Справа № 766/59/24
н/п 2/766/5829/25
26 серпня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
секретар судового засідання Арутюнова К.А.,
справа №766/59/24; провадження №2/766/5829/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
позивача прокурора - керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04851120, місцезнаходження: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул.. Миру, буд. 48, фактична адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) Кудрявченка Дениса Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.. Серпова, буд. 3)
до
відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про конфіскацію земельної ділянки
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
У січні 2024 року прокурор - керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки, у якому просив:
припинити громадянину рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6524480400:07:039:3195 площею 5,5125 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади (раніше Василівська сільська рада Новотроїцького району) Генічеського району Херсонської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області; здійснити розподіл судових витрат.
Позов мотивований тим, що на підставі розпорядження голови Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області №286 від 03.05.2007 року громадянину рф ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯГ №502919 від 04.07.2007 року про право власності на спірну земельну ділянку.
01.02.2020 року відповідач передав земельну ділянку у користування ФОП ОСОБА_2 за договором оренди землі строком на 10 років.
В той же час, відповідно до вимог ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у власності іноземців та осіб без громадянства.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, наявні підстави для конфіскації її у власність держави.
23.05.2025 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшли додаткові пояснення у справі за змістом яких представник не заперечував проти задоволення позовних вимог та посилаючись на норми Земельного законодавства України зазначав, що оскільки відповідачем, як іноземцем не вчинено дії щодо відчуження земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у продовж року з моменту їх реєстрації за ним, то в його діях наявне триваюче цивільне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 145 ЗК України у вигляді конфіскації земельної ділянки з подальшим продажем на земельних торгах.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
ІІІ. Виклад позиції третьої особи.
Третя особа у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, своїм правом на подання письмових пояснень та аргументів щодо позову не скористався пояснення на позов до суду не надходили, про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року у справі вжито заходів забезпечення позову. Накладено заборону власнику спірної земельної ділянки розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером №6524480400:07:039:3195 площею 5,5125 га з іншими земельними ділянками.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
11.03.2025 року від начальника відділу Генічеської окружної прокуратури Мананкової Т.О. через канцелярію суду надійшло додаткове обґрунтування порушення інтересів держави та їх представництво прокурором у суді та клопотання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, питання про що прокурор просив вирішити у його відсутності.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті.
14.05.2025 року від представника Генічеської окружної прокуратури Слідзюк В.В. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.
23.05.2025 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшли додаткові пояснення у справі за змістом яких представник не заперечував проти задоволення позовних вимог. Справу просив вирішити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Представники позивачів в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, не заперечили проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач ОСОБА_1 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, третя особа ОСОБА_2 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу при заочному розгляді за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
На підставі розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації №286 від 03.05.2007, ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯГ №502919 від 04.07.2007 на право власності на земельну ділянку розташовану на території Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 12, 152 га.
На підставі вказано державного акту, громадянин росії ОСОБА_1 , який проживає в росії, тюменська область, ямало-нанайський автономний округ, АДРЕСА_1 , набув у власність земельну ділянку площею 12,152 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до плану меж земельної ділянки, у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку з наступним кадастровим номером та площею: №6524480400:07:039:3195 - 5,512 га.
На підставі договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 01.01.2016, ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради, кадастровий номер 6524480400:07:039:3195, площа 5,512 га (п. 1, 2 Договору).
Строк дії договору 10 років з правом пролонгації (п. 8 Договору).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №356431209 від 29.11.2023 встановлено, що 18.02.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Відділу економічного, регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області Демків І.В. індексний номер 51250217 від 21.02.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,5125 га, з кадастровим номером 6524480400:07:039:3195 (номер запису про право власності 35595129).
Також, 18.02.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Відділу економічного, регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області Демків І.В. індексний номер 51250217 від 21.02.2020 зареєстровано договір оренди землі від 01.01.2016, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 35595176).
На підставі постанови ВР України від 17 липня 2020 року №807-IX «Про утворення і ліквідацію районів», в Херсонській області, окрім іншого, утворено Генічеський район (з адміністративним центром у місті Генічеськ) у складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим ліквідовано у т.ч. Новотроїцький район.
ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, документований паспортом рф 74 04 499144 УФМС росії виданий ханимейським СВМ пурівського РВВС ямало-неніцького автономному округу, 21.03.2005, код підрозділу 893-002. Зареєстроване місце проживання: російська федерація, тюменська область, ямало-неніцький автономний округ, пурівський район, сел. ханимей, вул. першопрохідців, буд. 52, кв. 4
V. Оцінка Суду.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Щодо представництва інтересів держави прокурором
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 №4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Отже, законодавством встановлений обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов'язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Встановлено, що листами від 05.12.2023 Генічеська окружна прокуратура зверталася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Новотроїцької селищної військової адміністрації та поінформувала про виявлені порушення вимог закону при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно наданих у відповідь на запити листів, заходи реагування щодо повернення земельної ділянки у власність держави не вживалися, відомостей про звернення до суду з позовами не повідомили, тому суд доходить висновку, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом.
Щодо позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Стаття 13 Конституції України визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Натомість, норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції на час набуття відповідачем у власність земельної ділянки), якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативними.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суд з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.
Зважаючи, що відповідач як іноземець набув на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не відчужив її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, у даній справі наявні підстави для конфіскації земельної ділянки за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування .
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_1 суд враховує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Відповідач у цій справі набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення як громадянин російської федерації у липні 2007 року, протягом року з часу виникнення прав на земельну ділянку та оформлення речових прав на нерухоме майно, зобов'язаний був відчужити вказану земельну ділянку до липня 2008 року, однак цей обов'язок не виконав, продовжував володіти земельною ділянкою та отримувати з неї користь, передавши її в оренду. Тому за встановлених фактичних обставин цієї справи, конфіскація у власність держави належної ОСОБА_1 земельної ділянки є легітимним, та таким, що спрямовано на захист прав та інтересів громадян України, як переважних суб'єктів набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з огляду на що позов в частині вимог конфіскації земельної ділянки, що належить відповідачу підлягає задоволенню.
Оскільки відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України та п. (д) ст. 140 ЗК України конфіскація є підставою припинення права власності на земельну ділянку, суд вважає, що позовні вимоги в частині припинення відповідачу права власності на спірну земельну ділянку є такими, що задоволенню не підлягають.
За викладених обставин позов слід задовольнити частково.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 у справі вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6522180400:07:039:3195 площею 5,5125 га з іншими земельними ділянками.
Частини сьома, восьма статті 158 ЦПК України визначають, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Платіжною інструкцією №2416 від 21.12.2023 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду із позовом сплатив суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Платіжною інструкцією №2413 від 21.12.2023 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову сплатив судовий збір у розмірі 1 342,00 грн., з урахуванням висновків суду про задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 026,00 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури в рахунок відшкодування судових витрат.
Керуючись ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», ст.. ст.. 81, 140, 145 ЗК України, ст.. ст.. 16, 346, 348ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133, 178, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-284, 353-355, 430 ЦПК України, суд,-,
Позовні вимоги прокурора - керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04851120, місцезнаходження: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул.. Миру, буд. 48, фактична адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6) Кудрявченка Дениса Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.. Серпова, буд. 3) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживанняостаннє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити частково.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.. Серпова, буд. 3) земельну ділянку, кадастровий номер 6524480400:07:039:3195 площею 5,5125 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новотроїцької селищної територіальної громади (раніше Василівська сільська рада Новотроїцького району) Генічеського району Херсонської області, належну громадянину рф ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання останнє відоме зазначене позивачем: російська федерація, тюменська область, ямало-неніцький автономний округ, пурівський район, сел. ханимей, вул. першопрохідців, буд. 52, кв. 4).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 04851120, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) в рахунок відшкодування судового збору 4 026,00 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Генічеська окружна прокуратура Херсонської області: місцезнаходження: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул.. Миру, буд. 48, фактична адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області: код ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул.. Серпова, буд. 3,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 26.08.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах