465/7984/25
2-н/465/2565/25 У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
"12" вересня 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 -31.07.2025 в розмірі 2 219,04 гривень та 242,24 гривень судового збору -
встановив:
До Франківського районного суду м.Львова звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 -31.07.2025 в розмірі 2 219,04 гривень та 242,24 гривень судового збору.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Порядок видачі судового наказу визначений розділом ІІ Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України).
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
У заяві про видачу судового наказу вказана адреса проживання боржника: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч. 5 ст.165 ЦПК України, з метою перевірки зазначеного в заяві про видачу судового наказу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи боржника, суддею Франківського районного суду м.Львова зроблено запит про реєстрацію місця проживання боржника.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1765970 від 11.09.2025, міститься інформація про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Дата реєстрації 12.02.2014.
ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та отримала послуги стягувача, тобто заявник обґрунтовує, що заборгованість виникла саме за цією адресою, однак боржник не зареєстрована за даною адресою.
Крім того, стягувачем суду не надано доказів, що ОСОБА_1 є власником майна, орендує, користується майном, за адресою якого заявником надаються послуги з розподілу природного газу, а саме: АДРЕСА_1 .
Водночас за результатами отриманої судом відповіді №1765976 від 11.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що боржник ОСОБА_1 є власником лише об'єкта за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, стягувачем не надано письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг, саме ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів щодо підписаного, укладеного договору між сторонами, в тому числі доказів щодо підписання заяви-приєднання саме ОСОБА_1 та/або сплати нею рахунку за надану послугу.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Отже, із заяви не вбачається виникнення грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а також дану заяву подано з порушенням правил підсудності з врахуванням даних обставин.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Суддя також відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності (п.9 ч.1 ст. 165 ЦПК України).
За таких обставин, у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 -31.07.2025 в розмірі 2 219,04 гривень та 242,24 гривень судового збору слід відмовити.
При цьому, необхідно роз'яснити стягувачу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а також не позбавляє можливості стягувача звернутись із вказаними вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 161, 165, 166, 167, 258, 260, 353, 354 ЦПК України -
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 -31.07.2025 в розмірі 2 219,04 гривень та 242,24 гривень судового збору.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу з даних підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кушнір Б.Б.