Справа №751/7761/25
Провадження №1-кс/751/1989/25
11 вересня 2025 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000001033 від
24 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
Слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024270000001033 від 24 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307,
ч. 3 ст. 311 КК України.
Із клопотання вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024270000001033 від 24 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307,
ч. 3 ст. 311 КК України, за фактом незаконної діяльності групи осіб, яка займається виготовленням та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території Чернігівської області, до якої також входить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 вересня 2025 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
08 вересня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 вересня 2025 року органом досудового розслідування проведено обшук квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , за місцем проживання
ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено: - два зіп-пакети з речовиною, які запаковано до спецпакету CRI1262923; - мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , який запаковано до спецпакету CRI1262921; - зіп-пакет з речовиною, який запаковано до спецпакету CRI1245681; - банківські картки з нашаруванням АТ «Універсал Банк» НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які запаковано до спецпакету CRI1245683; - грошові кошти у сумі 5 920 гривень, які запаковано до спецпакету CRI1245682.
Вилучене майно постановою слідчого від 08 вересня 2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий указує на те, що вказані речі, предмети та гроші мають доказове значення у кримінальному провадженні, необхідні спеціальні знання, зокрема для проведення експертизи вилучених речовин, а тому виникла необхідність в їх арешті для забезпечення їх збереження. Незастосування арешту на майно може призвести до його зникнення, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження втрати або настання інших наслідків, і тим самим знищення слідів та доказів кримінального правопорушення.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує у повному обсязі, доповнень не має.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, щодо задоволення клопотання покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації власником майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні, його процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки власника майна обов'язковою немає, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення , у тому числі, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024270000001033 від 24 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307,
ч. 3 ст. 311 КК України, за фактом незаконної діяльності групи осіб, яка займається виготовленням та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території Чернігівської області, до якої також входить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом обшуку від 08 вересня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від
05 вересня 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:
АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі згідно з переліком наведеним слідчим у клопотанні.
Постановою слідчого від 08 вересня 2025 року вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у свої рішення неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речового доказу.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 98, 100, 107, 131, 132, 171-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000001033 від 24 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307,
ч. 3 ст. 311 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- два зіп-пакети з речовиною, які запаковано до спецпакету CRI1262923;
- мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , який запаковано до спецпакету CRI1262921;
- зіп-пакет з речовиною, який запаковано до спецпакету CRI1245681;
- банківські картки з нашаруванням АТ «Універсал Банк» НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які запаковано до спецпакету CRI1245683;
- грошові кошти у сумі 5 920 гртвень, які запаковано до спецпакету CRI1245682, заборонивши будь-кому і в будь-який спосіб відчужувати, розпоряджатися та користуватися цим майном.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1