Справа № 159/655/25
Провадження № 2/159/648/25
08 вересня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Бакай Л.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 представника третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Гупік М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Ковельської міської ради, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації, Благодійна організація "Надія і житло для дітей», про приватизацію,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ковельської міської ради про приватизацію. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 22.03.2004 між представництвом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні, виконавчим комітетом Ковельської міської ради, Управлінням у справах сім'ї та молоді Волинської обласної державної організації та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено угоду про створення дитячого будинку сімейного типу. Згідно п.2.2.2 угоди, для забезпечення належних умов життя і виховання дітей-вихованців дитячого будинку сімейного типу та з метою цільового використання коштів, виділених Представництвом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні придбати у ОСОБА_5 житловий будинок в АДРЕСА_1 . Пунктом 3.1 угоди визначено, що житлове приміщення надається батькам-вихователям для розміщення в ньому дитячого будинку сімейного типу у службове користування на 20 років. У разі належного виконання батьками-вихователями своїх обов'язків це житлове приміщення передається у їхню власність. 17.06.2004 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за Ковельською міською радою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, ОСОБА_1 продовжував один виховувати дітей та проживати в зазначеному житловому будинку. Позивач зазначає, що умови угоди від 22.03.2004 він не порушував, після укладення угоди минуло 20 років. Просить визнати за ним право на приватизацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати виконавчий комітет Ковельської міської ради здійснити розгляд його вимоги про передачу у власність вказаного житлового будинку.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просять його задовольнити.
Представник Ковельської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити.
Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні з'ясовано, що позивач в обґрунтування позовної вимоги постилається на правові підстави передбачені ст. 345 ЦК України де вказано, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. А також на ст. 628 ЦК України за якою зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено в ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Щодо права на захист цивільного права
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язання щодо передачі будинку у власність, яке виникло із укладеного у 2004 році договору.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)].
Щодо застосування до спірних правовідносин норм зобов'язального права
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припиненні зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20)].
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Таким чином, з урахування факту дотримання та виконання позивачем умов договору найму, у нього виникло право вимагати передання йому у власність спірної квартири і таке право ґрунтується насамперед на принципі свободи договору (статті 3, 627 ЦК України) та загальному імперативі про обов'язковість договору до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Подані позивачем копії доказів свідчать про таке.
22.03.2004 Представництво благодійної організації «Надія і житло для дітей», виконавчий комітет Ковельської міської ради та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали угоду про створення дитячого будинку сімейного типу АДРЕСА_1 . В п.3.1. Угоди вказано, що житлове приміщення надається батькам-вихователям для розміщення в ньому будинку сімейного типу у службове користування на 20 років. У разі належного виконання батьками-вихователями своїх обов'язків це житлове приміщення передається у їхню власність.
З витягу ДРРП вбачається, що право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем 21.10.2020 на підставі договору купівлі продажу будинку від 30.03.2004.
З нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 30.03.2004 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали будинок Ковельській міській раді за ціною 154500,00 грн. Вказаний договір зареєстровано в БТІ 17.06.2004.
28.01.2005 ОСОБА_4 та її сім'ї з 12 осіб (в тому числі її чоловікові ОСОБА_1 ) видано ордер на право на зайняття будинку на підставі рішення виконкому міської ради № 39 від 27.01.2005.
В Архівному витягу рішення виконкому міської ради №39 від 27.01.2005 вказано, що на службовий дитячий будинок сімейного типу АДРЕСА_1 , батькам-вихователям ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , склад сім'ї 12 чоловік.
В свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_1 вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 26.05.1973 уклали шлюб.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 доводиться та обставина, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.12.2024 позивач звернувся до міського голови виконкому міської ради з вимогою передати йому у власність наданого у розпорядження по угоді про створення дитячого будинку сімейного типу від 22.03.2004 житловий будинок АДРЕСА_1 .
07.01.2025 № 116/3 25/2-25 Виконком Ковельської міської ради надав відповідь, що житловий будинок АДРЕСА_1 є власністю Ковельської міської ради. Безоплатна передача житлового будинку у приватну власність законодавством не передбачена.
Позивачем також надано копію висновку (без номеру на дати) Відділу освіти про доцільність створення сім'єю Мякот будинку дитячого типу.
08.08.2019 виконавчий комітет Ковельської міської ради ухвалив рішення № 269, яким припинив функціонування прийомної сім'ї подружжя ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Стороною угоди про створення дитячого будинку сімейного типу є саме виконком Ковельської міської ради.
Тобто, позов у справі про виконання зобов'язання за угодою на яку посилався позивач належним відповідачем є сторона зобов'язання, тобто Виконком Ковельської міської ради. Безкоштовна приватизація це адміністративна процедура. Для вирішення спорів щодо приватизації житла ОСОБА_1 повинен був звернутися в суд з вимогами саме до виконавчого комітету Ковельської міської ради, тобто до особи, яка є стороною правочину.
Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Враховуючи принцип змагальності та диспозитивності, суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, і право обирати спосіб захисту порушеного права чи інтересу закон покладає на позивача.
Виходячи з матеріалів справи і згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», саме виконавчий комітет Ковельської міської ради є органом приватизації для спірного будинку і лише він має законні повноваження для вирішення цього питання.
Крім того, суд зазначає, що позивач суду не надав доказів на виконання ним зобов'язання передбаченого п.3.1 угоди, оскільки 08.08.2019р. виконавчий комітет Ковельської міської ради ухвалив рішення № 269, яким припинив функціонування прийомної сім'ї подружжя ОСОБА_8 .
Оскільки вимоги до виконавчого комітету Ковельської міської ради позивачем заявлено не було, ОСОБА_1 не довів, що між ним та Ковельською міською радою виник спір, з приводу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів спосіб зазначений у позовній заяві (ст.16 ЦК України), тому у задоволенні позову слід відмовити.
Посилання позивачем на правову позицію ВС у справі № 296/8558/21 є безпідставним, оскільки за цим спором вирішувалися вимоги до відповідача, який був стороною угоди.
Керуючись ст. ст. 10,11, 57-60, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 59 ЖК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання права на приватизацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Виконавчий комітет Ковельської міської Ради здійснити розгляд вимоги ОСОБА_1 про передачу йому у власність житлового будинку - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.09.2025.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Ковельська міська рада, адреса: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, ЄДРПОУ 04051313.
Треті особи: Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації, адреса: Волинська область, м. Луцьк, майдан Київський, 9 , ЄДРПОУ 02226984
Благодійна організація «Надія і житло для дітей» в Україні, адреса: 04107, м. Київ, Багговутівська, 4 офіс 57, ЄДРПОУ 39224734
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, адреса: м. Ковель, вул. Незалежності, 73.
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН