Справа № 456/2411/25
Провадження № 2-а/456/70/2025
09 вересня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Бораковського В. М.
при секретарі Яніцька М.І.
з участю
представника позивача Руденко Ю.В.
представника відповідача Цьорох Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №596/25 від 29 березня 2025 громадянина України ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що позивач нібито порушив вимоги абзацу 2 частини 1 ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважають, що доцільним є оскарження цієї незаконної постанови у 10 - денний строк з моменту її отримання. 23 квітня 2025 позивач отримав постанову звичайним листом, тобто не міг знати та не знав, що стосовно нього розглядається справа за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП України. Строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 596/25 від 29.03.2025, слід відраховувати із моменту, коли позивач дізнався про наявність самої постанови, а саме від 23.04.2025.В силу ч. 1 ст. 268, ст. 277-2, п. 4 ч. 1 ст. 278 КУпАП, відповідач зобов'язаний належним чином повідомити особу про розгляд справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи. Однак відповідачем, в порушенні вищезазначених норм та приписів не було дотримано процесуальних строків та правил повідомлення позивача про розгляд справи щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Більше того, повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (в даному випадку позивачу), як це передбачено ч. 1 статті 2772 КУпАП України вручено не було. Законом надано кожній особі певні права та свободи, які не можуть бути обмеженими. Однак, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач, ігноруючи процесуальні права позивача, які встановлені ч. 1 ст. 268 КУпАП (в т.ч. право позивача на захист), діяв всупереч діючим нормам та принципам та виніс оскаржувану постанову, яка підлягає скасуванню. Оскаржувана постанова, не містить інформації чи було досліджені всі об'єктивні та суб'єктивні обставини справи (в тому числі матеріальний й фінансовий стан позивача), чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (в тому числі чи є наявність каяття, чи здійснене дане правопорушення вперше, наявність інших обставин, тощо), чи було вручено та направлено належним чином повістку позивачу, тощо. Все це відповідачем здійснено не було, а постанова таких даних не містить, що також є підставою для її скасування.
Позивач не погоджується із постановою винесеною відповідачем, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, недодержанням процедури розгляду адміністративної справи та порушень законодавства відповідними посадовими особами.
У зв'язку з наведеним представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 596/25 від 29.03.2025, якою громадянина України ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
Відзив на позовну заяву
Представником відповідача - Ільницькою М.В. подано відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає в повному обсязі. Зазначила, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. 11 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на задекларовану поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), був скерований лист № 8240200062396, в якому знаходилась повістка № 2909682 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) о 09 год.00 хв 20.03.2025 року для уточнення даних. 17 березня 2025 року рекомендований лист № 8240200062396, з повісткою № 290682 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина повернення листа № 8240200062396, вказана у довідці поштового оператора, з формуванням: « адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, починаючи з 09 год.20.03.2025 року ОСОБА_1 не зявився за викликом ( повісткою № 2909682) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, що в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 і працівниками АТ «Укрпошта» дотримано процедуру та строки направлення повістки ОСОБА_1 та за вказаних обставин, вважаємо, що останній був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування. Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; - у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право викликати військовозобов'язаного для уточнення персональних даних, навіть якщо він раніше оновив частину даних у застосунку «Резерв+» та оформив відстрочку. У будь-якому разі незгода позивача з метою виклику, що вказана у повістці, не звільняє його від обов'язку з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і надалі не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов'язку. На підставі вищенаведеного, під час розгляду матеріалів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1, а саме повістка, конверт з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови №596/25 від 29 березня 2025 не має.
Відповідь на відзив
Представником позивача - адвокатом Руденко ю.В. подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого покликається на те, що в силу ч. 1 ст. 268, ст. 277-2, п. 4 ч. 1 ст. 278 КУпАП, відповідач зобов'язаний належним чином повідомити особу про розгляд справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи. Однак відповідачем, в порушенні вищезазначених норм та приписів не було дотримано процесуальних строків та правил повідомлення позивача про розгляд справи щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (в даному випадку позивачу), як це передбачено ч. 1 статті 277-2 КУпАП України вручено не було. Законом надано кожній особі певні права та свободи, які не можуть бути обмеженими. Однак, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач, ігноруючи процесуальні права позивача, які встановлені ч. 1 ст. 268 КУпАП (в т.ч. право позивача на захист), діяв всупереч діючим нормам та принципам та виніс оскаржувану постанову. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Руденко Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини та просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Цьорох Ю.Р. у судовому засіданні заперечив проти позову, покликаючись на викладені у відзиві обставини.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи.
