465/4286/25
1-кп/465/1025/25
Іменем України
12.09.2025 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142370000225 від 01.05.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Розділ Стрийського району Львівської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє: вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.04.2025 за ст.390-1 КК України, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 09.01.2025 під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25 (номер судового провадження № 2-о/465/118/25) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, згідно якого йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно 30.04.2025, близько 18:48 год. прийшов та перебував у місці спільного проживання з ОСОБА_5 , а саме у квартиру АДРЕСА_3 , чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 09.01.2025 під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25 (номер судового провадження № 2-о/465/118/25) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, згідно якого йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно 01.05.2025, близько 11:52 год. прийшов та перебував у місці спільного проживання з ОСОБА_5 , а саме у квартиру АДРЕСА_3 , чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 09.01.2025 під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25 (номер судового провадження № 2-о/465/118/25) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, згідно якого йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно 02.05.2025, близько 13:01 год. прийшов та перебував у місці спільного проживання з ОСОБА_5 , а саме у квартиру АДРЕСА_3 , чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 09.01.2025 під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25 (номер судового провадження № 2-о/465/118/25) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, згідно якого йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно 04.05.2025, близько 22:58 год. прийшов та перебував у місці спільного проживання з ОСОБА_5 , а саме у квартиру АДРЕСА_3 , чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25.
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим 09.01.2025 під особистий підпис із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25 (номер судового провадження № 2-о/465/118/25) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, згідно якого йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно 05.05.2025, близько 11:56год. прийшов та перебував у місці спільного проживання з ОСОБА_5 , а саме у квартиру АДРЕСА_3 , чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 у справі № 465/41/25.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису, що застосований до нього судом.
Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Ухвалою судді від 21.05.2025 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабул обвинувачення. Свої дії пояснив необдуманістю щодо настання негативних наслідків.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Згідно з ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків повністю знайшла своє підтвердження та кваліфікується його дії за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису, що застосований до нього судом.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (проступків), дані про особу обвинуваченого: раніше судимий; за місцем служби характеризується посередньо має зареєстроване місце проживання, та на нього за місцем реєстрації компрометуючих матеріалів не надходило; за допомогою до лікаря-психіатра КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не звертався та на обліку в КНП ЛОР «Львівської обласний медичний центр превенції та терапії узалежність» не перебуває; обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 передбачені ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
Крім того, санкція ст.390-1 КК України передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.
Суд приймає до уваги, що відповідно до положень ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується, зокрема, до військовослужбовців строкової служби.
Водночас за змістом ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є самостійним видом військової служби, відмінним від строкової військової служби.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не є військовослужбовцем-строковиком, а є особою, яка самовільно залишила військову частину, то обмеження, визначені у ч.3 ст.61 КК України, на нього не поширюються і покарання у виді обмеження волі може бути до нього застосоване.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, при цьому враховуючи особливості й обставинивчинених кримінальних проступків, форму вини, мотиви і мету вчинення проступків, спосіб та стадію їх вчинення, поведінку обвинуваченого до та після вчинення неправомірних дій та саму особу обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як убачається з роз'яснень п.п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20) якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначенні кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 (справа №766/39/17) при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Так, судом встановлено, що згідно із останнім вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.04.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік.На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 27.02.2025 та, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
За цих обставин, суд вважає обвинуваченому слід визначити остаточне покарання у виді обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, приєднавши частково до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.04.2025.
Згідно з вимогами ст. 58 КВК України, строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався та арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 17.04.2025, та остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 5 (п'ять) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Речові докази по справі, а саме 5 компакт дисків DVD-R, круглих форм, на яких містяться відеоспостереження, - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його отримання.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1