Копія
10 вересня 2025 року Справа № 608/1241/25
Номер провадження2-а/608/119/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві посилався на те, що 28 травня 2025 року виявив, що його карткові рахунки заблоковано. У подальшому з'ясував, що існує відкрите виконавче провадження на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 536 від 28.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої накладено штраф у розмірі 17000 грн., який збільшився у зв'язку з несплатою у 15-ти денний строк до 34000 грн. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 28 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 536 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, згідно якої 04.12.2024 року громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку (Національний оператор поштового зв'язку «УКРПОШТА») була направлена повістка про його виклик на 14:00 год. 17.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 для уточнення даних, яка була надіслана на задекларовану/зареєстровану адресу проживання громадянина ОСОБА_1 шляхом відправки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до «довідки про причини повернення/досилання» Національного оператора поштового зв'язку «УКРПОШТА» поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням причини повернення/досилання - «адресат відсутній за вказаною адресою» та датою відбитки календарного штемпеля - 20.12.2024. «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49, та порушив вимоги абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Оскільки в діях громадянина (громадянки) ОСОБА_1 присутні достатні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, з врахуванням положень статті 258 КУпАП, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 із вказаною постановою не погоджується, просить її скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки відповідачем належним чином не було поінформовано його про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим порушив право позивача на всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи. Тобто посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 не було вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, суб'єктом владних повноважень не виконано належним чином обов'язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених ст. 268 КУпАП. Крім того, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Тому саме відповідач у справі, а не позивач, зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Також згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких грунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Крім того, в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено конкретну мету з якою викликався позивач, а лише зазначено «для уточнення даних», а саме яких даних не вказано. В матеріалах справи відсутні докази того, що працівником об'єкта поштового зв'язку було проінформовано ОСОБА_1 про отримання ним рекомендованого повідомлення з позначкою «Повістка ТЦК», шляхом вкладення до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Отже, позивача не було належним чином повідомлено про наявність повістки, оскільки останній не отримував жодних смс- чи письмових сповіщень від пошти про надходження на адресу його місця реєстрації/проживання відправлень від ТЦК та СП. Таким чином, виходячи із вищевикладеного, можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 17.12.2024. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Представник позивача Ковальчук О. В. подала додаткові пояснення, в яких вказала, що органом притягнення (РТЦК) було порушено процедуру оповіщення військовозобов'язаного про виклик. Повістка, відправлена поштою, не була вручена позивачу з причин, незалежних від нього - поштове відділення повернуло її відправнику через відсутність адресата. Жодних доказів того, що позивач був поінформований про необхідність з'явитися до ТЦК, немає. Таким чином, позивач не мав можливості виконати вимогу повістки, оскільки не знав про неї. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560), при надсиланні повістки поштою датою належного оповіщення вважається, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою, повідомленою нею ТЦК. Тобто формально РТЦК може вважати, що позивача повідомлено належним чином у день, коли пошта відмітила його відсутність. Однак, у даному випадку таке «повідомлення» є суто формальним і не забезпечило реального інформування адресата про виклик.
Як вбачається з постанови № 536 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП повістка про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 для уточнення даних була направлена на 14:00 год. 17.12.2024, яка була надіслана на задекларовану/зареєстровану адресу проживання громадянина ОСОБА_1 шляхом відправки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, відповідно до «Довідки про причини повернення/досилання» Національного оператора поштового зв'язку «УКРПОШТА» поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням причини повернення/досилання - «адресат відсутній за вказаною адресою» та датою відбитки календарного штемпеля - 20.12.2024.
У цій справі позивач не отримав повістку фактично, не був завчасно сповіщений іншим способом (телефоном, через органи місцевого самоврядування тощо) і не мав жодного умислу ухилятися від явки. Неявка може бути визнана правопорушенням лише за умов доведеного факту належного повідомлення особи про виклик. Позивач же не виконав вимогу з'явитися до ТЦК з поважної причини - через відсутність інформації про таку вимогу. Таким чином, в діях позивача бракує складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутня його вина (умисел чи необережність) у неявці. Отже, постанова РТЦК № 536 винесена при відсутності належного повідомлення позивача як про сам виклик, так і про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Це порушує принципи належної процедури та право позивача на захист. Тому представник позивача просить постанову по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №536 від 28 лютого 2025 року скасувати; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Представник позивача Ковальчук О. В. в судове засідання не з'явилася, у додаткових поясненнях просила справу розглядати без її участі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 28 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 536, згідно якої вбачається, що 04.12.2024 року громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» засобами поштового зв'язку (Національний оператор поштового зв'язку «УКРПОШТА») була направлена повістка про його виклик на 14:00 год. 17.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 для уточнення даних, яка була надіслана на задекларовану/зареєстровану адресу проживання громадянина ОСОБА_1 шляхом відправки рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до «довідки про причини повернення/досилання» Національного оператора поштового зв'язку «УКРПОШТА» поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням причини повернення/досилання - «адресат відсутній за вказаною адресою» та датою відбитки календарного штемпеля - 20.12.2024. «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49, та порушив вимоги абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Оскільки в діях громадянина (громадянки) ОСОБА_1 присутні достатні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, з врахуванням положень статті 258 КУпАП, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф в сумі 17 000 гривень.
Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, додатком № 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 було направлено повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17 грудня 2024 року. Позивачем заперечується факт отримання ним повістки про необхідність явки до ТЦК на 14:00 год. 17 грудня 2024 року.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою перевірки доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд викликав в судове засідання представника відповідача, проте останній в суд не з'явився, відзиву на позовну заяву та доказів винуватості особи не подав.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, від 28 лютого 2025 року № 536 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 210, 242-246, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 536 від 28 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати покласти на сторони в розмірах, що вони фактично понесли.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом:
Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2025 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1241/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано "____" ______________ 2025 року.
Секретар: