Справа № 456/5933/24
Провадження № 1-кп/456/208/2025
12 вересня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю : секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141130000929 від 18.09.2024, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Дідушичі Стрийського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 06.09.2024 звільненого по відбуттю строку покарання; вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
16 вересня 2024 року близько 21 год. 53 хв. ОСОБА_4 перебував у приміщенні закладу харчування «Комбо піца», що знаходиться в будинку № 7 по проспекту Чорновола в м. Стрию Львівської області, де побачив на барній стійці планшет марки «Lenovo TAB M11 4/128 Luna Grey+Pen» чорного кольору, власником якого є ОСОБА_6 , та в цей час у нього виник умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна.
Надалі, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дій ніхто не бачить, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав планшет марки «Lenovo TAB M11 4/128 Luna Grey+Pen» з барної стійки закладу харчування «Комбо піца». З викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце події та розпорядився ним на власний розсуд.
Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4655,90 грн (без ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що 16.09.2024 близько 22 год. з барної стійки закладу харчування «Комбо піца», що на проспекті Чорновола в м. Стрию, викрав планшет марки «Lenovo», який добровільно повернув потерпілому. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд кримінального провадження за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має, так як шкода йому відшкодована, щодо призначеного судом покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання, в якому просила не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Отримавши показання ОСОБА_7 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України є вірною.
При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, востаннє вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, неодружений, не працює, знаходиться на обліку в лікаря-нарколога, на обліку лікаря-психіатра не перебуває; обставини, що пом'якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставини, які обтяжують покарання, рецидив злочинів.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої їй статті КК України. Саме таке покарання, яке полягає в ізоляції та поміщенні до кримінально-виконавчої установи закритого типу, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України за своїм видом та буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.
Окрім цього, судом встановлено, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Вищевказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. 368-371, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України, і призначити покарання за ч. 4 ст. 185КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання, призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2025 року, визначити ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі, зарахувавши покарання, відбуте частково за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 320,00 грн (триста двадцять грн 00 коп.) за проведення товарознавчої експертизи.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.09.2024.
Речові докази: СD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження; планшет марки «Lenovo TAB M11 4/128 Luna Grey+Pen» чорного кольору, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , залишити в його власності.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1