Справа № 466/6466/25
Провадження № 2/466/2837/25
08 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі головуючого судді Зими І.Є.
секретаря с/3 Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
08 липня 2025 року, ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 692,78 грн. та судовий збір.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 02.11.2024 року, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02.11.2024-100000696, відповідно до умов якого
ТОВ надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити кошти у термін, встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі , на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою а б о зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використати використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
У порушення вимог договору , відповідачка не виконала свої зобов'язання - не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на повне виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором. У зв'язку з наведеним, ТОВ «Споживчий Центр» вимушена звернутись із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків, неустойки у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачки перед позивачем становить 39692.78 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 17 936.93 грн.; заборгованість за відсотками -12 555. 85грн.; заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання -9 200грн.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
16.07.2025 року, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка зазначає, що не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання коштів. Проте сума заборгованості, яку просить стягнути позивач є необґрунтованою та неспівмірною з розміром кредиту. На її думку вимоги позивача є надмірним, оскільки тіло кредиту становило 20 000 грн., відповідачка здійснювала платежі в погашення кредиту, про що в позовній заяві зазначає позивач, а саме: 2100 грн. від 18.11.2024 р.; 1400 грн. від 18.11.2024р.; 2364,05 грн. від 18.11.2024р.; 200,00 грн. від 20.11.2024р.; 5264,05 грн. від 22.11.2024р. Тобто, сума яку просить стягнути позивач не відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» так як така становить майже 200 відсотків від тіла кредиту, а платежі які вона здійснювала, взагалі не враховуються позивачем. Окрім цього пояснює, що від сплати кредиту вона не відмовляється, але зараз у неї важке фінансова становище, на утриманні має двох неповнолітній дітей, та єдиний її дохід - це соціальні виплати. Відтак просить суд зменшити суму стягнення, з урахуванням уже здійснених платежів. В подальшому, 11.08.25 на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідачки, в якому адвокат Столяр О.М. просить відмовити в задоволенні позову.
Окрім цього, відповідачка ОСОБА_1 подала заяву , в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду, з урахуванням її матеріального стану, врахувати той факт, що вона є матір'ю одиначкою двох дітей, та має винятково соціальний дохід. Враховуючи ці обставини, просить суд розглянути можливість розстрочення виконання рішення на 12 місяців.
22.07.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався скрутного майнового становища. Просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились, подала клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 02.11.2024 року, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02.11.2024-100000696, відповідно до умов якого ТОВ надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити кошти у термін, встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Відповідно до Договору від 02.11.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 20000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 02.11.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 20000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість . Позивач зазначає, що розмір такої складає 39692.78 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17936.93 грн., по процентам в розмірі 12555.85 грн., по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 9200 чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 2100 грн. від 18.11.2024 р.; 1400 грн. від 18.11.2024р.; 2364,05 грн. від 18.11.2024р.; 200,00 грн. від 20.11.2024р.; 5264,05 грн. від 22.11.2024р.
При цьому, під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат.
Згідно наданих доказів, судом встановлено, що даний кредит є споживчим, а тому на нього поширюється дії ЗУ «Про споживче кредитування». Згідно з ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді із накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів). Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявної заборгованості відповідача. Наданий розрахунок заборгованості, є не чим іншим ніж розрахунком і не може вважатися доказом оскільки створений особисто позивачем і за відсутності відповідних доказів, щодо стану розрахунків не може бути перевірений судом, щодо його достовірності. У відповідності до ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» за порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Положення чч.1, 2, 5 ст.18 закону «Про захист прав споживачів» залишилися незмінними (йдеться про заборону включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими). Тож підлягають перевірці на відповідність змісту положень закону «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.3 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 39 692,78 грн. за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають. Окрім цього, згідно розрахунку заборгованості за споживчим кредитом Відповідач здійснював оплати по кредиту від № 02.11.2024-100000695 від 02.11.2024р, а саме: - 18.11.2024 - на суму 5 864,05 грн - 20.11.2024р. - на суму 200,00 грн - 22.11.2024р. - на суму 5 264,05 грн, що в сумі становить: 11 328, 10грн., тобто залишок заборгованості за тілом кредиту становить 8 671,09 грн.
Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по даному кредитному договору.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6- 1746цс16 зазначалося, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або пені Позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо). Тобто, сума в розмірі 39 692,78 тис. грн. є відсотками в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Інші умови про строковість договорів та процентні ставки (за понадстрокове користування позикою або її частиною), оскільки договором встановлена стандартна процентна ставка, а також, пільгова та знижена, умови договору його сторонами не змінювалися, тому до правовідносин застосовуються положення частини 3 статті 1056-1 ЦК України щодо незмінності пільгової процентної ставки і неможливості її зміни в односторонньому порядку. Інший розмір процентів договором не передбачений, тому позивач не мав підстав нараховувати більші розміри процентів, ніж передбачено договором.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 за кредитом, нарахованих відсотків внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за договором, яка підлягає стягненню з відповідачки (з урахуванням уже сплачених платежів) становить грн. 26 543,80 грн, що складається з заборгованості за основою сумою боргу в розмірі 8 671,90 грн., 8 971, 90 грн. - нарахованих відсотків, та 9 200 грн.- заборгованості за порушення грошового зобов'язання (неустойки).
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Щодо клопотання представника відповідачки про можливість розстрочення виконання рішення суду, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Згідно ст. 267 ЦПК України, ч. 1- суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відтак, суд роз'яснює відповідачці, що з заявою про розстрочення чи відстрочення рішення суду ОСОБА_1 має право звернутись на стадії виконання судового рішення.
Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за договором № 02.11.2024-100000696 від 02.11.2024 року, у розмірі 26 543,80 грн.(двадцять шість тисяч п'ятсот сорок три гривні 80 коп.) грн., з яких заборгованість по тілу кредиту -8 671,90 грн.; заборгованість за відсотками 8 671,90 грн.; та заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 9 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір в розмірі 2422, 40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). В решті вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту, безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2025 року.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А. ЄДРПОУ:37356833.
Відповідачка : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима