Справа № 471/580/25
Провадження № 1-кс/476/3/2025
09.09.2025 року слідчий суддя Єланецького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Єланець скаргу ОСОБА_3 на постанову начальника СД відділення поліції №1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження
06.06.2025 року на розгляд до слідчого судді Єланецького районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову начальника СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 25.04.2025 року про закриття кримінального провадження № 12024153170000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що нею 20.06.2024 року на лінію 102 повідомлено про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5 в приміщенні Братської селищної ради, по вул. Миру 131 в смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області.
21.06.2024 року за її заявою внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке в подальшому було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 125 КК України.
Проте, 28.04.2025 року вона отримала постанову начальника СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження.
Згідно вказаної постанови в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки вона діяла в межах необхідної оборони від поведінки потерпілої, яка вдарила її, тим самим спричинивши тілесні ушкодження.
З постановою начальника СД не згодна та вважає її протиправною, оскільки вона суперечить наявним матеріалам справи, зокрема висновку судово-медичної експертизи та поясненням свідків.
Орган дізнання не зважаючи на недоліки в кримінальній справі не визначив необхідним проведення додаткових слідчих дій, у тому числі щодо додаткового допиту свідків чи проведення слідчих експериментів з встановленим колом осіб, що і вказує на неповноту та однобічність досудового розслідування.
На підставі викладеного просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 25.04.2025 року.
09.06.2025 року ухвалою слідчого судді Єланецького районного суду Миколаївської області відкрито провадження за скаргою та витребувано від відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області матеріали кримінального провадження № 12024153170000077.
ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримала, суду пояснила, що 20.06.2024 року вона прийшла до колишньої невістки ОСОБА_5 за місцем роботи, в Братську селищну раду, з метою з'ясувати, чому нарівні з іншими громадянами їй не видали гуманітарну допомогою. Знаходячись в приміщенні кабінету № 209 вона звернулася до ОСОБА_5 з даного приводу, на що та почала себе грубо поводити та піднявшись із-за столу підійшла до неї та скопивши обома руками за одяг намагалася виштовхнути її з кабінету. В свою чергу вона намагалася завадити діям ОСОБА_5 , однак остання завдала їй декілька ударів кулаком в область голови та грудей, подряпала обличчя. В приміщенні кабінету знаходились й інші особи, які бачили дану подію. Свідок ОСОБА_6 почала їх розбороняти, після чого вона змогла вийти в коридор та за порадою інших працівників звернулася на лінію 102. Від протиправних дій ОСОБА_5 вона отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці правого ока, двох саден на обличчі, синця в області правої молочної залози, синця на правому плечі та струс головного мозку. Жодних ударів ОСОБА_5 , як зазначено в постанові начальника СД, та поясненнях свідків вона не наносила. Обставини події бачили свідки, що знаходились на той час в кабінеті разом з ОСОБА_5 , однак через службове підпорядкування останній вони відмовилися від проведення слідчих експериментів. Крім того, мати начальника СД ОСОБА_4 , працює разом з ОСОБА_5 , що може бути підставою в її зацікавленості закрити дане кримінальне провадження.
Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_7 , суду пояснила, що матеріали кримінального провадження № 12024153170000077 мають розбіжності в поясненнях свідків, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині завдання тілесних ушкоджень потерпілій. ОСОБА_5 пояснила, що вона виставила вперед руку, а тому у ОСОБА_3 і виникли тілесні ушкодження. Проте, згідно висновку експерта тілесні ушкодження у потерпілої виникли внаслідок ударів руками і ногами. Разом з тим, ОСОБА_5 має лише незначне тілесне ушкодження в районі лопатки. ОСОБА_3 не вчиняла у відношенні ОСОБА_5 жодних протиправних дій, натомість остання спровокувала конфлікт, саме вона кричала в бік потерпілої, виштовхувала з кабінету та наносила їй удари. Вважає, що для встановлення обставин необхідно повторно допитати свідків події, що сталася 20.06.2024 року.
Прокурор заперечив проти задоволення скарги, суду пояснив, що з метою встановлення обставин події ним було надано органу досудового розслідування відповідні вказівки, допитано свідків, проведено слідчий експеримент з ОСОБА_3 . Начальником СД ОСОБА_4 правомірно винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки зібраними на досудовому розслідуванні доказами не підтверджено склад кримінального правопорушення в діях ОСОБА_5 . Так, свідки події відмовились від слідчого експерименту, однак участь в такій слідчій дії є їх правом а не обов'язком.
Начальник СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду скарги повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення та заяву про розгляд скарги за її відсутності до суду не подала.
Вислухавши ОСОБА_3 , представника ОСОБА_7 , прокурора, дослідивши матеріали скарги та витребуване кримінальне провадження № 12024153170000077, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження (п. 5 ст. 3 КПК України).
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що 21.06.2024 року за заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що 20.06.2024 року близько 14:00 годині в приміщенні Братської селищної ради, по вул. Миру 131 в смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області, їй було завдано тілесні ушкодження громадянкою ОСОБА_5 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.
З матеріалів кримінального провадження № 12024153170000077 вбачається, що в ході досудового розслідування проведено певні слідчі дії, зокрема 26.06.2024 року призначено судово-медичну експертизу, 05.07.2024 року відібрано пояснення від ОСОБА_5 , 20.07.2024 року проведено допит потерпілої та слідчий експеримент за її участю, 21.08.2024 року допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 18.11.2024 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 оглянуто місце події, надано доручення в порядку ст. 40-1 КПК України, прокурором в порядку ст. 36 КПК України надано вказівки у кримінальному провадженні, 11.12.2024 року допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , долучено до матеріалів кримінального провадження висновок експерта № 194 за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5
25.04.2025 року постановою начальника СД вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, а мала місце необхідна оборона.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що його виключають, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження й оцінки слідчим доказів у сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст.110 КПК України, обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.
Мотивування постанови про закриття кримінального провадження виражається в детальному викладенні тих обставин, які є підставами до закриття розслідування та наведення необхідних доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024153170000077 від 21.06.2024 року за ч. 2 ст. 125 КК України, враховуючи доводи скарги потерпілої ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування не в повному обсязі з'ясовані обставини нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, не дотримано вказаних норм КПК України.
Із оскаржуваної постанови начальника СД відділення поліції № 1 Вознесенського управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 25.04.2025 року вбачається, що в обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження викладено суть конфліктної ситуації, що виникла 20.06.2024 року в приміщенні Братської селищної ради, по вул. Миру 131 в смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , показання свідків події та посилання на положення ст. 36 КК України із зазначенням того, що ОСОБА_5 перебувала у стані необхідної оборони, оскільки її дії вчинялися з метою власного захисту та були спрямовані на відвернення протиправних дій потерпілої, поведінка якої давала підстави її побоюватись, ОСОБА_3 вдарила її, тим самим спричинила тілесні ушкодження.
Згідно ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», необхідною обороною визначаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Також потрібно з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Згідно п. 10 даної постанови також зазначено, що оскільки відповідно до ст. 11 КК України злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), не утворюють стану необхідної оборони дії, спрямовані на припинення правопорушення та заподіяння шкоди, яка хоча формально й містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки.
Відповідно до правових позицій Верховного суду у справах № 490/11155/14-к від 20.11.2018 року, № 342/538/14-к від 26.04.2018 року, при вирішенні питання про відсутність чи наявність стану необхідної оборони, перевищення її меж суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які не перевищували б меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № № 12024153170000077 від 21.06.2024 року, згідно висновку експерта № 179 від 11.07.2024 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці правого ока, двох саден на обличчі, синця в області правої молочної залози, синця на правому плечі. Травматичні впливи в голову спричинили-черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку. Вказані ушкодження виникли незадовго до звернення потерпілої до лікувального закладу, від травматичної дії тупого предмету (предметів), особливості контактної поверхні якого (яких) в морфології ушкоджень не відобразились, могли утворитись від удару (ударів) кулаками, взутими ногами та ін., можливо в строк за умов та обставин, вказаних у постанові. Відповідно до п. 2.3.1.а, п. 2.3.2.а, п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ушкодження у вигляді синців та саден на тілі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 194 від 11.07.2024 року, у ОСОБА_5 за даними медичної документації, мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої лопаткової ділянки. Відкрита рана до 0,5см в діаметрі правого передпліччя, які виникли від травматичної дії тупого предмету (предметів), особливості контактної поверхні якого (яких) в морфології ушкоджень не відобразились, могли утворитися від удару (ударів) тупим предметом (можливо жіночою сумкою), можливо в строк, умов та за обставин, вказаних в постанові. Діагноз «забій м'яких тканин» не є судово-медичним поняттям та не підтверджений об'єктивними клінічними даними, а тому відповідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Затвердженого Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, при кваліфікації ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. Ушкодження у вигляді рани правого передпліччя має незначні скороминущі наслідки, строком на більше 6 днів, і за цим критерієм, відповідно до п. 2.3.5 «Правил» відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що пояснення свідків, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , які були присутніми в кабінеті № 209 Братської селищної ради під час події, що відбулася 20.06.2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , мають розбіжності з поясненнями потерпілої та висновком експерта № 179 від 11.07.2024 року в частині нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_8 , знаходячись на той час також в кабінеті № 209 взагалі не бачила обставин події.
Проте, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначили в своїх письмових поясненнях, що бачили подряпини на обличчі ОСОБА_3 , натомість щодо наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 жодної інформації не вказали.
Крім того, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відмовилися від проведення слідчого експерименту за їх участі.
Не зважаю на вказані протиріччя, які містяться в показаннях свідків, потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо обставин правопорушення, одночасний допит вказаних осіб проведений не був.
Вказані недоліки ставлять під сумнів висновок слідчого, що ОСОБА_5 діяла в межах необхідної оборони з метою власного захисту та відвернення суспільно небезпечного діяння з боку потерпілої.
Таким чином, на думку слідчого судді начальник СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , приймаючи рішення про закриття вказаного кримінального провадження, зробила висновки щодо наявності підстав для закриття провадження у кримінальній справі без повної і всебічної перевірки обставин, на які вказували висновки експертів № 179 від 11.07.2024 року, № 194 від 11.07.2024 року та розбіжності в поясненнях свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 з даними висновками щодо наявних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , їх характер, механізм утворення та локалізація, в результаті чого, за відсутності законних підстав було прийнято необґрунтоване рішення.
Вказане, у своїй сукупності, порушує встановлені КПК України вимоги щодо змісту постанови про закриття кримінального провадження, яка має бути обґрунтованою і відповідати на всі поставлені заявником питання, які виключають можливість подальшого розслідування провадження, і, як наслідок, обумовлять його закриття.
Слідчий суддя вважає, що під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження № 12024153170000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не були дотримані вимоги щодо всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин провадження та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що досудове розслідування проведено неповно, у зв'язку із чим постанову про закриття кримінального провадження необхідно визнати протиправною та скасувати.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 2, ст. 91, ст. 92, ст. 214, ст. 223, ст. 303, ст. 306, ст. 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову начальника СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 25.04.2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного 21.06.2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024153170000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - задовольнити.
Постанову начальника СД відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 25.04.2025 року про закриття кримінального провадження № 12024153170000077, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено 11.09.2025 року о 16:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1