Справа № 275/662/25
10 вересня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі- Степанчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/662/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" 14.07. 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11480,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтували тим, що 28.04.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторингу №1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників,у тому числі право вимоги за кредитним договором №885850 від 14.07.2020, укладеним з ОСОБА_1 .
У подальшому, 28.04.2021 ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступило право вимоги за кредитним договором №885850 від 14.07.2020, укладеним з ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Айконс", у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
14.07.2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №885850 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума кредиту - 3500,00 грн.; дата надання кредиту - 14.07.2020; строк кредиту - 30 днів, валюта кредиту - гривні; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 1,90 % в день.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 21.03.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11480,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3500,00 грн.; заборгованості за комісіями і відсотками - 1995,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами -5985,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №885850 від 14.07.2020 року у розмірі 11480,00 грн. та сплачений судовий у розмірі 2422,40грн.
29.07.2025 року від представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. до суду надійшла заява про компенсацію судових витрат, а саме витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00грн.
14 серпня 2025 року представник відповідача - адвоката Цокало Т.М. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково. Вказала, що 14.07.2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти в розмірі 3500,00грн. Кредитні кошти було отримано на умовах, встановлених договором. Договором передбачено надання Товариством клієнту грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Строк кредиту - 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у Розділі 4 цього договору (п.1.3 договору). Відповідно до п.1.4.2 договору, стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови, зазначені в пп. 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.
Відповідно до п.4.1 договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Позивачем не надано доказів щодо продовження строку користування договором.
За Додатком №1 до Договору №885850 від 14.07.2020 р. (Графік платежів) загальна вартість позики складає 5495,00 грн., яка складається з процентів за користування у розмірі 1995,00 грн., та суми позики за договором/погашення суми позики в розмірі 3500,00 грн.
Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 11480,00 грн., яка складається з 3500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1995,00 грн. - заборгованість за комісіями і відсотками; 5985,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Сторона відповідача не погоджується з розрахунком заборгованості, який надано позивачем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі
№ 912/1120/16 зробила висновок , що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності та строковості.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України.
Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
договором або законом.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже,право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 Цї України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно положень п.1.3 Договору №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 р.: строк кредиту становить 30 днів; дата повернення кредиту - 13 серпня 2020 року.
Договором №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року визначений строк його дії, який становить 30 днів з 14 липня 2020 року, саме протягом даного строку позивач ТОВ "ФК АЙКОНС" мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.4.2 цього Договору, становлять 1,90%.
ТОВ "ФК АЙКОНС", як вбачається з позовної заяви, здійснив нарахування відсотків за Договором №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року як у межах строку його дії, тобто протягом 30 днів з 14 липня 2020 року, так і після закінчення строку його дії, тобто після 13 серпня 2020 року.
З таким розрахунком заборгованості відповідач не погоджується та вважає, що правильним розрахунком заборгованості є розрахунок , що зроблений стороною відповідача. Розрахунок: 3500 ,00 грн. (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) /100% х 1,90% (узгоджений сторонами у п.1.3 договору відсоток, який сплачує позичальник щоденно за користування коштами, у разі невиконання свого зобов'язання у строк дії договору) = 66,50 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).
Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за Договором №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року становить 1995,00 грн.(66,50 грн.х 30 днів ( строк дії договору, визначений сторонами у п. 1.3 договору).
Вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.
Представник відповідача просила позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ "ФК Айконс" заборгованість за кредитним договором №885850 від 14.07.2020 року у розмірі 5495,00 грн., з яких : 3500 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 1995,00грн.- заборгованість за процентами; здіснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимогах та стягнути з позивача на користь відповідача всі понесені витрати.
До суду позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з"явився. Від представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Цокало Т.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися. Від представника відповідача - адвоката Цокало Т.М. до суду поступила заява про розгляд справи без їх участі, просила позовні вимоги а задовольнити частково з мотивів, викладених у відзиві на позов та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
28.04.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторингу №1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №885850 від 14.07.2020, укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується договором факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року та платіжною інструкцією від 28.04.2021 року №37.