16.05.2025, 30.07.2025 представником позивача - адвокатом Руденко Ю.В. подано до клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
26.05.2025 представником відповідача - Ільницькою М.І. подано до суду відзив на позовну заяву.
30.07.2025 представником позивача - адвокатом Руденко Ю.В. подано до суду відповідь на відзив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 09.05.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 30.07.2025 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Руденко Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
З'ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог та зважаючи на обставини викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, якими заперечував проти задоволення адміністративного позову, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до постанови №596/25 від 29.03.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 грн. Згідно з якою за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не уточнював свої персональні дані 26 травня 2024. 11 березня 2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на зареєстровану поштову адресу АДРЕСА_1 , був скерований рекомендований лист № 8240200062396 з описом вкладення та повідомленням про вручення, в якому знаходилась повістка №2909682 про виклик ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) о 09 год. 00 хв. 20 березня 2025 року для уточнення даних. 17 березня 2025 року рекомендований лист № 8240200062396 з повісткою № 2909682 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина повернення листа №8240200062396 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 20 березня 2025 року ОСОБА_1 , не з'явився за викликом (повісткою № 2909682) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні досліджено письмові докази, а саме:
- витяг з «Резерв+», який сформовано 27.02.2025, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , з відміткою - дані уточнено вчасно 10.07.2024;
- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2025 за №2919 адвокату Прилипко Д.С., про те, що 30.01.2025 на задекларовану адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) була направлена повістка №2536 про виклик останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.02.2025 о 09 год. 00 хв. для уточнення облікових даних. У зв'язку, з цим просять надати інформацію про скерування повістки ОСОБА_1 та його обов'язкове прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з'ясуванні всіх обставин у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Між тим, суд зазначає, що обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 1 статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, згідно абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до постанови №596/25 від 29.03.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 грн. Згідно постанови за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не уточнював свої персональні дані 26 травня 2024. 11 березня 2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на зареєстровану поштову адресу АДРЕСА_1 , був скерований рекомендований лист № 8240200062396 з описом вкладення та повідомленням про вручення, в якому знаходилась повістка №2909682 про виклик ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) о 09 год. 00 хв. 20 березня 2025 року для уточнення даних. 17 березня 2025 року рекомендований лист №8240200062396 з повісткою № 2909682 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина повернення листа №8240200062396 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 20 березня 2025 року ОСОБА_1 , не з'явився за викликом (повісткою № 2909682) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що розписка повістка №2909682 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 про виклик для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_2 , на 20 березня 2025 року о 09:00 год., було направлено ОСОБА_1 поштовим підправленням. Вказане відправлення повернулося в ІНФОРМАЦІЯ_3 , з довідкою Укрпошти, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином повідомив позивача про явку до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення свої персональних даних. Позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , свої персональні дані не уточненив, що було підставою для розгляду адміністративної справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Однак в порушення вимог ст.ст. 268, 277-2 КУпАП України відповідач в жлдний спосіб не повідомив позивача про час та місце розгляду адміністративної справи, а також не ознайомив позивача із його правами під час розгляду даної справи, що є грубим порушенням прав особи, відносно якої розглядається справа та порядоку розгляду адміністративної справи.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об'єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ТЦК та СП (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та у зв'язку з тим, що зазначені вище недоліки при винесенні оскаржуваної постанови позбавляють суд можливості перевірити законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому справу слід надіслати на новий розгляд ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Тому з цих підстав суд вважає постанову №596/25 від 29.03.2025 такою, що прийнята передчасно, без врахування всіх обставин по справі, що є наслідком її скасування.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 229, 243, 268-271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 596/25 від 29 березня 2025, начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та направити справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 ст. 243 КАС України складання рішення суду у повному обсязі відкладено на п'ять днів.
Дата складення повного судового рішення - 12.09.2025.
Головуючий суддя В. М. Бораковський