у позивача ОСОБА_1 перед ТОВ “Львівгаз збут» залишилась заборгованість станом на 01.05.2022, яка у нового постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є переплатою на ці ж об'єми газу. Судовим розглядом не було встановлено порушень відповідачами прав та інтересів позивача, оскільки такі виконували свої обов'язки передбачені умовами Договору та Правилами постачання природного газу, позовні вимоги про неправомірне нарахування обсягів споживання природного газу за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення - немає.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства "Львівгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання боргу безпідставним та зобов'язання до вчинення дій, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів з некоригування в бік зменшення показників спожитого газу за особовим рахунком споживача № НОМЕР_2 (EIC 56XM22A943560683), за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 в розмірі 288,75 м. куб.;
- визнати безпідставним нарахування споживання газу за особовим рахунком споживача № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 в розмірі 288,75 м. куб. і боргу з несплати такого споживання на суму 2 307,11 грн.;
- зобов'язати відповідачів списати зазначений борг з особового рахунку позивача (№ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 в розмірі 288,75 м. куб. на суму 2 307,11 грн.;
В обґрунтування позову зазначав, що позивач і його сім'я: дружина ОСОБА_6 і син ОСОБА_7 є співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_2 . З моменту придбання квартири (липень 2021 року), позивач із сім'єю не мешкають у квартирі оскільки в ній не закінчено ремонт і немає меблів та інших необхідних побутових предметів, В квартирі встановлено лічильники електрики, газу, води. Газопостачання, електропостачання, водопостачання підключені до обладнання квартири. Зазначав, що взимку 2023 року позивач дізнався що за особовим рахунком у газопостачальних компаніях по їх квартирі рахується борг по несплаті вартості, спожитого газу. Під час з'ясовування у АТ «Львівгаз» і ТОВ «Львівгаз збут» причини нарахування обсягів спожитого газу та нарахування боргу з несплати вартості спожитого газу. Позивач мав фото підтвердження обсягу використаного в квартирі на Малоголосківський газу протягом 2022 року (тобто фото лічильника газу по місяцям 2022 року). На запити позивача АТ «Львівгаз» листом від 18.01.2023 року АТ «Львівгаз» пропонувало позивачу підписати Акт звірки № 49/23 обсягів споживання природного газу від 16.01.2023 року. За цим актом, у період з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року у вказаній квартирі позивача і сім'ї нараховано спожитого газу 339,47 м. куб. На дату 31.08.2022 в акті було позначено мінус 338,64 м. куб., і показники газового лічильника зазначені як 0,83 м. куб так само позначено і на 30.09.2022 року. За період з 31.10.2022 по 30.11. 2022 року нараховано 160 м. куб. спожитого дату, а на 31.12.2022 знову зазначено від'ємний показник «-158,71» м. куб. Такий Акт звіряння не був затверджений, і не направлявся позивачем примірник до АТ «Львівгаз», оскільки не погодився із нарахованими обсягами спожитого газу за весь 2022 рік. Вважає, що за 2022 рік він використав не більше 44 метра кубічних газу (для перевірки роботи приладів). Зазначає, що 16.01.2023 року позивачем і представником АТ «Львівгаз» було підписано Акт інвентаризації об'єктів побутового споживача за абонентським рахунком НОМЕР_2 , що присвоєно адресі: АДРЕСА_1 , і цим актом зафіксовано показник газового лічильника на цю дату : «0000083». 02.03.2023 позивач подав заяву до ТОВ «Львівгаз збут» про списання заборгованості з оплати за спожитий газ за їх квартирою. У квітні 2023 року позивач отримав лист від ТОВ «Львівгаз збут» де зазначено, що ТОВ «Львівгаз збут» проводить нарахування вартості спожитого газу на підставі даних про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається АТ «Львівгаз» через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України»; питання стосовно рознесення показів приладу обліку газу та обсягу спожитого газу відносяться виключно до компетенції АТ «Львівгаз». Згідно інформації наданої «Львівгаз збуту» через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України» за період з 01.02.2022 до 30.04.