Дата документу 08.09.2025Справа № 554/12992/25
Провадження № 1-кс/554/10858/2025
08 вересня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах скаржника ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві в порядку ст. 303 КПК України,
встановив:
03.09.2025 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла скарга представника ОСОБА_3 в інтересах скаржника ОСОБА_4 про зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 367, ст. 372 КК України.
Скаргу обґрунтовано наступним. 21.08.2025 року ОСОБА_4 звернувся до ТУ ДБР у м. Полтаві із заявою про вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 367, ст. 372 КК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак відомості до ЄРДР не внесено, чим порушено порядок встановлений нормою ст. 214 КПК України.
У судове засідання представник скаржника не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду скарги. Надала клопотання про розгляд скарги у її відсутність.
Слідчий, прокурор до суду не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що узгоджується з положеннями ст. 107 КПК України.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 21.08.2025 року ОСОБА_4 звернувся до ТУ ДБР у м. Полтаві із заявою про вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 367, ст. 372 КК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Представник скаржника вказує, що відомості за вказаною заявою не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається зі змісту заяви, заявник зазначає, що на розгляді у Новобаварському районному суді міста Харкова (раніше Жовтневий районний суд міста Харкова) перебуває кримінальне провадження № 220222200000002551 від 29.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 111 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України. Підтримання державного обвинувачення в суді у вказаному кримінальному провадженні здійснює прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 зазначає, що вказаним прокурором Харківської обласної прокуратури по відношенню до нього були вчинені діяння, які свідчать про наявність складу кримінальних правопорушень.
З цього приводу ОСОБА_4 зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
При цьому, під час вивчення матеріалів кримінального провадження в порядку ч. 2 ст. 317 КПК України, яке відбувалось у безпосередній участі прокурора ОСОБА_5 , було виявлено численні грубі порушення діючого законодавства, які були допущені органом досудового розслідування у ході проведення досудового розслідування, а саме: фальсифікація повідомлення про кримінальне правопорушення ( в порядку ст. 214 КПК України), яка стала підставою для порушення кримінального провадження відносно нього за ознаками ч. 3 ст. 114-2 КК України; внесення до ЄРДР № 220222200000002551 від 29.07.2022 року відомостей, які не відповідають дійсності, відносно ТОВ «ФК«Ліберті фінанс»» та подальша фальсифікація свідчень вигаданого свідка на підставі яких було проведено обшуки у приміщеннях, які дана компанія використовує у своїй діяльності та незаконного вилучення грошових коштів, які до теперішнього часу не повернуто законним власникам. Хоча ніякого відношення до обставин даного кримінального правопорушення не мають; фальсифікація показів свідка на підставі яких ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.08.2022 року; штучне створення умов після сплати визначеної суми для невиконання даної ухвали і запобіганню його звільнення з-під варти із ДУ «Харківський слідчий ізолятор»; зміна правової кваліфікації інкримінованих йому діянь з ч. 3 ст. 114-2 КК України, без будь-яких законних підстав, на ч. 2 ст. 111 КК України з метою в подальшому змінити йому обраний 01.08.2022 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2022 року); фальсифікація результатів проведення слідчих дій з метою отримання «доказів» його причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; фальсифікація «доказів» його причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України; застосування по відношенню до нього психологічного тиску та погроз з метою примусити останнього надати свідчення необхідні органу досудового розслідування відносно ОСОБА_6 та схилити його до самовикриття у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (за даним фактом ТУ ДБР у м. Полтаві порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 365 КК України, ЄРДР № 62023170020000151 від 27.01.2023 року); невідповідність показань свідків, допитаних у судовому засіданні, відеоматеріалам, долученим до матеріалів кримінального провадження; порушення права ОСОБА_4 на захист під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, передбаченого ст. 250 КПК України, так і під час самого досудового розслідування.
На всі ці та інші порушення діючого законодавства зверталась увага прокурора ОСОБА_5 .
