Справа №766/16622/18
н/п 1-кп/766/1263/25
про закриття кримінального провадження
10.09.2025 м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
під час розгляду в режимі відеоконференції кримінальних проваджень, відомості про які внесено до ЄРДР за №12018230020000782, №12018230020001923, №12018230040000915, №12018230020001493, які об'єднанні в одне провадження, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України -
встановив:
1. Суть питання, що вирішується ухвалою.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.03.2018 за №12018230020000782, оскільки 18.07.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Відповідно до вказаного Закону, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, має місце, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення має максимальну межу два неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що станом на 2018 рік становить 1762 грн. та враховуючи, що сума майна, яким обвинувачений заволодів у кримінальному провадженні становить менше, ніж два неоподатковувані мінімуми доходів громадян, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність діяння.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Обвинувачений підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
3. Встановлені судом обставини.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.03.2018 за №12018230020000782, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим 08.11.2012 Суворовським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком 3 роки, звільнений в 31.10.2014 по відбуттю строку покарання, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, і маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, знову скоїв умисний корисливий злочин.
Так, 25.03.2018 в денну пору доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності іншої особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю нагляду потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм майном, витягнувши з-під шафи належний останній сенсорний мобільний телефон марки «Samsung GELAXY J1» модель: SM-J100HZKDSEK чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта Херсонського науково-дослідного криміналістичного центру МВС України № 1331-МТ від 25.04.2018, складає 766 грн. 66 коп., заволодів ним, після чого покинув місце скоєння злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 766 грн. 66. коп.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
4. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що суспільно-небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_5 , яке мало місце 25.03.2018, підпадає під ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості майна, яким обвинувачений заволодів шляхом крадіжки та з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2018 році становив 1762 гривень (881 x 2 = 1762).
Оскільки згідно обвинувального акту вартість майна, яким ОСОБА_5 заволодів 25.03.2018 шляхом крадіжки становить 258,01 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2018 році (1762 гривень), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд вважає, що вказані дії ОСОБА_5 не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).
Крім того, згідно п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи з підстави, визначеної у пункті 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить ухвалу про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження, відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_5 кримінального правопорушення, що мало місце 25.03.2018, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 КК України на час вчинення інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого статтею, а також формування правового висновку щодо його застосування.
З огляду на наведене вище клопотання захисника про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.03.2018 за №12018230020000782 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 №345/3522/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 справа №0306/7567/12; постанова Верховного Суду від 22.08.2024 справа №567/507/23).
Вирішуючи питання щодо закриття кримінального провадження, вирішенню підлягають і такі питання.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирішення цивільного позову у разі закриття провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (ч. 1 ст. 118 КПК України). Процесуальні витрати виникають і пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 118, 122 КПК України витрати на проведення судових експертиз у розмірі 1211,58 грн. віднести на рахунок держави.
За відсутності у справі відомостей щодо наявності речових доказів це питання судом не вирішуються.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 124, 284, 372-376, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 28.03.2018 за №12018230020000782 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 1211,58 грн. віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяОСОБА_1