83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.03.07 р. Справа № 16/5
Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підпрємства “ Шахтоуправління “ Південноданбаське № 1 “ м.Вугледар
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ Еко-Інвест» м.Шахтарськ
Про стягнення 10 879 грн. 55 коп
За участю:
Представників сторін :
від позивача: Філіпских С.І. . по дор.
від відпозивача : Спиридонов А.М. по дор.
Ухвалою господарського суду Донецької області 04.01.2007р. порушено провадження по справі за позовом Державного підпрємства “ Шахтоуправління “ Південноданбаське № 1 “ м.Вугледар до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Еко-Інвест» м.Шахтарськ про стягнення 10 879 грн. 55 коп. , з яких : 7 425 грн. - сума боргу , 2 786 грн. 60 коп. - індекс інфляції , 667 грн. 95 коп. - 3 % річних .
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні надано клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4. ст. 22 ГПК України - позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову , збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках , передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву б/н від 15.03.2007р. , якою змінює предмет позову та просить стягнути на його користь 7 425 грн. - збитків від недопоставки товару , а не боргу , та , також штрафні санкції : 2 786 грн. 60 коп. - індекс інфляції , 667 грн. 95 коп. - 3 % річних .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається те , що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання , а саме не поставив згідно договіру поставки № 18/03-1 м від 18.03.2003р товар , в наслідок чого ним були понесені збитки.
Представник відповідача проти наявності збитків не заперечує , але стверджує , що строк позовної давності по стягненню вже минув , на підставі чого просить в задоволенні позову відмовити ; також, заперечує проти нарахування штрафних санкцій , оскільки предметом договору є не грошове зобов'язання , а матеріальне , на підставі чого штрафні санкції по ст. 625 ГПК України не повинні підлягати задоволенню ( відзив № 015 від 23.01.2007р) .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
18.03.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 18/03-1 м .
Данний договір за своєю правовою природою є договіром купівлі-продажу .
Згідно зазначеного договору ( п.1.1. ) поставщик ( відповідач) зобов'язаний передати у власність покупцю ( позивачу) товар ( металлопродукцію ) в кількості за ціною , що вказана в додатку № 1 до договору - специфікаціях .
Згідно ст. 171 ЦК України , взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватись одночасно , якщо в закону , договору або змісту зобов'язання не впливає інше .
Укладений між сторонами договір передбачає певний порядок виконання взаємних зобов'язань , а саме : позивач зобов'язаний здійснити предоплату в розмірі 100 % на протязі 3 -х банківських днів з дати виставлення рахунку ; а відповідач , за змістом договору ( п. 3.1, п.3.2. ) поставляє товар на вимогах поставки ЕХW» Інкотермс 2000» в об'ємі та асортіменті , та в строки оговорені в додатках до договору . В додатках до договору строки поставки не були узгоджені .
В виконання вимог договору позивач здійснив передплату в розмері 211 761 грн. на підставі платіжних доручень : №№ 2285, 2286 , 2469, 2728, 2729, 3162, 3163 , 3723, 3724, 4002, 4003, 4338, 4599.
В порушення вимог договору відповідач здійснив частково поставку товару на підставі видаткових наладних в період з 03.04.2003р. по 31.07.2003р. на суму 204 336 грн.
Таким чином , відповідачем було не допоставлено товару на суму 7 425 грн. 00 коп.
Позивачем з приводу не поставки товару на адресу відповідача була направлена претензія № 3706 від 20.12.2005р. з вимогою повернути суми передплати, яка зі сторони останнього була залишена без відповіді та задоволення.
За загальним правилом , одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається ( ст. 162 ЦК УРСР) . Між тим , за змістом ч.2 ст. 213 ЦК УРСР , якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора , він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків .
Таким чином , позивач просить стягути з відповідача ( поставщика) суму непоставленої , але оплаченої продукції в розмірі 7 425 грн. 00 коп.
Представник відповідача проти наявності не допоставленої продукції на суму 7 425 грн. 00 коп. не заперечує , але стверджує , що строк позовної давності по стягненню вже минув , на підставі чого просить в задоволенні позову відмовити .
Позовна давність - це встановлений законом, зокрема ст.256 ЦК України , строк для захисту порушеного права. Загальний строк для захисту за позовом особи, право якого порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Право на позов виникає зі дня, коли особа взнала або повинна була взнати про порушення свого права. Для того, щоб визначити початок витікання строку позовної давності, необхідно встановити не тільки факт порушення суб'єктивного права, але й те, що про таке порушення взнало або повинно було взнати особа, право якого порушено.
Дослідивши матеріали справи суд з'ясував що зі сторони позивача не був порушений строк позовної давності щодо подання матеріалів до суду по зобов'язанням - договору № 18/03-1 м від 18.03.2003р. , оскільки строк виконання зобов'язаня - поставки товару не був передбачений договором , то він був визначений на підставі ст. 530 ЦК України - вимога № 3706 від 20.12.2005р. То б то початок витікання строку позовної давності наступає з моменту виникнення порушення права - пред'явлення вимоги про повернення передплати з урахуванням пробігу пошти та терміну відповіді ( 7 днів ) , та закінчується 20.12.2008р.
З огляду на заначене суд встановив , що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності .
Відповідач не представив суду доказів перерахування суми передплати на розрахунковий рахунок відповідача , на підставі чого суд робить висновок , що сума передплати є не поверненою до теперішнього часу , розмір збитків понесених позивачем з данного приводу складає 7 425 грн. 00 коп.
Згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача : 2 786 грн. 60 коп. - індекс інфляції , 667 грн. 95 коп. - 3 % річних , які не підлягають задоволенню з наведених підстав .
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку предметом спору є не грошове зобов'язання , а матеріальне зобов'язання - поставка продукції .
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач суму збитків не оспорив .
Позовні вимоги обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України Господарський суд судові витрати покладає на відповідача по справі пропорційно розміру задоволених вимог .
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526, 530 , 625 ЦК України, керуючись ст.49, 82-85 ГПК України,-
Позовні вимоги за позовом Державного підпрємства “ Шахтоуправління “ Південноданбаське № 1 “ м.Вугледар до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Еко-Інвест» м.Шахтарськ про стягнення 10 879 грн. 55 коп. , з яких : 7 425 грн. - сума боргу , 2 786 грн. 60 коп. - індекс інфляції , 667 грн. 95 коп. - 3 % річних задовольнити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ Еко-Інвест» м.Шахтарськна користь Державного підпрємства “ Шахтоуправління “ Південноданбаське № 1 “ м.Вугледар - 7 425 грн. 00 коп. - збитків , 74 грн. 25 коп. - витрати по сплаті держмита, 118 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити .
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Суддя Манжур В.В.