Справа №463/8665/25
Провадження №2-а/463/75/25
12 вересня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Білоус Ю.Б.
з участю секретаря судових засідань Козак О.В.
представника позивача Арендач М.В.
відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )
перекладача Білути А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: ПТТ ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить затримати громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин Федеративної Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач), здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 547 прикордонного знаку, близько 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ, Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 11 год 45 хв 10.09.2025 року був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.09.2025 року про затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2025 року громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відомості в базі даних щодо встановленого порядку в'їзду на територію України громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутні, тобто останній на територію України потрапив поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон або у пункті пропуску через державний кордон без дозволу відповідних органів влади. Також перебуваючи на території України втратив паспорт громадянина Королівства Іспанія.
12.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, яке останній самостійно виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документів, які надають право на перетинання державного кордону України та достатніх коштів для виконання відповідного рішення. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні.
У зв'язку з відсутністю у відповідача документів, що посвідчують особу та на підставі яких він може вибути з території України, а також відсутність можливості самостійно виконати рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2025 року про примусове видворення відповідача за межі території України, та достатніх коштів необхідних для виконання рішення про примусове видворення, тому позивач в порядку п.1 ч.1 ст.289 КАС України звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, який просить задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.ст.246,289 КАС України, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянин Федеративної Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач), здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 547 прикордонного знаку, близько 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ, Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 11 год 45 хв 10.09.2025 року був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі протоколу про адміністративне затримання від 10.09.2025 року відповідача поміщено у ПТТ НОМЕР_1 прикордонного загону. 12.09.2025 року о 08.30 год. відповідача звільнено на підставі з'ясованих обставин вчинення правопорушення.
10.09.2025 року про затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
З наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень та представлених суду матеріалів встановлено, що в ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відомості в базі даних щодо встановленого порядку в'їзду на територію України громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутні, тобто останній на територію України потрапив поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон або у пункті пропуску через державний кордон без дозволу відповідних органів влади. Також перебуваючи на території України втратив паспорт громадянина Королівства Іспанія.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2025 року громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У зв'язку із чим, 12.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, яке останній самостійно виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документів, які надають право на перетинання державного кордону України та достатніх коштів для виконання відповідного рішення. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні.
У відповідності до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які документи, в тому числі оригінали, що посвідчують його особу та на підставі яких він може вибути з території України. Крім того, у відповідача відсутня можливість самостійно виконати рішення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2025 року про примусове видворення за межі території України у зв'язку із відсутністю коштів та необхідних документів.
Крім того, представлені позивачем документи свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Європейські країни, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб перетину кордону без належних на це документів.
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно п. 5 вказаного Типового положення, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Згідно з п.12 р. ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, загальний строк тримання іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ не повинен перевищувати вісімнадцять місяців з дня фактичного їх затримання.
Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявленого позову, а відтак такий задовольняє.
Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,289,295,297 КАС України, ст.1,3,9Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
ухвалив:
Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: ПТТ ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з моменту проголошення судового рішення 12.09.2025 року до 12.03.2026 року.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11 ст.289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Рішення суду у відповідності до ч.16 ст.289 КАС України може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та проголошено 12 вересня 2025 року.
Суддя: Білоус Ю. Б.