465/9752/24
1-кп/465/485/25
про продовження строку тримання під вартою
12.09.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024141370000988 від 18.10.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово безробітної, неодруженої, раніше судимої за ч. 3 ст. 187 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Оскільки термін перебування обвинуваченої під вартою закінчується 13.09.2025, а судовий розгляд не завершено, прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Крім того, ОСОБА_4 18.10.2024 затримана працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України, з подальшим обранням їй 19.10.2024 слідчим суддею Франківського районного суду м. Львова запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжено, останній раз ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 16.07.2025 до 13.09.2025 включно. Провина ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, на даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати, їм не можна запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, існує ризик переховування від суду, оскільки злочин, який їй інкримінується, є тяжким і у разі визнання ОСОБА_4 винною у його вчиненні можливе призначення їй покарання у виді позбавлення волі строком від семи років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для переховування обвинуваченої від суду.
Також обвинувачена може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які не допитувалися.
Крім цього, оскільки обвинувачена раніше притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, то існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків як обвинуваченої, щодо неї необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, з визначенням розміру застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченої, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої не в силі.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Обвинувачена та її захисник просили застосувати їй запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи з таких мотивів.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 19.10.2024 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024141370000988 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16.12.2024 включно, а ухвалами Франківського районного суду м. Львова продовжено, останній раз до 13.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 19.10.2024 (справа № 465/8274/24, провадження 1-кс/465/1777/24) продовжують існувати.
Під час оцінки такого ризику, як ризик впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 3 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачена може бути обізнана із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки недопитані, то у суду існують обґрунтовані підстави припускати імовірність незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні, для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на продовження існування вказаного ризику, суд також вважає необхідним встановлення ОСОБА_4 заборони спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Щодо ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд бере до уваги те, що інкримінований ОСОБА_4 злочин кваліфіковано як закінчений замах на вчинення тяжкого злочину. Санкція статті передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 3 ст. 68 КК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Також суд враховує, що для небезпеки переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення має значення не лише суворість можливого покарання, але й характер обвинуваченого, його кошти, зв'язки з державою. У зв'язку із цим суд бере до уваги відсутність офіційних засобів до існування, що істотно посилює зазначені ризики, ураховуючи також те, що ОСОБА_4 має не зняту судимість за раніше вчинений злочин проти власності та реальне відбуття нею покарання.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Повноту зібраних на досудовому розслідуванні доказів суд перевірить у ході судового розгляду.
А тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже відсутності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Клопотання захисника та обвинуваченої залишити без задоволення.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України терміном на 60 днів, тобто до 10.11.2025 року включно на умовах, визначених в ухвалі Франківського районного суду м. Львова від 13.12.2024 в частині визначення розміру застави та виконання обов'язків, відповідно.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 12.09.2025.
Суддя: ОСОБА_6