Справа №295/7898/25
1-кс/295/3392/25
06.09.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВП №1 Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_7 ,
погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 ,
подане у кримінальному провадженні №12025060410000005 від 02.01.2025,
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зі слів, має на утриманні малолітнього сина ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на десять днів.
Клопотання обґрунтовано тим, що 11.12.2024, близько 12.00 години, ОСОБА_5 перебував у приміщенні №13 відділення наркологічного диспансеру КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, що за адресою: Житомирський район, с. Зарічани, Бердичівське шосе, 3, разом з раніше не знайомим йому потерпілим ОСОБА_10 .
В цей же день та час, ОСОБА_5 , перебуваючи в одній з палат адміністративного приміщення №13 відділення наркологічного диспансеру КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, попросив потерпілого ОСОБА_10 надати йому його мобільний телефон марки «Redmi Note 11» з метою здійснення дзвінка, на що ОСОБА_10 погодився та передав ОСОБА_5 зазначений мобільний телефон.
В подальшому ОСОБА_5 , відійшовши за межі палати, оглянувши мобільний телефон марки «Redmi Note 11» з сім-картою мобільного оператора зв'язку ТОВ «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_10 , виявив наявність WEB-банкінгу «Приват 24» та під чохлом вказаного телефона аркуш паперу з надписом пароля до вказаного банкінку «ІНФОРМАЦІЯ_3», після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 і додатковим рахунком договору SAMDNWFC00005361583 від 28.05.2014, які емітовані на ім'я ОСОБА_10 та належать останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_5 11.12.2024 о 12 год 16 хв, перебуваючи у вищевказаному місці, використовуючи мобільним телефон ОСОБА_10 з сім-картою мобільного оператора зв'язку ТОВ «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_1 , яка є фінансовим номером клієнта банку, отримавши доступ до WEB-банкінгу «Приват 24» АТ КБ «ПриватБанк» банківського рахунку НОМЕР_2 і додаткового рахунку договору SAMDNWFC00005361583 від 28.05.2014, який виданий та імітований на ім'я ОСОБА_10 , попередньо авторизувавшись в особистому кабінеті останнього у додатку «Приват 24», таємно, в умовах воєнного стану, викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_10 з вищевказаного розрахункового рахунку АТ КБ «ПриватБанк», здійснивши операцію по перерахунку грошових коштів на суму 1005 гривень 03 копійки на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка видана та емітована на ім'я ОСОБА_11 .
Продовжуючи свої злочинні дії, 12.12.2024 о 18 годині 37 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи біля однієї з палат адміністративного приміщення №13 відділення наркологічного диспансеру КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, що за адресою: Житомирський район, с. Зарічани, Бердичівське шосе, 3, аналогічним способом, таємно, в умовах воєнного стану, викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_10 з вищевказаного розрахункового рахунку АТ КБ «ПриватБанк», здійснивши операцію по перерахунку грошових коштів на суму 5025 грн 00 копійок на банківську картку АТ «Ощад Банку» № НОМЕР_4 , яка видана та імітована на ім'я ОСОБА_12 .
У подальшому, ОСОБА_5 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 6030 гривень 03 копійки.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , який вказав, що в період часу з 06.12.2024 по 16.12.2024 він перебував на лікуванні у КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР та спільно з ним в одній палаті на лікуванні перебував невідомий чоловік, який періодично просив потерпілого надати йому мобільний телефон для здійснення дзвінків своїм рідним, на що ОСОБА_10 погоджувався, однак в подальшому, коли невідомого було виписано з лікувалного закладу ОСОБА_10 виявив, що з його карткового рахунку АТ КБ «Приват банк» 11.12.2024 здійснено переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_13 сумі 1005 грн. та 12.12.2024 здійснено переказ грошових коштів в сумі 5025 грн. на інший рахунок. В ході допиту ОСОБА_10 зазначив, що пароль та логін до застосунку Приват24 знаходились в нього під чохлом телефону;
- протоколом огляду предмета, а саме інформації вилученої в АТ КБ «Приват банк» по картковому рахунку потерпілого НОМЕР_5 , відповідно до якого встановлено, що грошові кошти в сумі 1005 грн. перераховано на картковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий на імя ОСОБА_14 та грошові кошти в сумі 5025 перераховано на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» НОМЕР_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , яка вказала, що 12.12.2024 до неї зателефонував ОСОБА_5 , якого вона добре знає та підтримує з останнім дружні відносини, який в ході розмови попросив надати номер її банківської картки, що остання і зробила, а саме надала номер банківської картки АТ «Ощадбанк» НОМЕР_4 , після чого у вечірню пору доби на її вказаний картковий рахунок надійшов переказ грошових коштів в сумі 5000 грн та в цей час зателефонував ОСОБА_5 та поппросив 2000 грн з вказаних грошових коштів передати для його сестри, 2500 грн. Переказати на іншу картку, а 500 грн залишити собі, що остання і зробила;
- протоколом огляду предмета, а саме мобільного телефону ОСОБА_12 , при огляді якого здійснено вхід в мобільний застосунок «Ощад24» та виявлено зарахування на картковий рахунок НОМЕР_4 грошових коштів в сумі 5000 грн, при відкритті квитанції щодо вказаного переказу, встановлено, що грошові кошти надійшли від відправника ОСОБА_15 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , яка вказала, що ОСОБА_5 , являється рідним братом її чоловіка, до якого вона приїздила в лікарню та привозила їсти, та 11.12.2024, коли вона в черговий раз прихала до ОСОБА_5 , останній попросив її надати номер власної банківської картки, після чого вона надала номер власної банківської картки АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_3 , на яку цього ж дня відбулося зарахування грошових коштів в сумі 1000 грн від ОСОБА_10 , та в подальшому ОСОБА_16 в ході розмови підтвердив, що вказаний платіж був здійснений ним, однак з іншої банківської картки;
- повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 28.02.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі на вказаний строк та в подальшому перебування в місцях позбавлення волі, що в майбутньому негативно відобразиться на його стосунках в родині та суспільстві, що також свідчить про можливі спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, при цьому не контролює своїх дій та вчиняє протиправні вчинки, що свідчить про відсутність стримуючих факторів від вчинення інших злочинів, а також про можливість переховування останнього від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а тому наявні ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування. Так, з метою проведення слідчих дій за участі підозрюваного ОСОБА_5 , командиру військової частини НОМЕР_6 скеровано запит про можливість прибуття останнього до Відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, на що отримано відповідь, про те, що відповідно до Витягу з Наказу №104 від 14.04.2025 солдат ОСОБА_5 , вважається таким, що вибув до нового місця служби, в розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 . Відповідний запит скеровано командиру військової частини НОМЕР_7 , на що отримано відповідь про те, що ОСОБА_5 під час переміщення з військової частини НОМЕР_6 до військової частини НОМЕР_7 самовільно залишив транспортний засіб та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 16.04.2025 №108, вважається таким, що самовільно залишив частину, за даним фактом призначено службове розслідування.
Оскільки місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме, 22.04.2025 слідчим за погодженням з прокурором досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060410000005 від 02.01.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України зупинено у зв'язку з розшуком останнього.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, та просив його задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у клопотанні, та просила його задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що вину у скоєному визнає, має намір відшкодувати завдану шкоду. На виклики слідчого не з'являвся та не реагував на пропозицію відшкодувати шкоду, оскільки чекав на отримання заробітної плати, яка мала бути нарахована через тиждень. Просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник у судовому засіданні вказала, що проти підозри сторона захисту не заперечує, досудове розслідування завершене, залишилось ознайомитись з матеріалами кримінального провадження. Підозрюваний раніше до відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що у рамках кримінального провадження №12025060410000005 від 02.01.2025 ОСОБА_5 28.02.2025 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частина 1, 2 ст.177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1, 2 ст.194 КПК України передбачено обов'язок слідчого судді під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з клопотанням та доданими до нього матеріалами слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_5 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Водночас, вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням у т.ч. обґрунтованості ризиків, на які посилається слідчий, слідчий суддя враховує наступне.
Слідчий суддя зважає на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Водночас, згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_5 ухилявся від проведення слідчих дій, самовільно залишив військову частину, про місце свого перебування орган досудового розслідування не повідомляв, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, дають слідчому судді достатні підстави вважати, що підозрюваний, у разі невжиття заходів щодо обмеження свободи його пересування, може з метою уникнення покарання, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від зазначених органів.
Також, зважаючи на обставини, описані у попередньому абзаці, слідчий суддя вважає небезпідставними посилання слідчого та прокурора на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки дії підозрюваного свідчать про його схильність до протиправної поведінки.
Суд враховує також, що як наголошує Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Водночас, слідчий суддя враховує, що, як встановлено у судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_5 вину у скоєному визнає, має намір відшкодувати завдану шкоду, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває малолітня дитина.
З урахуванням вищенаведених обставин, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, зокрема, домашнього арешту, слідчий суддя вважає останній таким, що здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до частин 1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Беручи до уваги викладене, а також те, що запобіжний захід має бути пропорційним для запобігання ризикам, на які вказує сторона обвинувачення; з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права; враховуючи, що наявність постійного місця проживання, малолітньої дитини, можуть бути факторами, які стримають підозрюваного від переховування від органу досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності та вчинення інших дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (зокрема, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, виконання ним своїх процесуальних обов'язків) може бути виконане шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме у виді цілодобового домашнього арешту. Тому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
Одночасно на підозрюваного покладаються визначені обов'язки у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 11.09.2025 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду, на кожну законну вимогу;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов'язків до 11.09.2025 включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків на нього може бути накладено грошове стягнення та до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 17-10 год 10.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1