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , - було проведено нарахування на 288,75 м. куб. газу на суму 2 307, 11 грн. (288,75 Х 7,99 = 2307,11). За даний спожитий газ оплати не поступило. Станом на 28.02.2023 за цією адресою обліковувалась заборгованість за спожитий природній газ в сумі 2307.11 грн. 11.05.2023 року позивачем і представником АТ «Львівгаз» підписано Акт інвентаризації об'єктів побутового споживача за абонентським рахунком НОМЕР_2 , що було присвоєно адресі: АДРЕСА_1 , і цим актом зафіксовано показник газового лічильника на цю дату : « 0000083». Пошкоджень пломбувань лічильника жодного разу не зафіксовано. Не було відомо чому відповідачі рахують вказаний борг позивачу саме за такий період часу 2022 року та в таких об'ємах, ні один відповідач не пояснив. Зазначає, що не зважаючи на підтвердження фотофіксуванням і Актами інвентаризації відсутності споживання позивачем таких обсягів газу у вказаній квартирі, відповідачі не вчиняють дій зі списання боргу з особового рахунку позивача і продовжують рахувати за ним борг та продовжують вимагати оплати на невикористаний газ. Позивач звертав увагу, що за період часу з 01.01.2022 і аж до 01.05.2022, він не отримував будь-яких розрахунків про нарахування споживання газу за особовим рахунком у вказаній квартирі. Не знав, що відповідачі нараховували на особовий рахунок споживання газу в квартирі борг за несплату користування газопостачанням. Для нього має значення, що Акт звіряння показників газового лічильника від 16.01.2023 року йому направили звичайним листом, який він отримав набагато пізніше ніж зазначено в акті (на початку лютого 2023 року). По отриманні цього акту позивач особисто звернувся до АТ «Львівгаз», однак не зміг його подати чи то отримати пояснення, оскільки співробітники йому усно відповіли про те що мають всі показники та їм такий акт є потрібен. Зазначає, що протягом 2022 року в квартиру за адресою АДРЕСА_1 приходила представниця АТ «Львівгаз», і разом із позивачем фотографувала лічильник газу. У цієї представниці були підтверджені дані про обсяги спожитого газу, однак, з невідомих причин, ці дійсні відомості не зазначили в обліках оператора ГРМ і «ТОВ Львівгаз збут» До тепер «ТОВ Льівгаз збут» нараховує йому заборгованість за споживання газу якого реально не відбулось.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується Витягом з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності та Актом приймання передачі від 24.06.2021 (т.1, а. с. 22, 23-24).
Фактом приєднання Споживача до умов Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3. розділу І Договору розподілу).
Позивач є споживачем природнього газу, що стверджується рахунками відповідача АТ «Львівгаз», долученими позивачем до матеріалів справи (т.1, а. с. 28-30).
Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та споживачами газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) та Кодексом газорозподільних мереж, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс).
Відповідно до п. 23 розділу III Правил, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ЕРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ЕРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Пунктом 5 глави 4 розділу IX Кодексу передбачено, шо оператор газорозподільних мереж в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним! природного газу за відповідний період до оператора газотранспортної системи з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами Кодексу ЕРМ та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Відповідно, ТОВ «Львівгаз збут» проводить нарахування вартості спожитого газу на підставі даних про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається AT «Львівгаз», через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України».
Питання щодо внесення показів приладу обліку та обсягу спожитого природного газу відноситься виключно до компетенції AT «Львівгаз».
Дані про показники газового лічильника на кінець місяця та про обсяги споживання природного газу відображені в Акті звірки №49/23 обсягів споживання природного газу від 16.01.2023 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (т.1, а.с. 32), який складено АТ «Львівгаз» та долучено позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до даного Акту, за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 обсяг споживання природного газу становить 339,47 м. куб. Станом на 31.08.2022 обсяг споживання природного газу позивачем «- 338,64 м. куб.». За період з 31.10.2022 по 30.11. 2022 показники лічильника зафіксовані на рівні 160 м куб., а станом на 31.12.2022 вказаний від'ємний обсяг «-158,71» м куб.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не вказано жодних застережень щодо незгоди з такими показаннями газового лічильника, а навпаки, такий Акт ним підписаний (т.1, а.с.32).
Згідно з відповіді ТОВ «Львівгаз збут» № 797-ЛВ-729-0423 від 05.04.2023 (т.1, а.с.35), яка надана на відповідне звернення позивача від 02.03.2023 встановлено, що ТОВ «Львівгаз» здійснювало постачання природного газу з 01.07.2015 згідно рішення НКРЕКП. При цьому, розподіл природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу та обслуговування газових мереж і надалі здійснює АТ «Львівгаз». Згідно інформації наданої Товариству AT “Львівгаз», через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України», за період з 01.02.2022 до 30.04.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено нарахування за 288,75 м куб. газу на суму 2307,11 грн. (288,75м куб. х 7,99 грн. = 2307,11 грн.). Станом на 28.02.2023 заборгованість позивача перед ТОВ “Львівгаз збут» за спожитий природний газ становить 2307,11 грн. Крім того, ТОВ “Львівгаз збут» додатково повідомило позивача, що з 01.05.2022 Товариство не здійснює постачання природного газу побутовим споживачам. Тому питання щодо нарахування за спожитий газ після 30.04.2022 не відноситься до компетенції ТОВ “Львівгаз збут».
Вважаючи, що нарахування плати за спожитий природний газ за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 в розмірі 288,75 м куб. на суму 2307,11 грн. є неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила № 2496), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 (далі - Типовий договір № 2498), Типовим договором № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу», приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
У пунктах 3, 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Главою 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ врегульовано порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення).
У пункті 1 цієї глави вказано, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
У пункті 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ вказано, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов'язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.
Якщо у споживача, який використовує природний газ комплексно (для опалення, приготування їжі та/або підігріву води), на дату контрольного зняття показань ЗВТ показання лічильника газу будуть менші, ніж надані споживачем за попередній місяць в опалювальний період, то ці контрольні показання вважаються фактичними показаннями лічильника природного газу станом на 01 число місяця, в якому провадиться таке контрольне зняття показань ЗВТ.
Аналогічне правило про обов'язок споживача щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ закріплений в пункті 5.5 розділу V Типового договору № 2498.
Таким чином, за загальним правилом фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача визначається на основі даних, які надаються самим споживачем станом на 01 число місяця. Якщо ж споживач не надав цих даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період з подальшим корегуванням цих даних після того, як в наступному розрахунковому періоді споживач своєчасно надасть показники лічильника або якщо буде проведено контрольне зняття показань ЗВТ.
Враховуючи вказане, судом першої інстанції правильно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що ОСОБА_1 не систематично подавав показники лічильника, внаслідок чого розрахунок спожитого газу здійснювався на основі поданих показників, а в разі їх відсутності - розрахунковим методом.
11.03.2023 року відповідачем AT "Львівгаз" здійснено контрольне зняття показників лічильника позивача, де зафіксовано показник ПЛГ, який становить 00000,83 м куб., що підтверджується актом інвентаризації об'єктів споживача (а. с. 31 ).
З 01 травня 2022 року постачальником природного газу для побутових споживачів є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до листа діючого постачальника природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» №119/2.1.5-26998-2023 від 24.07.2023, адресованого позивачу ОСОБА_1 встановлено, що з урахуванням проведених Оператором ГРМ коригувань станом на 30.06.2023 за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 рахується передплата на суму 2290,95 грн., яка може бути використана виключно для покриття нарахувань майбутніх облікових періодів (т.1, а. с.76-77).
Тобто, після зміни постачальника природного газу, Оператор ГРМ здійснив позивачу коригування природного газу, в результаті чого у позивача ОСОБА_1 перед ТОВ «Львівгаз збут» залишилась заборгованість станом на 01.05.2022, яка у нового постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є переплатою на ці ж об'єми газу.
Тому, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено порушень відповідачами прав та інтересів позивача, оскільки такі виконували свої обов'язки передбачені умовами Договору та Правилами постачання природного газу, а відтак позовні вимоги про неправомірне нарахування обсягів споживання природного газу за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра