11.09.2025 Справа № 363/2233/25
11 вересня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Онопрієнка І.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
встановив:
25 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 38000,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, 27 травня 2024 року позивач перерахував грошові кошти у розмірі 38000,00 грн ОСОБА_2 на його картковий рахунок. Жодних договірних відносин між сторонами не укладалося, жодних робіт чи послуг відповідач на користь позивача не виконував. Правових підстав для набуття відповідачем зазначених коштів не було. Відповідач отримавши грошові кошти, не повернув їх позивачу добровільно, незважаючи на неодноразові вимоги. У зв'язку з вищезазначеним, позивач змушений звернутися до суду.
Процесуальні дії та рішення у справі.
12 травня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
30 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 12.05.2025 року надійшли витребуванні докази від АТ «Універсал Банк».
16 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло до суду заперечення на позовну заяву.
21 серпня 2025 року позивачем направлено додаткові письмові пояснення.
Позиції учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність позивача,позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Крім того, позивач, у додаткових поясненнях зазначив, що відповідач визнав отримання від нього грошових коштів у сумі 38000,00 грн., однак посилається на те , що це був аванс за виконання ландшафтних робіт. Разом з тим жодного письмового договору між сторонами не укладено, відповідач від підписання договору ухилився та фактично від виконання робіт відмовився. У зв'язку з цим позивач вважає, що кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, що є підставою для їх повернення відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 11.09.2025 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, проти позову заперечують, підтвердив, що між сторонами існувала усна домовленість про виконання ландшафтних робіт, у межах якої позивач передав йому грошові кошти у сумі 38000,00 грн., однак відсутність письмового договору, на його думку, не є підставою для визнання коштів безпідставно набутими, також вказав, що частину робіт було виконано, позивач не довів факту безпідставності набуття коштів та не надав доказів відсутності домовленостей між сторонами, у зв'язку з цим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання зі сторони позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
відповідно до квитанції №THEX-T0AC-30CH-HX4P від 27.05.2024 ОСОБА_1 здійснено платіж на карту № НОМЕР_1 на суму 38000,00 грн., призначення платежу «переказ особистих коштів».
Згідно з довідки про рух коштів по картці від 11.07.2024 року, вбачається, що 27.05.2024 о 18;56;45 з карткового рахунку ОСОБА_1 здійснено переказ коштів у розмірі 38000,00 грн. на користь « ОСОБА_4 ».
Відповідно до наданої інформації з АТ «Універсал Банк» від 30.05.2025 року, судом встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 була емітована Банком, на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
З довідки №874 від 07.05.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 24.04.2025 по даний час.
Застосовані норми права.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно до ст. 15 ЦК України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч. 1 ст. 17 7 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті право відношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті право відношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті право відношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами розгляду.
Судом встановлено, що 27.05.2024 року позивач ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у сумі 38 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк», цей рахунок належить відповідачу - ОСОБА_2 . Отже, факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджено належними доказами та відповідачем не спростований. Квитанція про платіж та довідка про рух коштів підтверджують, що кошти були перераховані безпосередньо з карткового рахунку позивача на користь відповідача. Таким чином, судом встановлено, що майно (грошові кошти) було набуто відповідачем за рахунок позивача.
Відповідачем не надано доказів існування будь-яких зобов'язань між сторонами - усних чи письмових договорів, актів приймання-передачі робіт, договорів позики тощо.
Відповідач не виконував жодних дій на користь позивача, які могли б слугувати правовою підставою для отримання грошових коштів. Позначення в квитанції «переказ особистих коштів" не є правовою підставою набуття грошових коштів у розумінні ст. 1212 ЦК України. Відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний їх повернути позивачу.
Зобов'язання з повернення безпідставного набуття виникає за наявності трьох умов: набуття майна, набуття за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави. Усі три умови в даній справі наявні. Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач безпідставно набув кошти позивача у розмірі 38 000 грн і не повернув їх добровільно, чим порушив право позивача, яке підлягає судовому захисту.
Посилання відповідача на відсутність письмового договору як на підставу для відмови у задоволенні позову є юридично необґрунтованим. Відповідач фактично визнає отримання грошових коштів, проте не надає доказів правомірності їх отримання та доказів на виконання будь-яких дій на користь позивача, тому у відповідача виник обов'язок щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, позивачем доведено факт переказу, правова підстава відпала, виконання робіт відповідачем не підтверджене.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збіру у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня вручення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя С.В. Олійник