Справа № 296/801/24
2/296/514/25
про залишення позовної заяви без розгляду
"10" вересня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,-
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.
Ухвалою від 02.02.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 20.02.2024 року позовну заяву було повернуто позивачу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11.04.2024 року ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира 20 лютого 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справі раніше визначеному складу суду від 17.04.2024 року дану справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду.
24.04.2024 року на адресу суду надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, у відповідності якої місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 25.04.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
01.05.2024 року представник позивача - адвокат Касянчук С.В. подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 01.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.
05.02.2025 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на неявку у судове засідання та керуючись приписами ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що судові засідання 20.11.2024, 11.12.2024 були відкладені за клопотанням представника позивача.
В судове засідання призначене на 02.04.2025 року представник позивача знову надіслав через електронний кабінет клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з невідкладним наданням професійної правничої допомоги клієнту, що звернувся із запитом щодо термінового представлення його інтересів під час проведення обшуку у місті Києві (а.с.85-86).
Справу було призначено до наступного судового розгляду на 05.06.2025 року.
05.06.2025 позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) до суду не подав.
05.06.2025 представник позивача - адвокат Касянчук С.В. в судове засідання не з'явився, надіслав через електронний кабінет клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с.104-105).
05.06.2025 з огляду на неодноразову неявку представника позивача Касянчука С.В. в судове засідання з різних підстав, повторність неявки позивача та його представника в судове засідання, суд не вбачав за можливе визнати таку неявку з поважних причин та зодовольнити клопотання про відкладення. Разом з тим, з огляду на подане клопотання представника відповідача - адвоката Чайковської Р.А., розгляд справи було відкладенню на 10.09.2025.
10.09.2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Касянчук С.В. в судове засідання не з'явилися, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили, клопотань та заяв від них до суду не надходило.
Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Встановлено, що позивач та його представник у судові засідання, призначені на 20.11.2024, 11.12.2024, а також на 05.06.2025 об 12:00 та на 10.09.2025 о 11:00 не з'явилися. Судові повістки направлялися позивачу за адресою, зазначеною у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв'язку та були отримані ним, що стверджується підписами в рекомендованих поштових повідомленнях №0610250211174 та №0610275289508 (а.с.92, 115). Представнику позивача судові повістки направлялися і засобами поштового зв'язку (а.с.111) і шляхом надіслання судової повістки до його електронного кабінету (а.с. 110).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи.
Згідно частини першої статті 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Згідно частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до частини третьої статті 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц.
Системний аналіз п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явилися в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що позивачем (представником позивача) було допущено повторність (другої підряд) неявки в судове засідання при належному повідомленні про час та місце розгляду справи, а заява про розгляд справи за відсутності позивачем (та/або його представником) не подана і неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію - залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту ухвали:12.09.2025року.