21.08.2025
Справа №607/5245/25
(заочне рішення)
21 серпня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
- сторони в судове засідання не з'явились
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №4898300 від 05 грудня 2022 року в розмірі 28 440 грн, з яких: 9000 - заборгованість за тілом кредиту та 19 440 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено договір позики №4898300.
Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Маніфою» надало відповідачу кредит у сумі 9000 грн, строком до 15 лютого 2023 року, зі сплатою процентів відповідно до умов договору.
11 травня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №11-05/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором № 4898300.
23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір факторингу №23-05/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитним договором № 4898300.
Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором за №4898300, яка складає 28 440 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 440 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У позові представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики за №4898300 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» надало відповідачу кредит на суму 9000 грн, строком на 72 днів до 15 січня 2023 року (п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору). Вказаний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором w31612.
Згідно умов п. 2.1 Договору за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Сума кредиту становить 9000 грн. Кредит надається строком на 72 днів до 15 січня 2023 року (п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору).
Дата надання позики - 05 грудня 2022 року. Дата повернення позики - 15 січня 2023 року (п. п. 2.3.5, 2.3.6 Договору).
Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики:
Акційна процентна ставка - 2.2% на день, застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п . 3.1.1 цього Договору.
Базова процента ставка - 2.20000% на день, застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п . 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору.
Основна процента ставка - 3% в день, яка застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду (п. 2.4 Договору).
Позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 (п. 2.5 Договору).
05 грудня 2022 року сторонами підписано паспорт позики, яким передбачено розмір надання кредиту, строк надання, проценту ставку та інші умови, які зазначені в договорі позики.
Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_241106152055 від 06 листопада 2024 року, на картку № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти в розмірі 9000 грн 05 грудня 2022 року.
27 грудня 2022 року між ТОВ «Маніфою» і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до договору позики № 4898300 від 05 грудня 2022 (додаток №2), згідно якої сторони продовжили строк позики до 17 березня 2023 року, вказану угоду відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором q27581.
Як убачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит станом на 11 травня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором №4898300 від 05 грудня 2022 року становить 28 440 грн, в тому числі: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 19 440 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих в межах строку нарахування процентів.
Встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором та коштів кредиту у встановлений строк не повернув.
11 травня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11-05/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, до боржників зазначених у Реєстрі боржників.
Перехід права вимоги до боржників відбувався в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі Реєстру боржників. ( п.1.2. Договору)
11 травня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Акт прийому - передачі Реєстру боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4898300 від 05 грудня 2022 року в розмірі 28 440 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 19 440 грн - заборгованості за відсотками.
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №23/05/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» за оплату належні йому права вимоги, до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Перехід права вимоги до боржників відбувався в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі Реєстру заборгованостей. (п. 5.2 Договору)
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг партнерс» підписано Акт прийому - передачі реєстру заборгованостей.
Відповідно до реєстру заборгованостей №3 до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №4898300 від 05 грудня 2022 року на суму 28 440 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4898300 від 05 грудня 2022 року за період з 11 травня 2023 по 15 лютого 2025, наданого ТОВ «Факторинг партнерс», загальна заборгованості ОСОБА_1 складає 28 440 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 9000,00 грн; заборгованість за відсотками 19 440 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 05 грудня 2022 року підписано договір позики за №4898300, шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором w31612.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір позики за №4898300 від 05 грудня 2022 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи встановлено, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики за №4898300, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9000 грн на строк до 15 лютого 2025 року, шляхом перерахування кредитних коштів на його банківську картку. Згодом між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору позики №4898300 від 05 грудня 2022 року та продовжено строк повернення позики до 17 березня 2023 року.
Відповідач належним чином не виконав умов договору позики за №4898300 від 05 грудня 2022 року, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.
Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит станом на 11 травня 2023 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 28 440 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 440 грн - заборгованість за відсотками.
Від ТОВ «Моніфою» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 згідно кредитного договору за №4898300 від 05 грудня 2022 року, на підставі договору факторингу № 1/15 від 11 травня 2023 року та реєстру боржників до вказаного договору.
В подальшому, від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до позивача ТОВ «ФК «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №4898300 від 05 грудня 2022 року, на підставі договору факторингу за №23/05/24 від 23 травня 2024 року та реєстру боржників від 23 травня 2024 до вказаного договору.
Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.
Таким чином, позивач на праві кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту та процентів за його користування від позичальника за договором про надання кредиту №4898300 від 05 грудня 2022 року.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованості за договором про надання кредиту за №4898300 від 05 грудня 2022 року в розмірі 28 440 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 440 грн - заборгованість за відсотками, оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення суми кредитних коштів, відсотків та комісії. Вказана сума відповідачем не спростована.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 9000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання правової допомоги за №02-07/2024 від 22 липня 2024 року, укладений між адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс»;
- заявку на надання юридичної допомоги № 62 від 01 січня 2025 року;
-витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» та позивачем підтверджується вищенаведеними документами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 9000 грн під час розгляду у суді даної справи.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором за №4898300 від 05 грудня 2022 року у розмірі 28 440 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок) грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 440 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 2422 грн 40 коп в рахунок сплаченого судового збору та 9000 грн витрат на правову допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Гедройца Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 21 серпня 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька