Справа № 466/5891/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/2997/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
про залишення апеляційної скарги без руху
11 вересня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Савуляк Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання права власності,
встановив:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року позовні вимоги Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 про визнання права власності - задоволено повністю.
Визнано право власності за територіальною громадою м. Львова на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 256,8 кв. м, згідно технічного паспорту інвентарний номер 13 від 10.04.2023 року.
Зустрічний позов ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 про визнання права на користування квартирою - задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 256,8 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., 00 коп.
Рішення суду в апеляційному порядку 29 серпня 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ЦПК України.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова 03 січня 2024 року, після спливу присічного (преклюзивного) річного строку з дня складення повного тексту судового рішення.
В поданій апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова 03 січня 2024 року, з покликанням на те, що про оскаржуване рішення їй не було відомо, оскільки участі в судовому засіданні не приймала, повний текст оскаржуваного рішення не отримувала. Вперше повий текст оскаржуваного рішення отримала 28 серпня 2025 року, звернувшись до суду першої інстанції із відповідною заявою.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене Шевченківським районним судом м. Львова 03 січня 2024 року, повний текст судового рішення складено 04 січня 2025 року.
З тексту рішення Шевченківського районного суду м. Львова 03 січня 2024 року, вбачається, що судовому засіданні, яке відбулось 03 січня 2024 року, приймала участь представник відповідачки - Думич І.І. У судовому засіданні, представник відповідачки ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги підтримала, просила зустрічний позов задовольнити та визнала вимоги первісної позовної заяви.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваного рішення відправлено судом до реєстру 05 січня 2024 року, а оприлюднено 08 січня 2024 року.
Останнім днем строку на подання апеляційної скарги, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, є 05 лютого 2024 року.
З апеляційною скаргою скаржник звернулась 29 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку понад 1 рік з дня складання повного тексту оскаржуваного рішення.
Визначальним для правильного застосування процесуального закону, що регулює питання про можливість поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення поза межами річного строку згідно частини другої статті 358 ЦПК України є виключно подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, або пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як вже зазначалось, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судовому засіданні, призначеному на 03 січня 2024 року, брала участь.
Викладеним спростовується можливість поновлення строку у зв'язку з поданням апеляційної скарги особою, не повідомленою про її розгляд.
З наведеного вбачається те, що ОСОБА_1 була обізнана про існування справи в суді та про оскаржуване рішення, проте, не скористалася своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, хоча мала об'єктивну можливість це зробити.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Водночас особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду.
У разі ж пропуску річного строку на апеляційне оскарження особа повинна довести наявність обставин непереборної сили, які унеможливили її звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
Подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить мотивувань та належних і допустимих доказів щодо наявності виняткових обставин, наявність яких унеможливила звернення особи з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
Виключні випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України для поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовані.
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилається на запровадження на території України воєнного стану та на форс-мажорні обставини, внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що вважає обставиною непереборної сили, внаслідок якої була позбавлена можливості звернутися до суду у встановлений законом строк.
Посилання ОСОБА_1 на те, що строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року, підлягає поновленню з огляду на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин, засвідчених ТПП України у листі № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року), а також у зв'язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до частини першої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
ОСОБА_1 не доведено належними доказами наявності обставин непереборної сили, які б перешкоджали вчасному зверненню з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року.
Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Львівський апеляційний суд не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд.
Зокрема, у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала: «…Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку…».
Враховуючи те, що перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався в період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку відповідачкою за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на апеляційне оскарження, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Втім, ОСОБА_1 не навела обґрунтування того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск нею строку на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Аналогічний по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22) та ухвалах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 712/3870/20 (провадження № 61-7165ск23), від 22 грудня 2022 року у справі № 752/9999/20 (провадження № 61-12006ск22), від 12 грудня 2022 року у справі № 752/9998/20 (провадження № 61-12073ск22) та інших.
З огляду на зазначене, викладені у апеляційній скарзі та клопотанні, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, а безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, з дня ухвалення судового рішення судом першої інстанції (03 січня 2024 року) до дня звернення із апеляційної скаргою (29 серпня 2025 року) сплинуло більше одного року.
За таких умов, оскільки ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження рішення суду більш як на рік з дня складення повного тексту судового рішення, наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
При цьому, скаржником не наведено інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження та обставин щодо пропуску строку, за якими вона була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі апеляційної скарги, які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подала апеляційну скаргу у передбачений законом строк та які б виправдали пропуск строку значної тривалості (більше 1 року).
Зазначене свідчить про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, який пропущений ОСОБА_1 на строк більше одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та можливість застосування частини 2 статті 358 ЦПК України.
Оскільки, апеляційну скаргу подано після спливу присічного річного строку, тому скаржнику необхідно довести суду апеляційної інстанції обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на апеляційне оскарження може бути поновлений.
Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Застосування подібних за змістом норм відповідатиме складовим права на доступ до суду, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як в частині права на перегляд судового рішення, яке гарантоване апелянту, так і принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, яке гарантоване сторонам, при яких лише за наявності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження може бути переглянуте остаточне судове рішення, що забезпечить баланс прав учасників процесу.
Враховуючи допущені при подачі апеляційної скарги недоліки, вважаю за необхідне залишити таку без руху протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для їх усунення, попередивши апелянта, що у випадку невиконання цієї ухвали у зазначений строк йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами у визначений судом строк представити Львівському апеляційному суду.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення апелянту ухвали, попередити апелянта, що у випадку невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали (не усунення недоліків, які зазначені в описовій частині даної ухвали), йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя Львівського
апеляційного суду Савуляк Р.В.