465/728/25
1-кп/465/845/25
про продовження строку тримання під вартою
12.09.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024181200000669 від 23.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Львова, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308, ч. 1 ст. 309 КК України -
учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст.308, ч. 1 ст. 309 КК України.
Оскільки термін перебування обвинуваченого під вартою закінчується 15.09.2025, а судовий розгляд триває і не може бути завершеним, прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні низки злочинів, серед яких і тяжкий, за підозрою у вчиненні якого ОСОБА_3 затримано 08.01.2025 у порядку ст. 208 КПК України, з подальшим обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Його провина, на думку сторони обвинувачення, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, на даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, вони не зменшилися, їм не можна запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в частині зазначення ризиків переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) та вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків як обвинуваченого, щодо нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, з визначенням застави у розмірі 242240,00 грн., оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченого, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.
Захисник просив суд застосувати цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави. Обвинувачений у судовому засіданні позицію захисника підтримав.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи з таких мотивів.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Львова, громадянину України, українцю, не працюючому, не одруженому, без наявності на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому вироком Франківського районного суду міста Львова від 09.05.2023 за ч.1 ст.309 КК України у кримінальному провадженні № 12024181200000669 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08.03.2025 року включно, з наступним продовженням ухвалою підготовчого судового засідання від 17.02.2025 та ухвалами судового засідання від 14.04.2025; від 11.06.2025 та від 18.07.2025.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено у судовому засіданні, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 09.07.2025 (справа № 465/10199/24, провадження 1-кс/465/97/25) при обранні запобіжного заходу, не зменшились та підтверджені ухвалами Франківського районного суду м. Львова, востаннє від 18.07.2025, продовжують існувати.
Під час оцінки такого ризику, як ризик впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки недопитані, то у суду існують обґрунтовані підстави припускати імовірність незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому кримінальному провадженні, для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на продовження існування вказаного ризику, суд також вважає необхідним продовження встановлення ОСОБА_3 заборони спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Щодо ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд бере до уваги те, що інкриміновані ОСОБА_3 злочини є тяжкими та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, строком:
до десяти років з конфіскацією майна (за ч. 2 ст. 307 КК України);
до шести років (за ч. 1 ст. 308 КК України);
до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна (за ч. 2 ст. 308 КК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» ((Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).
Втім у зазначеному кримінальному провадженні судовий розгляд ще триває.
Також суд враховує, що для небезпеки переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення має значення не лише суворість можливого покарання, але й характер обвинуваченого, його кошти, зв'язки з державою, його міжнародні контакти. У зв'язку із цим суд бере до уваги відсутність у обвинуваченого офіційних засобів до існування та віднесення інкримінованих йому кримінальних правопорушень до корисливих злочинів. Також суд бере до уваги те, що обвинувачений є працездатною особою, не одружений, дітей чи інших утриманців не має, що не вказує на наявність міцних соціальних зв'язків.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
При цьому, суд дійшов висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України.
Крім цього, суд бере до уваги те, що частина кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, відповідно до змісту обвинувального акта, вчинялися за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Указані в обвинувальному акті обставини, додатково унеможливлюють застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, про який просив захисник обвинуваченого.
При визначенні розміру застави у судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2025, судом враховано обставини кримінального правопорушення (тяжкість вчиненого кримінального правопорушення), дані про особу ОСОБА_3 та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Указані обставини не змінились, що підтверджено учасниками кримінального провадження. Тому підстав для зменшення розміру застави не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Клопотання захисника обвинуваченого залишити без задоволення.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, уродженцю м. Львова, громадянину України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст.308, ч. 1 ст. 309 КК України терміном на 60 днів, тобто до 10.11.2025 року включно на умовах, визначених в ухвалі Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2025 в частині визначення розміру застави та виконання обов'язків, відповідно.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 12.09.2025.
Суддя: ОСОБА_1