28.04.2021 між ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" та ТОВ "ФК "Айконс" укладено договір факторингу №1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ "Сіті Фінанс Груп" відступило ТОВ "ФК "Айконс" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №885850 від 14.07.2020, укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується договором факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року та платіжним дорученням№3 від 28.04.2021 року.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 01-28/04/2021 від 28.04.2021, ТОВ "ФК "Айконс" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №885850 від 14.07.2020 у розмірі 11480,00 грн., яка складається з: залишку по тілу кредиту в розмірі 3500,00 грн.; залишку відсотках в розмірі 1995,00 грн.; залишку по прострочених відсотках у розмірі 5985,00 грн.
Судом встановлено, що 14.07.2020 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №885850, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису Х691) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача . Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. .2 кредитного договору, ТОВ "Лінеура Україна" зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3500,00 гривень; дата надання кредиту: 14.07.2020; строк кредиту - 30 днів, цільове призначення - на особисті потреби; стандартна процентна ставка - 1,90 % в день (п.1.2 -1.5 договору).
Згідно п. 2.1. кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .
На підтвердження виконання Товариством п. 2.1 Кредитного договору, позивачем надано інформаційну довідку, відповідно до якої 14.07.2020 року ТОВ "Універсальні платіжні рішення" на картковий рахунок відповідача у системі іРау.ua було перераховано кредитні кошти в сумі 3500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що є доказом видачі кредитних коштів.
Відповідач та його представник, у відзиві, визнали факт укладення кредитного договору 14.07.2020 року та отримання ОСОБА_1 грошових коштів ( кредиту) в розмірі 3500,00 грн.
Як слідує з кредитного договору, кредит видано строком на 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору (п.1.3 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно), клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Суд звертає увагу на те, що Розділ 4 "Пролонгація строку кредиту" Договору №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року не містять застереження щодо права Позикодавця в односторонньому порядку і на власний розсуд продовжувати строки користування позикою.
Позивачем не надано доказів щодо продовження строку користування договором.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України врегульовані відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Одночасно не можуть застосовауватися регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Право позикодавця нараховувати, передбачені договором проценти припиняється після спливу, визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Договором №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року визначено строк його дії, який становить 30 днів з 14.07.2020 та саме протягом даного строку позивач ТОВ "ФК АЙКОНС", до якого відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, перейшло право вимоги, має право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені договором відсотки, які, з урахуванням невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.4.2 цього Договору становлять 1,90%.
Таким чином, заборгованість відповідача по відсоткам за Договором №885850 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 14.07.2020 року становить 1995,00 грн.(66,50 грн. х 30 днів (строк дії договору, визначений сторонами у п.1.3 договору)).
Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання - такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц ( п.п. 91-93).
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.ст. 610-611 ЦК України)..
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору,, позовні вимоги підлягають частковому задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №885850 від 14.07.2020 у розмірі 5495,00 грн., з яких: 3500,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 1995,00 грн. - заборгованість за процентами.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами в сумі 5985,00 грн. після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, представник позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн., що підтверджується договором №16/06/2025 про надання правничої допомоги від 16 червня 2025 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю , актом про отримання правової допомоги від 24.07.2025 року, платіжною інструкцією про переказ коштів від 24.07.2025 року.
Представник відповідача також просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн., що підтверджується договором №1331 про надання правничої допомоги від 28 липня 2025 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальним описом робіт, квитанцією № 1331 від 29.07.2025 про отримання гонорару за договором № 1331.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на те, що сторони не заперечували стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 та п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково ( 47,87 % від заявлених позовних вимог), то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5026,35грн. та судовий збір у розмірі 1159,60грн.
А з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4691,70грн.
На підставі ст. ст.512,525,526,530,625,1048-1049,1050,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 258- 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Айконс" (ЄДРПОУ 44334170) заборгованість за кредитним договором №885850 від 14 липня 2020 року у розмірі 5495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень, яка складається з : заборгованості за тілом кредиту - 3500,00 (три тисячі п'ятсот) гривень, заборгованості за процентами -1995,00 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень та витрати із сплати судового збору в розмірі 1159 (одна тисяча сто п"ятдесят дев"ять ) гривень 60 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5026 ( п"ять тисяч двадцять шість ) гривень 35 ( тридцять п"ять) копійок.
Стягнути з ТОВ " ФК Айконс" ( ЄДРПОУ 44334170) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4691 ( чотири тисячі шістсот дев"яносто одна ) гривна 70 ( сімдесят) копійок.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення, яке складено 12 вересня 2025 року.
Суддя Л. І. Лівочка