Крім того, під час даного ознайомлення, ОСОБА_4 неодноразово звертався особисто до прокурора ОСОБА_5 для перевірки у порядку п. 6 ст. 42 КПК України, обгрунтованості його затримання, яке відбулося 29.07.2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, у зв'язку з тим, що з моменту події інкримінованого йому злочину до моменту його затримання минуло дві доби та під час проведення його особистого обшуку, ні серед вилучених речей, ні на його одягу, ні на його тілі не було нічого щоб вказувало на будь-яку його причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.
Згідно з ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Але дані звернення були проігноровані прокурором ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК України, підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Крім того, ст. 2 КПК України вказує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Не зважаючи на це, прокурор ОСОБА_5 продовжує у судовому розгляді підтримувати нічим не обгрунтоване, на думку ОСОБА_4 , обвинувачення щодо нього. Постійно ініціює і подає до суду клопотання про продовження строку тримання його під вартою, у той же час подання таких клопотань є безпідставним, необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам. Подання таких клопотань прокурором має на меті лише продовження незаконного утримання його під вартою та здійснення психологічного тиску на нього, оскільки обвинувачення є необгрунтованим, триває судовий розгляд під час якого вже дослідженні докази, які повністю спростовують обставини викладені в обвинувальному акті і відповідно пред'явлене йому прокурором обвинувачення, а ті ризики, які наводяться у цих клопотаннях носять абстрактний, не конкретний характер, не підтверджені жодними доказами та об'єктивно відсутні на даному етапі кримінального провадження.
Крім того вказав, що 10.01.2025 року прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні ДУ «Харківський слідчий ізолятор», надав ОСОБА_4 текст угоди про визнання винуватості від «» грудня 2024 року (без дати), згідно якого, нібито 11.12.2024 року відбулася зміна обвинувачення, за яким він у кримінальному провадженні № 220222200000002551 від 29.07.2022 року вже обвинувачується не у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 436-2 КК України, а у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396 та ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Також за текстом даної угоди, за дані кримінальні правопорушення, до яких, на думку ОСОБА_4 , він не має ніякого відношення, має погодитись на покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому, прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 , застосовував психологічний тиск та погрожував у разі не підписання ОСОБА_4 угоди, залишити кваліфікацію обвинувачення за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, незмінною.
Вважає, що прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 умисно та цілеспрямовано вчиняє діяння, які спрямовані на перешкоджання ефективному, повному та об'єктивному здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження та перевищує свої службові повноваження, тобто умисно вчиняє дії, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, з метою притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення до яких, на думку останнього, він ніякого відношення не має.
Також у діяннях прокурора вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_4 , які виразились у самоусуненні прокурора у наданні належної правової оцінки грубим порушенням діючого законодавства, які були допущені органом досудового розслідування під час проведення досудового слідства та самоусунення від перевірки обгрунтованості затримання останнього у порядку п. 6 ст. 42 КПК України.
На підставі викладеного ОСОБА_4 прохав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 367, ст. 372 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
Отже, оскаржена ОСОБА_4 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Так, на переконання слідчого судді, заява ОСОБА_4 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Як уже зазначив слідчий суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Так, посилання скаржника є лише його незгодою з діяльністю особи, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, заява ОСОБА_4 не містить таких фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочини, які містять достатні відомості про реальність конкретної події злочину із зазначенням конкретного часу, місця, способу, інші обставини вчинення злочину в розумінні ст. 11 КК України, відповідно до якої злочином є передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про прокуратуру», здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Між тим, з питань можливих порушень при здійсненні своєї професійної діяльності як прокурора, на чому наголошується у скарзі, то такі вимоги становлять самостійний предмет оскарження в порядку дисциплінарного провадження з питань можливої протиправності дій прокурора у зв'язку з обставинами, наведеними заявником, за наявності для цього підстав дисциплінарної відповідальності прокурора.
Зазначене вказує на те, що на теперішній час в достатній мірі не вичерпані правові можливості процесуального контролю та захисту заявником своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події злочину відповідно до ст. 11 КК України, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що слідчим ДБР вчинено бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, в задоволенні якої необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 26, 214, 303 - 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_7