09.09.2025 Справа №607/11228/23 Провадження №6/607/170/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак І.Є., представника стягувача (позивача) - Багрія Ю.М., представника боржника (відповідача) - Гулкевич С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 , яка подана через представника - ОСОБА_2 про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін» про стягнення шкоди.
ОСОБА_1 через свого представника звернувся в суд із заявою, в якій просив змінити порядок і спосіб стягнення з боржників - виконавчого комітету Тернопільської міської радим і Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в рівних частках по 83147,54 грн з кожного та 5442,82 грн судового збору - по 2721,41 з кожного шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради, як розпорядника коштів Тернопільської міської територіальної громади та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін».
Заява мотивована тим, що в провадженні Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №74919772 щодо виконання виконавчого листа щодо стягнення з виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 грошових коштів. Під час здійснення виконавчого провадження з'ясовано, що у виконавчого комітету відсутні рахунки в банківських установах та майно. У зв'язку із цим виконання рішення суду є неможливим. Разом із тим виконавчий комітет Тернопільської міської ради є підзвітним і підконтрольним Тернопільській міській раді. Також, Тернопільською міською радою затверджена програма виконання рішень суду про стягнення коштів на 2024-2025 роки - забезпечення належного виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі виконання рішень суду про стягнення коштів із бюджету громади, боржниками по яких є тернопільська міська рада та її виконавчі органи.
В судовому засідання представник стягувача (позивача) заяву підтримав.
В судовому засіданні представник Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради проти задоволення заяви заперечила з тих підстав, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради є окремою юридичною особою.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2024 у справі №607/11228/23, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29.01.2024 суд постановив:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін» та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_3 (166295.09 грн відшкодування матеріальної шкоди, в рівних частках, - по 83147.54 грн з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін» та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5442.82 грн - по 2721.41 грн з кожного.
Стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Пінгвін» понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1587.00 грн»
В порядку виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 08.02.2024 видано виконавчий лист № 607/11228/23.
З метою примусового виконання виконавчого листа, стягувач ОСОБА_1 21.02.2024 звернувся із заявою до Управління Державної казначейської служби у м. Тернополі Тернопільської області, з метою примусового виконання зазначеного судового рішення, а саме щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судового збору із боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань зазначеної установи.
Листом за №4-06-06/180 від 21.02.2024 стягувачу ОСОБА_1 повернуто поданий ним виконавчий лист без виконання. Зокрема, орган ДКС зазначив, що в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області виконавчий комітет Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 04058344) не обслуговується, а тому відповідно у нього відсутні будь-які рахунки. Як наслідок, неможливо провести процедуру безспірного списання коштів за виконавчим документом, що є підставою для його повернення згідно із п.п. 3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 03.08.2011 №845 та внесено відповідний запис органом казначейства до виконавчого листа.
З метою примусового виконання означеного судового рішення, позивач 03.05.2024 звернувся із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання зазначеного виконавчого листа у частині стягнення із боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради зазначених сум матеріальної шкоди та судового збору.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74919772, боржник - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Як видно із відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.02.2025 на запит державного виконавця, виконавчий комітет не має майна та відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби.
Заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішення суду врегульовано як у відповідній главі ЦПК України, так і у Законі України "Про виконавче провадження".
Так згідно із частинами першою та третьою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа №6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа №6-2427цс15).
При зміні способу виконання рішення суду фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим. Під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з'ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення. При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.
За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з частиною першою та другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету (стаття 77 вказаного Закону).
Фінансування видатків з місцевого бюджету віднесено до повноважень виконавчих органів міських рад в галузі бюджету фінансів і цін (стаття 28 вказаного Закону).
Згідно з частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Вимогами пункту 3 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 визначено порядок та механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Боржниками у розумінні Порядку № 845 є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Частиною першою статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного чи місцевого бюджету.
Регламентом виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого 18 листопада 2015 року встановлено, що виконавчий комітет є юридичною особою, проте не передбачено наявність рахунків в органах Державної казначейської служби України та установах банків.
Враховуючи положення статті 22 Бюджетного Кодексу, Закону України «Про місцеве самоврядування» міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов'язаними органами, незважаючи навіть на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов'язки, компетенцію та повноваження, передбачені Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому відповідають за зобов'язаннями один одного.
Такий висновок підтверджується тим, що судовий збір за апеляційну скаргу подану виконавчим комітетом Тернопільської міської ради у цій справі оплачувала саме Тернопільська міська рада (т. 2 а.с. 110).
Крім того, міська рада також є відповідачем у цій справі, як і виконавчий комітет, та їх інтереси представляє один і той же представник.
Суд враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейським судом з прав людини неодноразово розкривалось поняття принципу res judicata поваги до чинного рішення суду. Зокрема у справах «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine), заява No 24465/04, рішення від 19 лютого 2009 року, «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява No 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Ситуація за якої неможливо виконати остаточне рішення суду з процесуальних міркувань, котрі не впливають на його суть, містить ознаки зневаги до такого акту правосуддя, нівелює його та підриває довіру суспільства до судової гілки влади, як до інституту держави.
ЄСПЛ чітко встановив, що невиконання остаточного рішення суду про стягнення із держави є порушення Конвенції (ст. 6 §1 та ст. 1 Протоколу №1). Для України це питання залишається актуальним, і воно віднесене до системних проблем, що констатовано у пілотних рішеннях Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, рішення від 15.10.2009) та «Бурмич та інші проти України» (Burmych and Others v. Ukraine, № 46852/13 та інші, рішення від 12.10.2017, Велика палата).
Враховуючи те, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради і не має самостійного фінансування та майна, а отже є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тому суд доходить висновку, що слід змінити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського апеляційного суду в частині стягнення з боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради грошових коштів за виконавчим провадженням, шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305).
Зміна способу стягнення з виконавчого комітету Тернопільської міської ради шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради не є зміною рішення суду по суті чи заміною боржника у виконавчому провадженні.
На підставі наведеного та керуючись статтями 258, 353, 354, 430, 435 ЦПК України, статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Заяву задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2024 у справі №607/11228/23 в частині стягнення 83147.54 грн матеріальної шкоди, 2721.41 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в частині стягнення з боржника - виконавчого комітету Тернопільської міської ради, шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2025.
Головуючий суддя В. М. Позняк